РФ готує новий наступ на Донбасі, - журналіст

На фоні великої кількості перемовин про мир тривають дуже інтенсивні бойові дії по всьому фронту і відзначаються системні ознаки підготовки російським командуванням чергового наступу на Донбасі.

Про це Юрій Бутусов розповів на своєму You.

Ворог на Донбасі, на Харківщині продовжує вести активні бойові дії.

Зараз призупинилась активність ворога на Курщині завдяки тому, що там наші воїни ведуть активну оборону і завдали великих втрат російському ударному угрупованню.

Тим не менше ворог продовжує підготовку до наступу, нарощує удари на деяких ділянках фронту і без сумнівів, чи будуть успішні перемовини, чи не будуть успішні перемовини, очевидно, що для підвищення ставок Путін найближчим часом буде атакувати.

Для того, щоб, по-перше, показати, що саме він може диктувати умови перемир’я або миру, ми не знаємо, чи це можливо.

Або навіть якщо ці перемовини закінчаться нічим, продовжити виконання своїх стратегічних завдань.

І намагатись якомога швидше просунутися далі.

І всі ці розмови, які озвучує зараз американська сторона і наші американські партнери, стосовно того, що перемир’я має бути по існуючій лінії фронту, ці заяви американців, звичайно, спонукають росіян для того, щоб іти вперед.

Для того, щоб відсунути якомога далі ту лінію фронту, яка, можливо, буде під час перемир’я.

А, можливо, перемир’я і не буде.

Тобто, ще раз треба відмітити, перемовини, які йдуть в Саудівській Аравії, які зараз намічені найближчими днями, це не є гарантія припинення бойових дій.

Америка зараз і президент Трамп докладають усіх зусиль, щоб знайти певну формулу, яка була б прийнятна для України і для Росії.

Але, звичайно, ця історія, яка ніякої гарантії не має.

І основне підтвердження цьому – це ситуація зараз на фронтах, де тривають інтенсивні бойові дії.

Обстановка на Харківщині.

Ось ці ділянки фронту на Харківщині продовжують такими бути незмінними практично з самого початку російської наступальної операції у травні 2024 року на північній Харківщині.

Тут наші воїни героїчно ведуть оборону Вовчанська і північної Харківщини.

Оборону Харкова.

Є певні зміни тут на карті, я думаю, будуть відмічені найближчим часом, тому що на деяких ділянках нашим воїнам вдалося не тільки зупинити, розгромити ворога, але і добитись певних тактичних успіхів.

Я думаю, що інформація буде трохи пізніше, але тут ситуація зараз, ідуть важкі бої, ворог перекидає резерви, але ситуація тут на даний момент має стабільний вигляд.

Ситуація на Куп’янському напрямку, ми бачимо, достатньо важка, і вона, на жаль, погіршується.

Погіршується в зв’язку з тим, що ворог, особливо північніше Куп’янська, продовжує наступальні дії, форсував річку Дворічна.

На жаль, нашим військам у цьому районі були достатньо слабкі підрозділи, які не мають такої кількості особового складу вогневих засобів і, в першу чергу, організації управління, якості організації управління.

Там не вдається стабілізувати фронт, і хоча ворогу доводиться на цьому плацдармі діяти виключно силами піхоти при вогневій підтримці і виключно переносити все постачання логістику через річку, непрохідну для бойової техніки на даний момент.

Тим не менше зупинити просування росіян не вдається, тому погіршується обстановка північніше Куп’янська, ворог продовжує наступ, вводить в бій резерви, намагається атакувати.

Тут на карті, звичайно, цього не видно, але просування є на деяких ділянках, а там, де наші воїни відбивають усі атаки, продовжуються інтенсивні бойові дії.

Вони атакують практично по всьому фронту навколо Куп’янська.

Ми бачимо, що Куп’янськ ворогу вдалося охопити з двох флангів, і ситуація оборони міста продовжує ускладнюватись.

Очевидно, що ворог буде намагатись за будь-яку ціну проломити нашу оборону на Оскольському рубежі, хоча б на деяких ділянках.

Їм потрібен Куп’янськ.

Ситуація загрозлива, вони хочуть взяти Куп’янськ для того, щоб обрушити цю ділянку фронту вздовж кордону.

Ситуація в районі Терни-Ямполівка-Іванівське.

Тут ворог також форсував, перейшов річку і також розвиває наступ.

Є знов-таки проблема з організацією оборони і нестачею сил.

Основний наступ ворог намагається усіма силами пробити оборону нашої героїчної 60-ї механізованої бригади, яка відбивається від двох російських дивізій за допомогою всіх сусідів своїх.

Але, на жаль, у ворога велика перевага, і вони продовжують атаки.

Фактично майже повністю втрачено село Терни і бої йдуть зараз за Ямполівку.

Ситуація дуже важка в цьому районі, ворог рветься на Торське, він хоче взяти під контроль шляхи постачання нашого угруповання, яке обороняє Серебрянський ліс і таким чином прикриває фланги нашого угруповання в Сіверську і прикриває фланги наших сил у Лимані.

