Як назвати жителя Кременчука і чи є в нашій мові слово «бездіяти»? Десять запитань до мовознавиці

«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії, які можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».

Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!

• Перший випуск рубрики «Мовне питання» читайте 👉 тут.
• Другий випуск рубрики «Мовне питання» читайте 👉 тут.

Росіянізм чи росіїзм? Англіцизм чи англізм? 

Багатьом слово «росіянізм» здається незграбним, адже не кажемо ж франкіянізм, германіянізм чи полоніянізм. Утім, є італіанізм (слово, запозичене з італійської), а не італізм. Водночас – іспанізм (а не іспаніянізм). У мові не все лінійно.

Чому не московізм чи русизм? Московізм – від Московія (екзонім, який, на жаль, Україна не затвердила на офіційному рівні, а тому й московізм залишається народною назвою). Русизм – це запозичення з руської (староукраїнської) мови (доби Русі та Великого князівства Литовського). Тому в контексті російської мови не годиться. Росіянізм – фіксується в усіх словниках. Це слово вживають і мовознавці. Микола Сулима: «Такі вирази, як, напр., стояти у порогу, або архаїзм, або росіянізм» («Українська фраза»). Олександр Пономарів: «Тритомний Російсько-український словник, що вийшов 1968 року, готувався за часів хрущовської відлиги, звідти повикидали багато нав’язаних раніше росіянізмів» («Культура слова: мовностилістичні поради»).

Є ще варіант «росіїзм», зафіксований у тлумачно-стилістичному словнику української мови 2013 року. Цього слова фактично немає у вжитку. Росіїзм, але водночас запозичення з англійської чомусь не англіїзм. 

Отже, нічого страшного в зайвому форманті -іян- у слові «росіянізм» немає. А «англіцизм» залишмо росіянам. Українською правильно казати «англізм» (на думку мовознавців, зокрема Ірини Фаріон. Остання її книга називається «Англізми і протианглізми: 100 історій слів у соціоконтексті»). Адже не кажемо германіцизм. І навіть галліцизм (запозичення з французької) правильніше називати галлізмом, бо Галлія (колишня Франція), а не Галліция. 

• 1 •

Юлія Мірошник: Чому мене в радянській школі вчили писати «будь-ласка» через дефіс, а зараз кажуть, що правильно окремо?

Шановна Юліє, ніколи, ніде і нікого не вчили писати це слово з дефісом (хіба що неграмотні вчителі або вчительки, але впевнена, що таких одиниці). На жаль, памʼять вас зраджує, але не тільки вас. Є такий феномен, як ефект Мандели – хибні спогади цілої групи людей. Часто учнівство плутає правопис цього слова з правописом займенників «будь-хто», «будь-який» і подібних. Однак ані в СРСР, ані в незалежній Україні це слово не писали з дефісом. На підтвердження цього – Український правопис 1960 року; радянські словники, зокрема тлумачний одинадцятитомник 1970 року; «Практикум з правопису української мови» Івана Ющука 1989 року; твори класиків. Без дефіса Панас Мирний писав ще в XIX столітті.

• 2 •

Богдан Невінський: Мене турбує слово «верстка», я сумніваюсь, що це слово правильно використовувати в українській мові. Яка ваша думка? 

Українські віддієслівні іменники на позначення процесу переважно закінчуються на -ння, тому треба вживати слово верстання: віддати матеріал (текст, ілюстрації) на верстання. А зверстаний матеріал – це верстка. Коректор/-ка править верстку, а не верстання. 

• 3 •

Михайло, Київ: Нині триває фінал чемпіонату з хокею (до речі хокей-гокей, чи гакі́вка. Наприклад, серби гандбол називають рукомет). Грають Кременчук – Київ Кепіталз. Коментатор весь час каже «кременчужани». Мені це ріже вухо, бо це ж похідне від російського «Кременчуг». Наскільки коректно у нас вживати кременчужани (GPT каже, що коректно), чи є винятки, якщо це вже усталена форма?

Чат GPT ще й не такого наговорить. Авжеж, «кременчужани» – це росіянізм. Мовне чуття вас не зрадило. Правильно – кременчуківці (він – кременчуківець, вона – кременчуківка). До речі, і не криворожанин / криворожанка, а криворіжець / криворіжка; не запорожанин / запорожанка, а запоріжець / запоріжка. 

