Звільнення села на Луганщині та бої на території РФ: що відбувається на фронті

Сил оборони України за минулу добу зупинили там 27 російських атак.

Ворог засипає наші позиції артилерійським та авіаційним вогнем, скинуто 4 десятки авіаційних бомб.

Росіяни прагнуть відтягнути наші сили в бік Сумщини та Харківщини.

Українські прикордонники вже тривалий час фіксують намагання російських диверсантів просунутися в цей бік.

Втім успіху не мають.

На Харківщині, у районі Вовчанська відбито 7 ворожих атак.

І вже закріплено позиції в селі Надія, що на межі Луганської та Харківської областей, її нещодавно відбила Третя штурмова.

Військкор «ТСН-Тижня» Андрій Цаплієнко по спілкувався бійцями, і знає що повернення Надії означає для фронту.

Що означає втрата села Надія для росіян.

Приблизно за тридцять годин українські сили вибили російського ворога з невеличкого села на Луганщині, яке росіяни окупували на початку лютого.

Вони сподівались звідти просунутись далі на Харківщину в бік Ізюма.

Але все навпаки.

Надія стала першим серйозним успіхом Третьої штурмової бригади після того, як підрозділ переформатовано в Третій Армійський корпус.

«Населений пункт невеликий, але кілька факторів надає йому особливу цінність.

По-перше, два лісових масиви та чотири лісосмуги.

Які також були відбиті в ворога, там змогли закріпитись наші сили.

І відповідно це бетонна дорога, яка веде з населеного пункту Райгородка до населеного пункту Копанки.

А отже можливість взяти цю дорогу під нормальний вогневий контроль», — каже Володимир Фокін, командир штурмового батальйону 3-ої ОШБР.

Втрата Надії для росіян — це не тільки дві роти російських солдатів, які за тридцять годин штурму перемолола Третя штурмова, а й неможливість створити плацдарм для наступу на Ізюм.

Ситуація на Харківщині.

Кожен виїзд на Харківщині на лінію фронту схожий на лотерею з дуже високими ставками.

Дрони полюють за українським транспортом, і скрізь сліди їхніх атак змушують сильніше натиснути педаль газу.

Водій 92-ої бригади стверджує: засоби РЕБ працюють, але більше для самозаспокоєння, — агресор все більше запускає дрони на оптоволокні.

На півночі Харківщини російська армія все ще утримує дві буферні зони — в селі Глибока і в районі Вовчанська.

На сході в районі Куп’янська ворог намагається створити ще два плацдарми на правому березі річки Оскол І сподівається знекровити українську оборону.

«Плацдарм, чим він ширший, тим більше в нього перспектив навести переправу і застосувати техніку.

Зараз там тільки малі групи.

Якщо це буде переправа, то вона буде знищена.

Але якщо їх декілька, то буде складно їх ловити і ловити їхні маневри», — каже Віталій Нащубський, командир 92-ої ОШБР.

Бої на території РФ.

Українці намагаються нав’язати противнику ту ж саму тактику.

Таємнича операція на Білгородщині створює буферну зону вже на території Росії.

Але й на території Курщини все ще залишаються українські військові.

«Конкретики їхньої задачі я не буду розповсюджувати, але вони виконують певні функції там», — каже Віталій Нащубський, командир 92-ої ОШБР.

Після того, як більша частина українського угруповання відійшла з Курщини, зрозуміло, як далі будуть діяти росіяни.

«Вони прогнозовано спробують розширити свої плацдарми на Харківщині.

„Вісімдесят другий“ міномет не найбільший калібр, який є в 92-ій бригаді, але саме від цих хлопців залежить, чи вдасться не підпустити російських штурмовиків впритул до українських позицій на дистанцію стрілецького бою», — каже Андрій Цаплієнко.

Спроби росіян просунутись ближче до Харкова закінчуються повним знищенням їхніх штурмових груп.

Але й в українців поки що не виходить ліквідувати так звану «буферну зону», яку росіянам вдалось захопити на північ від села Липці.

20-річний «Бен» розповідає, що вже 2 роки воює проти окупантів: «Чого вони сюди приперлися? І я після школи підписав контракт і пішов на мінометника».

Що відомо про молодих контрактників, які воюють в армії.

«Бен», як і всі молоді добровольці, має отримати мільйон гривень.

Нарівні з хлопцями, які щойно пішли до війська, долучившись до проекту «Контракт 18-24».

Таких в 92-ій бригаді майже півсотні.

Вже другий тиждень поспіль вони проходять підготовку на сході України.

«Лунтік», доброволець проекту «18-24», військовослужбовець 92-ої ОШБР: «Підписання контрактів від 2 до 5 днів — тобі платять двісті тисяч.

Проходиш БЗВП — тобі доплачують ще триста тисяч.

І п’ятсот тисяч після шістьох виходів.

А шість виходів можуть зайняти ще й трошки довше».

Але гроші не головна причина.

«Це додаткова мотивація.

Тобто, я й раніше планував йти.

Як виповнилось вісімнадцять, і я думаю, якщо доля показує, то чому б не піти?», — каже доброволець «Хан».

В цього хлопця брат-десантник загинув під Кліщіївкою.

Багатьма тут рухає саме помста.

Попереду два місяці інтенсивних тренувань — і лише потім перші бойові завдання.

Акцент — на тактичну медицину.

Інструктор вважає, що вісімнадцятирічних треба було готувати від самого початку війни.

Росія дронами атакує Харків.

Росія намагається підірвати волю людей до перемоги і ці знання знадобляться і в тилу.

Хоча як назвати тилом прифронтовий Харків.

За тиждень дві концентровані атаки «Шахедів».

Тактика атак змінилась.

Тепер «Шахеди» не летять один за одним з інтервалом у кілька хвилин, а збираються в цілі ескадрильї на висоті кількох тисяч метрів, а потім усі разом атакують ціль.

Такі мобільні групи зустрічають «Шахеди» вже на лінії фронту.

Але при тактиці масованих ударів навіть ешелонова протиповітряна оборона зараз може не дістати всі дрони.

Один з тих, хто полює за дронами на підльоті до Харкова — боєць ППО «Хартії» з позивним «Іркут» — росіянин з Сибіру.

Добровільно пішов воювати за Україну.

Вивчив українську.

Отримав паспорт з тризубом.

Пройшов Бахмут та Соледарську м’ясорубку.

Вважає, що змінити щось в росії може лише одне є його однодумці, але допоки путін в Кремлі, вони нічого не змінять, і «Шахеди» летітимуть на Харків.