Ситуація також тут дуже складна, саме на цю ділянку ворог концентрує зусилля і намагається всіма силами прорвати оборону і в районі Макіївки, і в районі Ямполівки, і в районі Іванівське.

Йдуть дуже важкі інтенсивні бойові дії.

Карта Сіверська.

Навколо ворог продовжує дуже важкі бої.

Ворог зайшов на деякі ділянки висот в районі села Білогорівка, які обороняються вже майже три роки нашими воїнами.

І продовжує дуже активні, дуже серйозні важкі атаки в районі села Спірне.

Воїни 81 десантно-штурмової, 54 механізованої бригад, 10 гірсько-штурмової і батальйон "Свобода" Національної гвардії ведуть дуже важкі бої на цьому напрямку.

Постійні атаки, ворог дуже масовано діє, ну і тільки тут героїзм і організація дій в обороні дозволяє всі ці штурми відбивати.

Тим не менше ворогу вдалося просунутись на деяких ділянках, продавити деякі ділянки нашої оборони.

Ситуація на Сіверську дуже важка і, безумовно, наші воїни в цьому районі потребують підтримки і посилення.

На даному етапі зараз ворог намагається просунутись південніше міста, розширити свій прорив, продавити нашу оборону і фактично вийти на кордони з Дніпропетровською областю.

Таким чином створити охоплення, охопити Покровськ з півдня.

На цій ділянці наші воїни тривалий час стримують ворога, фактично з початку лютого у ворога тут просування мінімальні і з величезними втратами.

Навіть більш того, на деяких ділянках наші війська змогли вибити ворога, провести цілу низку успішних контратак.

За це треба подякувати нашим бійцям, тут велика кількість наших сил.

Ну і треба подякувати бійцям 425-го штурмового полку СКАЛА і 1-го штурмового батальйону ДА ВІНЧІ, які в дуже важких умовах проводять ударні дії і допомагають відновити становище і знищувати значну кількість російських окупантів.

Також тут ефективно працюють наші підрозділи БПЛА, тим не менше, хочу сказати, ворог має дуже важкі втрати, саме на цій ділянці фронту, і продовжує посилювати свої війська, продовжує вести штурмові дії на деяких ділянках фронту.

Тобто тут такий взаємний обмін ударами іде, і у наших сил є хороші підрозділи БПЛА, і працює артилерія, вона забезпечена в цілому боєприпасами, по багатьох важливих цілях артилеристи дуже добре відпрацьовують.

Тим не менше, незважаючи на втрати, російське командування підкидає і підкидає на ці ділянки резерви.

Резерви поповнення і намагаються вести бої за кожен метр, за кожен населений пункт, і вони просто постійно безперервно атакують.

Тим не менше, на цих ділянках у нас також є успіхи, і наші війська демонструють високу боєздатність, і робиться все можливе для того, щоб не допустити захоплення Покровська, Мирнограду і зупинити ворога саме на цій ділянці фронту.

Напрямок Часів Яр, Торецьк і Костянтинівка.

Найактивніша ділянка усього фронту, особливо район Часового Яру, район Торецька.

Це найактивніша ділянка усього фронту, ворог намагається повністю захопити Часів Яр, весь район, повністю захопити весь Торецьк, район Торецька, і продовжити наступ на Костянтинівку.

Тобто наступ з двох напрямків на Костянтинівку, про який я неодноразово вже говорив на ефірах, і про це багато вже пишуть, говорять, він продовжується, і ворог нарощує тут сили.

Тобто незважаючи на великі втрати, росіяни продовжують перекидати сюди додаткові підрозділи, і сюди направляється дуже велике маршове поповнення.

Всіх, кого тільки можна загнати, всіх саджають, і вперед, вперед.

Тут і техніка, тут і поповнення живої сили, велику кількість дронів ворог тут зосередив, авіацію.

Ворог докладає усіх зусиль для того, щоб якомога швидше продавити нашу оборону, змусити наші війська до відходу, повністю захопити Торецьк, повністю захопити Часів Яр і зав’язати бої, захопити Костянтинівку.

На Запорізькому фронті ворог активізувався і продовжує атаки з намаганням повністю вийти, продовжує атаки вже в Запорізькій області.

Особливо активність на стику Донецької, Запорізької області, ворог намагається далі відкинути наші війська від Великої Новосілки, з того рубежу, який ми там обороняємо, і намагається пройти далі, створити вже загрозу, ще продовжити наступ на Запорізькій області.

Тут перекидаються на ці ділянки додаткові сили ворога, і ворог продовжує велику активність, інтенсивність своїх бойових дій.

Відповіді на запитання.

Путін не відмовиться від Одеси та коридору до анклава ПМР.

Безумовно, Путін може зайти, куди він захоче.