А слово хокей у правописі зафіксоване через х. Утім, ще в 2011 році відбулося засідання погоджувальної комісії з проблемних питань українського слововживання, словотворення та написання слів, у складі якої були доктори і докторки філологічних наук Німчук, Городенська, Гриценко, Сологуб та інші, й де ухвалили передавати слова англійського походження через літеру г: гайвей, гайтек, гардтоп, гевіметал, гендлінг, гепенінг, гетчбек та інші. Проте чинний правопис подає слова хобі, хокей, хол, холдинг як такі, що їх уживаємо з х «за традицією» (§122). А от гаківка (гокей), кошиківка (баскетбол) і копаний мʼяч (футбол) – це слова-меми. На жаль чи на щастя.

• 4 •

Петро Лук'яненко: Скажіть, будь ласка, як правильно – у Кременчуці чи у Кременчуку? Медіа застосовують другий варіант. Мене у школі навчали першому. І як правильно називати жителів міста? Дякую.

Правильно і в Кременчуці, і в Кременчуку (як у фейсбуці та у фейсбуку). А от навчають не чомусь, а чогось: вас навчали першого варіанта.

• 5 •

Людмила Форостецька: Цікавить питання щодо слова «метро» – воно відмінюється чи ні? В інтернеті різні тлумачення. І ще – тікток чи тикток? 

Згідно з §140 чинного правопису іменники іншомовного походження на -о не відмінюємо: бюро, депо, жабо, євро, казино, какао, кредо, кіно, лото, маестро, метро, радіо, ретро, кімоно та ін. За традицією відмінюємо тільки три слова: вино, пальто, ситро. Утім, у своїй книзі «Правопис – корсет мови» Ірина Фаріон слушно зауважує, що кожна мова сильна тим, як вона пристосовує чужу форму до своїх законів, і наводить приклад відмінювання у діаспорних українців слова Торонто: у Торонті, Торонтом, до Торонта, тому, на її думку, треба відмінювати і метро, і кіно. Тієї самої думки був і професор Вихованець. Але, на жаль, у правописі цієї норми не закріплено.

А «тикток» згідно з правилом девʼятки, про яке ми згадували у першому випуску «Мовного питання», треба писати через «и». 

• 6 •

Олег Павлюк: Чи можна вживати слово «виконувати» в додатковому значенні «виготовляти» та інших? Наприклад, «виконаний з металу», «авто в цьому виконанні»?

Ні, це росіянізм. Правильно казати «вироблений з металу» або «виготовлений з металу». А слово «виконання» у тлумачному словнику має тільки одне значення – дія за значенням «виконувати». Однак у маркетингу воно, на жаль, давно панує: «люстра в чорному виконанні» замість «люстра в чорному кольорі». 

• 7 •

Ігор Петренко: Політики зловживають вигаданим словом «бездіяти». У Ірини Геращенко – це слово-паразит. Хоча це тупа калька з російської «бездействовать». Дайте їм кілька порад з цього приводу.

У словнику Кримського і Єфремова (1924–1933) російське «бездействовать» перекладається як «вакувати», «недіяти» (написання разом). У словнику І. Шелудька, Т. Садовського (1928 р.) є варіант «нечинити» (написання разом). У сучасних словниках є тільки «вакувати». Водночас є «недіяльність» і «недіяння» (СУМ-20). «Бездіяти» – це, безумовно, росіянізм. Але, на жаль, гарного, прозорого за значенням і всім зрозумілого відповідника немає, тому словом «бездіяти» надуживають і може статися так, що його внесуть у словники. Узус диктує літературну норму.

• 8 •

Юлія Дикуха: Підкажіть, будь ласка, контекст вживання «солоний/а/е/і» і «солений/а/е/і». І яким є правильний наголос у «солений/а/е/і»?

Со́лений – дієприкметник від «солити» (їжу посолили – вона со́лена). Також і як прикметник до «соління»: со́лена риба, со́лені огірки та помідори. А соло́ний – який має смак солі (або людина посолила, тому страва стала солоною, або обійшлося без людини: морська вода солона). У слові «солений» наголос на першому складі, у «солоний» – на другому.

• 9 •

Наталя, Львів: У першому випуску «Мовного питання» ви пояснювали, що потрібно передавати російські імена на український лад: Дмитро Мєдвєдєв, хоча мені хочеться писати Дмітрій. Але ж інші іншомовні імена не перекладаються (наприклад, Анджей Дуда). Чи, може, українські, російські, білоруські перекладаємо і пишемо українською, а решту ні? Теж неясно з прізвищами. Є генерал Кирилов. То він Кирилов чи все-таки Кірілов?