Безумовно, ми розуміємо, перемир’я, якого підкреслюємо, на даний момент немає і може не бути.

Основна мета Путіна – це знищення України.

Немає бажання десь щось пробити.

Путіна не влаштовує сама Україна, існування України.

І ми маємо розуміти, що які б не були розмови про перемир’я, ворог навіть під прикриттям цього перемир’я, якого на даний момент немає, невідомо, з чого воно буде, ворог буде робити все для того, щоб готуватись для знищення України повністю.

І ми маємо розуміти, що ці дипломатичні розмови – це може бути така сама гра Путіна, яку він вів із Зеленським два роки.

Ви згадайте, як Зеленський щиро говорив, що хоче подивитися в очі Путіну.

У нас є домовленість, всеосяжне перемир’я.

Виявилось, що Путін готувався до вторгнення.

Такою самою може бути гра і зараз.

Маємо розуміти,які б санкції не запровадив Трамп, Росія має щільні контакти і ринки збуту у Китаї.

І ніякий експорт, ніякі блокади це не можуть заблокувати повністю.

Росія має достатні можливості для продовження війни, і її ціль зараз повне знищення України.

Воно було проголошено і зараз це для них ще більше актуально.

Тому, що б там не було, ніяких локальних цілей у Путіна нема.

Основна ціль - ліквідація України і загроза дуже серйозна, і вона триває.

І хочу сказати, що що б ми зараз не говорили про перемир’я, війна продовжується і це єдиний факт, який у нас на сьогодні є.

І неможливо давати себе обдурити цими заявами.

На вашу думку, чи великі шанси на припинення вогню до Пасхи?.

Ми абсолютно не маємо ні найменшого розуміння, чи можливе припинення вогню.

Тільки в кінці березня за кілька днів мають бути зустрічі 25-26 березня зустрічі в Саудівській Аравії, які будуть проводити представники США, американці, окремо з українською делегацією і окремо з російською делегацією.

Це не є зустрічі Путіна і Трампа, це не є зустрічі Путіна, Трампа, Зеленського, це не є зустрічі, які негайно зупинять війну.

Це обговорення.

Такі зустрічі вже були, хочу нагадати, що в березні 22-го року були зустрічі в Стамбулі, які закінчились в результаті нічим.

Так само є велике бажання президента Трампа, скажімо, укласти мир, але тим не менше треба бути реалістами, що Трамп не всесильний і він не може просто сказати, він не збирається вступати в війну на боці України, якщо Путін порушить домовленості.

Зараз ми бачимо, що Трамп намагається використати цей момент зміни політичного курсу, знайти, яким чином можна домовитись з росіянами.

І він це використовує.

А ми просто спостерігаємо.

Тим не менше, якщо Путін буде мати перевагу на фронті, якщо фронт буде відкочуватись, Путін буде затягувати перемовини.

Він не буде намагатись зробити щось швидко.

І зараз ми бачимо на фронті, що дії російського керівництва показують.

Вони не покладаються на дипломатію, вони не шукають миру.

Вони намагаються посилити удари по Україні.

Вони намагаються показати, що вони готові продовжувати удари, продовжувати наступ.

І ми абсолютно не бачимо, яка може бути рамка цих угод.

Що запропонують? Нема жодного плану мирного.

Ми не можемо зараз сказати, коли це можливо.

Перемир’я як? На яких позиціях? Хто його контролює? Чи відбувається відведення військ, наприклад, в тих місцях, де позиції на відстані 50-100 метрів? Як це провести? Всі ці речі не є обговореними.

Який правовий статус буде тих територій, які ворог захопив? Чи відмовиться Росія від захоплення Запоріжжя і Херсону, на якому Путін продовжує прямо в ці дні наполягати? Ми всього цього не знаємо.

Тому давайте не тішити себе, не створювати завищені очікування.

У нас у війні з Росією таких завищених очікувань, миротворчих зусиль було дуже багато.

Згадаймо, що тут проросійські партії в Україні досі працюють.

І всі ці 11 років війни розповідали і розповідають, що тут Росія, вона, в принципі, готова до миру, що не треба прагнути війни, Росія готова і так домовитись.

Все це виявилось брехнею, димовою завісою Російської Федерації для того, щоб приховати напад, підготовку до нападу, розгортання військ і сам по собі напад.

Тому не треба покладатись хоч в чомусь на росіян.

Я сподіваюся, що має бути тільки один висновок.

Тому не питайте, коли буде закінчена війна.

Давайте для початку подивимось хоча б один крок з боку російського керівництва, який був би спрямований на припинення війни.

Я таких поки що не бачив.

На фронті зараз дуже непокоїть ситуація.

Непокоїть ситуація, в першу чергу, це Донбас.

Для ворога дуже важливе значення має обрушити фронт, наш фронт.

І ми бачимо системні зусилля ворога, який намагається обрушити фронт від Ямполівки, як мінімум, до Торецька.

Вони проводять атаки для того, щоб можна було захопити цілу низку наших міст.

І росіяни не відмовились від завдання швидкого захоплення Покровська.

Їх зупинили втрати, контратаки українських військ.

Але, судячи з того, що відбувається, вони спробують атакувати і наступати на Покровськ з півдня і будуть намагатися спробувати після захоплення Торецька, якщо вони це зроблять, то 100% вони будуть розгортати угруповання також на Покровськ.

Їм треба захопити якомога більшу територію.

Вони хочуть показати, що вони можуть захопити ті регіони України, які вони включили в свій склад Росії військовою силою без всяких перемовин.

Ось мета Путіна.

І він це буде робити, не рахуючись із життями росіян.

Їх покладуть стільки, скільки треба, щоб до останнього дня, поки у Путіна є можливість з чим воювати, гнати це гарматне м’ясо вперед.

Оце реальність.

Єдина реальність.

У разі, якщо перемир’я не буде, чи буде наш контрнаступ?.

У ворога велика перевага в чисельності на фронті, в кількості боєприпасів.

У ворога абсолютно перевага у повітрі, в авіації.

І він може застосовувати значно більше сили, в багато разів більше у повітрі.

У ворога перевага в кількості дронів.

І ми маємо рахуватись із реальністю.

Наступати можливо.

Якщо ми будемо знищувати більше росіян, ніж вони можуть мобілізувати або законтрактувати і загнати як м’ясо вперед.

Якщо ми організуємо бойову роботу так, щоб ворога знищувати в більших масштабах, безумовно, тоді будуть створені умови для якихось ефективних, глибоких, контрнаступальних операцій.

На даний момент, на деяких ділянках фронту, де ворог зазнав важких втрат і поразок, де вдалося досягнути переваги у тактичному становищі для наших військ, ми можемо проводити якісь окремі локальні контратаки.

І насправді це значний успіх українських воїнів і це демонстрація високої боєздатності української армії, яка може громити ворога навіть в таких умовах його великої переваги в силах.

Пане Юрію, що за нова тактика кожної ночі робити коврові бомбардування мопедами новому місту?.

Насправді ворог нарощує системно випуск ударних дронів і керованої зброї, і балістичних, і крилатих ракет.

Тому, звичайно, він посилює удари по всіх наших інфраструктурних об’єктах.

Мета – це просто знищення української інфраструктури і послаблення нашої оборони, послаблення країни, держави і терор населення.

Путіну потрібно показати, що він може знищити будь-яке місто.

Ворог збільшив виробництво дронів.

Показова кінцівка відео рецидивіста з відповіддю на питання, що б він зробив: "Панду взорвал.

С его Пернатым.

Дуба забрал бы, а остальных бы отдал".

Але що робити з цим типом?.

Сподіваюсь, була можливість подивитися у всіх, дуже раджу, російський військовослужбовець Єгор Загороднєв, він із Ленінградської області, з-під Санкт-Петербургу, уклав контракт, він 17 років провів в тюрмі за важкі злочини, за вбивства, ну і для російської армії він просто знахідка, тому що "друга армія світу", російська армія сама по собі складається зі злочинців, мародерів, божевільних, вбивць, і там потрібні саме зеки, тому що психологія російського керівництва - це психологія зеків і бандитська психологія.

І ось яскравий приклад, воїни 13 бригади Нацгвардії Хартія довели просто противника до повного розгрому, і 7-й російський мотострілецький полк, куди був направлений Загороднєв, він практично був розгромлений під Липцями, величезні втрати, кілька командирів здались у полон, і велика кількість солдат.

І якраз один з таких епізодів драматичних цих боїв, коли на очах у дрона цей Загороднєв сам здався українському дрону, але перед тим кинув гранатами, закидав гранатами бункер свого командира роти, потім підняв руки, щоб показати, що він здається, що він знищив своїх і тепер здається.

Я не знаю насправді, що робити з цією людиною.

Я думаю, що він свій вибір зробив.

Він почав збройну боротьбу.

Він пішов добровільно на війну, уклав контракт, отримав гроші, він про все це розповідає.

Він рецидивіст.

І який його шлях? Я думаю, що якщо він вже почав ліквідувати російських командирів, якщо він їх ненавидить, то я думаю, що треба йому дати можливість продовжувати вести бойові дії проти російської армії.

Яким чином? Я не знаю.

У нас є значна кількість структур, які могли б йому надати таку можливість.

Насправді я вважаю, що оскільки велика кількість російських полонених здається в полон, і значна кількість з них здається самі, вони вже вбивають своїх командирів, вони кидають зброю.

Тобто вони готові воювати вже проти Російської Федерації, проти путінської армії.

І міняти цих людей Путін не хоче.

Насправді всі ці ув’язнені, та й звичайні піхотинці, Росія на обмін їх практично не вимагає.

Кого вони міняють? Обов’язково кадирівців, обов’язково якихось офіцерів, командирів кадрових, обов’язково, якщо там є якісь особисті зв’язки в Москві у людини.