Важко відповісти на це запитання так, щоб не отримати закидів про любов до «колиски братніх народів». Є §144 правопису, якого ми дотримуємось і в якому написано: «Білоруські та російські імена за традицією не транслітеруємо, а передаємо українськими відповідниками: Артем, Микола, Олександр, Семен, Віра, Катерина, Світлана; винятки тут становлять тільки узвичаєні імена деяких білоруських письменників та діячів культури – такі, як Алесь Адамович, Пятрyсь Бровка, Ригор Бородулін та ін.». Але бачимо непослідовність навіть у правописі: чому Алесь, а не Алєсь; чому Адамович, а не Адамовіч; чому Бородулін, а не Барадулін? Нехай це пояснять укладачі й укладачки правопису. Узагалі ж маємо справу з кількасотлітньою традицією, згідно з якою Тарас Шевченко російського царя Нікалая називав Миколою (хоча вочевидь сам цар хотів би, щоб його називали на російський лад, як і сьогоднішні Путін чи Медведєв воліли б називатися в Україні Владіміром та Дмітрієм і багато українців їм хочуть у цьому догодити). Якщо ми сьогодні через політичні реалії хочемо ламати традицію, вводячи російську фонетику в нашу мову, тоді таке треба робити і з білоруською: не Олександр Лукашенко, а Аляксандр Лукашенка; не Світлана Тихановська, а Святлана Ціхановская. 

Щодо російських прізвищ, ми їх зазвичай максимально адаптуємо (Медведєв, а не Мєдвєдєв). Але є в нас, скажімо, футболіст Артем Бєсєдін і начальник Купʼянської МВА Андрій Беседін. Значно зручніше не ламати язика і пристосовувати більшість фонем і морфем, тому, відповідаючи на запитання читачки, прізвище треба передавати «Кирилов», а не «Кірілов». А якщо хтось хоче повністю передавати російською, то має бути взагалі «Кірілав». Про таке професор Пономарів казав: «Геть дійшли до ручки» (згадуючи одне видання, яке передавало прізвище Борисов як «Барісав»). 

• 10 •

Зоряна Біловол: Поясніть нарешті журналістам, ведучим, політикам, коли можна вживати слово «відтак».

«Відтак» означає «опісля» / «потім», а не «тому» чи «отже». Вставним не буває і ніколи не відокремлюється. На жаль, його часто вживають у невідповідному значенні: «Ці кроки та рішення не стільки важкі, скільки вимагають усвідомлення того, чим насправді є університетська автономія, а відтак – політичної волі» (Газета «Львів»). «Відтак» тут неправильно вжите у значенні «а отже». До речі, в цьому реченні є й інші помилки: не «вимагають усвідомлення», а «потребують» («вимагають» – буквальний переклад російського «требуют»), і не «стільки… скільки» (буквальний переклад російського «не столько... сколько»), а його український відповідник «не так... як». У правильному значенні «відтак» ужив Михайло Коцюбинський: «Ще з рік [Іван] так походив, а відтак оженився».

• 11 •

Галина Єрошевська: Натрапила у книжці видавництва «Віхола» на слово «щопʼять (хвилин)». Шукала його у словниках і не знайшла. Треба писати окремо «що пʼять»? А у книжці видавництва «Vivat» не ставлять кому після «утім». Треба ставити чи ні?

«Що» з числівниками не поєднується, тому має бути окремо: що пʼять хвилин. Але це польська конструкція, якої я у своєму мовленні уникаю: «Co dwa dni przychodzi od niego list» – «Що два (кожні два) дні приходить від нього лист». У тлумачному словнику є велика й максимально повна стаття про «що» з купою прикладів із класики, однак немає жодного прикладу вживання його в часовому значенні. Є ще одна подібна польська конструкція – «за» у значенні «через»: «Decentralizacja przyniesie owoce za rok lub dwa» – «Децентралізація дасть свої плоди за (через) рік-два». Я обираю «через» для запобігання багатозначності, бо «через рік» – це коли спливе рік, а «за рік» – це в межах року. 

Щодо «втім / утім» – якщо це слово вживається у протиставному значенні (як «але», «проте», «однак»), тоді кома не потрібна, а якщо в підсумковому (на заміну росіянізму «тим не менш»), тоді потрібна. 

«Главком»