Але звичайно ми розуміємо, що строковиків обов’язково, бо це поганий резонанс для Путіна, діти в полоні, строковиків, він же обіцяв, ніби що вони воювати не будуть.

Але всі інші, вони насправді, це звичайне гарматне м’ясо, воно для Росії немає ніякої цінності, і вони не хочуть їх включати в списки на обмін.

Тому обміни так і гальмуються полоненими, тому що ці тисячі полонених, які у нас сидять, Путін не хоче їх міняти.

Що я вважаю? Я вважаю, що ті росіяни, які показують, що вони готові знищувати путінську армію, на прикладі, їм треба, можливо, в тих підрозділах, які ведуть бойові дії, які їх взяли в полон, використовувати, якщо вони хочуть перейти воювати проти путінської армії, надавати їм цю можливість.

Я вважаю так.

А куди йому зараз? Він потрапить зараз на обмін, його просто вб’ють там у Росії.

Я думаю, що якщо людина хоче воювати і продовжувати знищувати путінську армію, вона має отримати таку можливість.

Це ж насправді треба поважати.

Людина там була, побачила, що таке путінська армія, і хоче далі продовжувати ліквідацію путінських окупантів.

Хай працює.

Моє таке бачення.

Це має його добровільне бути бажання, звичайно.

Він має про це заявити, оголосити.

Ну от як в цьому інтерв’ю.

Я не примушував ні до чого, як ви розумієте, Єгора Загороднєва, тому все, що він сказав, він сказав по своїй добрій волі.

Я думаю, ви розумієте, що я за рамки роботи журналіста у спілкуванні ніколи не виходжу.

Ну і тут так само в мене не було ніякої мети.

Тому, дивіться, людина хоче, хай продовжує війну.

Тільки вона вже буде воювати проти тих, хто над ним знущався.

Чому така складна ситуація на фронті? Нехватка зброї чи живої сили?.

Ми розуміємо, що просто Росія має чисельність населення в Російській Федерації.

Вони як мінімум в п’ять разів більше, ніж в Україні.

Це реальність.

Росія завозить мільйони мігрантів зараз з Середньої Азії, в першу чергу, масово.

Заселяє російські регіони для того, щоб там було кому працювати.

А всіх російських чоловіків загрібають під різними приводами на війну.

У нас демократична країна, є повага до прав людини.

І такої системи загону під страхом смертної кари на позиції або в атаку у нас нема.

Якщо людина в українській армії дістає поранення, навіть легке поранення, вона, якщо дозволяє обстановка, одразу потрапить у тил і вона буде лікуватись у шпиталі.

У нас немає такої каральної системи, у нас величезна кількість людей, які можуть по різних причинах самовільно залишити частину.

А в Росії таких людей одиниці, бо вони тривалий час ховатись не можуть.

Ну, не одиниці, можливо сотні.

Але їх небагато і вони їх постійно відловлюють, шукають.

І росіяни розуміють, можливості втікти від виконання будь-якого дурного м’ясного штурму у них нема.

Це білет в один кінець.

І ви бачили в мене інтерв’ю з полоненими, вони всі говорять, що вони бояться своїх командирів більше, ніж українців, ніж українських куль.

Тому для цього Загороднєва був вибір, він взяв просто вбив командира.

Бо не можна піти з позиції.

Тому росіяни, вони всю кількість людей, яку вони нагрібають в армії з вулиці, підкупляють, дурять, через тюрму, через кримінальні справи змушують, через борги.

Все це заганяють, і ці люди 100% йдуть в атаку.

У нас це неможливо, тому що у нас діють обмеження, в Росії будь-які обмеження по здоров’ю не працюють.

Вони в атаку посилають навіть людей на милицях.

У нас немає такої системи жорсткого примусу, як в Росії.

Чому в Україні такий поганий від слова зовсім рекрутинг?.

Рекрутинг не може бути самостійним явищем, скажу так коротко.

Рекрутинг – це частина комплектування і забезпечення боєздатності армії.

Тому у нас великі проблеми з організацією управлінням в армії, з вимогами до людей, з просуванням по кар’єрі, з плануванням організації бойових дій, із збереженням життів.

І у нас, на жаль, ми живемо у фрагментованій державі, де кожна інституція сама по собі, по своїх хаотичних правилах.

І ми вирішуємо якісь окремі проблеми локальні, замість того, щоб вирішувати проблему глобальну.

У нас нема глобального підходу.

Держава не має стратегії, що таке комплектування військ на тривалий період.

Намагаються всюди знайти якусь панацею.

А давайте дамо мільйон гривень молодим з 18 до 24 років.

Ну що це, вирішило проблему комплектування? Ні.

Та й не могло вирішити, це ж попереджали про це.

Тому вимоги, які до рекрутингу у нас висунуті, абсолютно не відповідають реаліям.

Людині не треба розважати рекламою, не треба шукати трюк, який її може залучити до армії.

Не треба спішити давати людині гроші, бо вона може до армії бути непридатна і гроші просто будуть втрачені.

Потрібно будувати армію, яка будується в першу чергу на міцних, сильних командирах, які можуть створювати довіру, які є лідерами, у яких є повноваження самостійні будувати якісні колективи.

Якщо цього нема, якщо ми хочемо вирішити проблему рейтингу у відриві від проблеми збереження людей і ефективного застосування в армії, щоб кожен знаходив свою професію, щоб було забезпечення, щоб було планування, щоб кожна людина бачила свою перспективу, могла вижити в бою, бачила хто і як її підтримують.

Потрібні системні зміни.

А у нас шукають, а що нам робити з рекрутингами? Ну як? Ніхто ж це не вирішує системно.

Вирішити змінити в якийсь окремий елемент в армії, один чи два, у відриві від вирішення системної проблеми неможливо.

Армія – це система.

Хочеш зміни – починай зверху.

Змінювати треба кого? Вимоги до керівників, розгалуження повноважень керівників, генералів, відповідальності генералів, контролю їх компетентності постійно.

After Action Review мільйон разів було сказано, яке у нас вперто не хоче українське керівництво запроваджувати, попри всі помилки.

Ну, от і результати.

Дива не може статись.

Прокоментуйте заяву Веніславського, що воєначальники мають бойовий імунітет, про роль Зеленського у виході з Курщини.

Це тільки Зеленський і Сирський має?.

Насправді закон про бойовий імунітет розповсюджується на всіх командирів, але це достатньо широке поняття, тому що все одно відповідальність за загибель людей на війні ніхто не знімав.

Відповідальність за некомпетентні рішення ніхто не знімав.

І ми бачимо, що в справі генералів ОТУ Харків стаття про службову халатність у нас працює.

Якщо вона працює стосовно окремих командирів, значить вона працює по всіх командувачах.

І по Верховному головнокомандувачу Зеленському також.

Так що всі можливості існують, а слова Веніславського, ну дивіться, це просто слуга народу.

Ви думаєте, Веніславський має якусь уяву про те, що відбувається на фронті чи в армії? Це просто такі спеціальні люди призначені давати коментарі і хвалити владу і більше нічого не робити.

У них немає відповідальності.

Слуги народу це партія "Говорящих голів".

Ну і оце одна з цих "Говорящих голів", яка не несе жодної відповідальності за свої слова.

На вашу думку, чи потрібні нам приватні військові компанії, їх доцільність та використання?.

Я думаю, що приватні військові компанії потрібні, це має бути частина системної реформи, реорганізації Збройних сил.

І приватні військові компанії мають бути створені для роботи, наприклад, за кордоном, для дій за кордоном.

Тому що ми розуміємо, що війна з Росією – це війна на десятиліття, насправді.

Ми не знаємо, скільки буде активна фаза, можливо, буде перемир’я, можливо, ні.

Але те, що Росія буде тривалий час, оце покоління російських політиків, які зараз при владі, будуть намагатися зробити все для знищення України, не повинно бути ніяких сумнівів.

І, безумовно, потрібні інструменти для дій, в тому числі дій за кордоном.

І за кордоном мають працювати найкращі українські бійці, професійні бійці, які будуть отримувати відповідну винагороду, можуть застосовуватись до контрактів з нашими союзниками, до спільних дій з нашими союзниками на контрактній основі.

І які зможуть отримувати постійно, які хочуть самі йти військовим шляхом, брати участь у бойових діях, накопичувати тим самим сучасний бойовий досвід, сучасний досвід військових технологій, практику сучасної війни.

Безумовно, в такому плані приватні військові компанії потрібні.

Ну і також приватні військові компанії – це та форма, яка б дозволяла і в Україні вирішувати багато питань, наприклад, підготовки, тренувань, охорони об’єктів, і яка потрібна, і все це треба робити, безумовно, на базі досвідчених українських воїнів.

Але це питання комплексної реформи не можна зробити просто це окремо, якщо ми не реформуємо всю армійську систему.

Приватна військова компанія не має стати чиїмось просто окремим бізнес-проєктом.

Мають бути чіткі вимоги, керованість, прозорість, так як працюють, наприклад, приватні військові компанії США, де їх достатньо значна кількість і вони виконують велику кількість різноманітних завдань, в тому числі бойових.

Яка зараз ситуація в 155 і 110 бригадах?.

155 бригада, складна ситуація, значна кількість людей там зараз є самовільно залишившими частину.

Значна кількість людей героїчно билась під Покровськом і значні втрати в цій бригаді.

І значна кількість людей продовжує виконувати бойові завдання, обороняти Покровськ.

Можна відмітити підрозділи БПЛА в цій бригаді, які зараз є справді боєздатними, дієздатними, які діють ефективно південніше Покровська.

Цей батальйон безпілотних систем, цей взводи в батальйонах.

Але ті системні проблеми, про які я говорив, вони не дозволять бригаді стати боєздатною на фронті.

Те, що бригаду кинули абсолютно без підготовки, без організації, повністю привели в хаос, абсолютно незаконно затримали її командира Дмитра Рюмшина, кинули в тюрму без всяких підстав взагалі, по вигаданій справі.

Все це серйозно деморалізувало багатьох людей.

Безвідповідальний підхід влади.

Формувати бригаду треба заново.

В умовах бойових дій.

Є кістяк людей у бригаді, які зберігають боєздатність.

В 110 бригаді так само нічим не обґрунтоване відсторонення всього керівного складу бригади призвело до дезорганізації, в певних ланках непорозумінь, зараз нове командування намагається щось там знайти спільну мову.

Це також важка історія.

Бригаду виснажили абсолютно неадекватною постановкою бойових завдань, без урахування обстановки, не поповнювали людьми, не давали можливість підготувати поповнення, давали накази стояти на смерть в абсолютно невигідному тактичному становищі, ну і дезорганізували зняттям командного складу.

Ситуація там важка.

Люди розбираються, в 110-й бригаді є такі загартовані ветерани, які вже на війні багато років, які в бригаді з березня 22-го року.

Цей кістяк, він ще дозволяє при певних розумних управлінських рішеннях і при поповненні бригади відновити її боєздатність.

Я на це щиро сподіваюся.

Бригада продовжує вести бойові дії і є результати роботи.

Всім раджу дивитись на канали цієї бригади.

Сам дивлюсь щоденно канал батальйону безпілотних систем 110-й, якому і мій фонд допомагав, і завдяки пожертвам всіх глядачів Бутусов плюс ми під Авдіївкою велику допомогу на кілька мільйонів надали їм і вирішили точково всі поточні проблеми.

Тому було багато зроблено.

Сподіваюсь, я впевнений, що зараз вони зможуть відновитись і боєздатність буде покращуватись.

Що ви думаєте про заборгованість по контрактах Міноборони на 51 мільярд гривень?.

Так, така заборгованість по контрактах, тобто невиконання умов контракту дійсно існує.

Я отримав про це підтвердження не тільки від Центру протидії корупції.

І можу сказати, що, на жаль, це так.

Це було пов’язано з тим, що велика кількість контрактів, особливо в 22-23 роках, але я хочу сказати, і в 24-му році вони видаються поспіхом і не виконуються.

І потім протерміновуються заборгованість, вона накопичується, накопичується, накопичується.

Відповідальності за це немає ніякої.

Оті сумнозвісні міни, постачання яких ми зупинили завдяки такому розголосу, моїм ефірам в тому числі, всі глядачі, всі небайдужі люди, військовослужбовці, репостили, розповсюджували інформацію.

Контракт, наприклад, гроші передали державному підприємству Міністерству стратегічної промисловості, десятки мільярдів гривень переказали, контракт не виконаний.

Вони пишуть додаткові угоди, переносять, щось додають, продовжують терміни, і все.

Нема ніякої відповідальності.

Так діє державна машина.

Хтось щось захотів, затвердили, побігли, на результат плювати.

Нема ніякого аудиту.

Комітет Верховної Ради, ми бачимо по Веніславському, це люди, які просто бла-бла-бла говорять, вони у владі, у системі влади Зеленського, це нуль.

Парламентський контроль відсутній, нуль.

Вони тільки говорять, славлять владу, славлять президента, а своїх функцій, комітет по обороні, не виконують.

І саме слуги у народу не виконують.

Вони продовжують витрачати гроші по якихось контрактах, які не виконуються, і, на жаль, це продовжується.

Що з цим робити? Дивіться, монопольна влада, що хоче те і робить.

Всі правоохоронні органи під контролем, не мають ніякої суб’єктності, ніхто їх не слухає, і вирішує 5-6 менеджерів в Офісі Президента.

А що важливо для цих 5-6 менеджерів? Щоб на потрібних людей зайшли великі гроші.

А потрібні люди потім так там все доповідають і пояснюють, що ці всі 5-6 менеджерів завжди задоволені.

У них все добре, особливо з грошима.

Звичайно, що це корупція.

Корупція в особливо великих розмірах.

Поки ця влада монопольна, безвідповідальна контролює всі джерела фінансування, як їх залучиш до відповідальності? Вони ж самі себе саджати не будуть, вони прийшли заробляти, а не брати відповідальність за щось.

Так що поки що цей безлад продовжується, на жаль.

Центр протидії корупції заявив про прострочені контракти на 51 мільярд на закупівлю озброєння.

А де реакція влади? Ні спростування, ні коментарів, ні заяв, як ми будемо це вирішувати.

Просто, як завжди, страусина політика а-ля Зеленський.

Заховатися і промовчати.

Хлопчика спіймали, а він мовчить.

Він робить вигляд, що нічого не сталося.

З такою безвідповідальною позицією хіба там можна навести якийсь порядок? Брешуть і крадуть, брешуть і крадуть.

На жаль, нічого більше.

Всі сподівання на те, що західні союзники дозволять закрити всі потреби.

Щоб вони продовжують постачати озброєння.

А тут бюджетні гроші розпилюють, як хочуть.

Був прорив нижче населеного пункту Комар.

Зона відповідальності 141-ї бригади.

Чому нема обладнаних позицій? Куди бійцям відходити? Треба ціною людських життів, другі лінії, копати окопи під дронами і обстрілами.

Хто буде нести відповідальність?.

Друзі, хто буде нести відповідальність за те, що в нас, як правило, знову немає обладнаних позицій? Ні на другій, ні на третій лінії.

Хто буде нести? Ніхто.

У нас виділено в 2024 році близько 20 мільярдів гривень на оборонні споруди.

І що? Де вони? Я бачив на різних напрямках ці вириті в чистому полі опорні пункти.

Займати їх небезпечно для життя.

Наші війська цього не роблять.

Я бачив, як під Покровськом кілька таких опорних пунктів за наказом займали просто недосвідчені солдати.

І потім ворог показував, як він дронами, на жаль, вбиває наших бійців.

Тому що ці опорні, які риє держава, військово-цивільні адміністрації, це нульова бойова цінність.

Я завтра-післязавтра покажу, який це має вигляд.

Це жах.

Щодо ситуації в 141 бригаді.

Ці 140-ві, 150-ті бригаді вступили в бій в 2024 році і мають абсолютно однакові проблеми.

На жаль.

Організаційні, управлінські, відсутність командних кадрів, відсутність підготовленого особового складу.

Що робити, друзі? Єдине рішення – ці бригади мають придаватись боєздатним з’єднанням.

Добре, був гарний приклад, коли першому батальйону штурмовому ДаВінчі фактично передали в управління другий механізований батальйон 153 бригади під Покровськом.

Через деякий час хоча б почалась якась логіка в управлінні.

Хоча б якісь планові дії почались.

Бо це був інакше жах, коли непідготовлених людей кидають у бій.

Тому сподіваюся, що керівництво припинить.

Крім такого розголосу ми не можемо примусити військово-політичне керівництво країни цікавитись життям людей.

Виключно піар.

Будемо розбиратись в цій ситуації по бригадах.

Що ви думаєте про проєкт "Лінія дронів"?.

Я думаю, це хороший проєкт, тому що всі люди, які там беруть участь, це компетентні, якісні бойові командири.

Єдине, що хочу сказати, що ті сили, які в цей проєкт включили, це всього чомусь 5 підрозділів.

Чому так? Хочу вам сказати, що 5 підрозділів – це дуже мало.

І ті підрозділи, які створюються, вони не зможуть, на жаль, тривалий час, вони будуть розгорнуті, в кращому разі, до кінця цього року.

Це дуже швидко, я хочу вам сказати.

І навіть якщо вони досягнуть штатної чисельності, вийти на планову роботу вони зможуть десь в наступному році в повному масштабі оцими силами, які там намальовані.

І є питання їх забезпечення бойової роботи фінансування.

Є питання, чи зможуть вони охопити своєю діяльністю, закрити якусь велику ділянку фронту.

Це питання великої роботи.

Особисто я вважаю, що ці проєкти, лінії дронів, які заявив Мадяр, треба робити, але насправді фронт дронів нам треба створювати, а не якусь окрему лінію.

І фронт дронів – це треба зараз не створювати там, якщо є ресурси в держави, окей, можна вкладати, створювати щось нове.

Але основна проблема, що у нас немає управління адекватної організації забезпечення діючих підрозділів, які тримають весь фронт.

І навіть якщо ці п’ять підрозділів, лінії дронів, почнуть воювати в повну силу, більшу частину фронту будуть продовжувати контролювати інші частини дронів.

Тому що кількість дронів, щільність має бути дуже висока в сучасній війні.

І все одно потрібно в першу чергу посилювати, покращувати організацію взаємодію підрозділів дронів.

Тих військ, які тримають фронт, тому що перше завдання дронів – це берегти життя своєї піхоти.

Друге завдання – це знищувати піхоту противника.

І третє завдання – це знищувати техніку і озброєння на всю глибину ворожих бойових порядків і в самій Росії.

Тому для того, щоб це все виконувати, потрібна величезна кількість підрозділів і потрібно впорядкувати їх організацію, управління і взаємодію.

І одна з причин, чому, наприклад, поразку ми зазнали на Курщині, яка призвела до такого неорганізованого відходу наших військ, це те, що в управлінні військ Курськ був відсутній компетентний штаб управління БПЛА.

БПЛА і РЕБ.

Це не була організована робота якісно.

І навпаки, на жаль, ворог такий штаб в своєму ударному угрупованні створив.

Так само хочу сказати, що найкращі результати у нас зараз даються там, на тому напрямку, де створюються тимчасові штаби, штаби в складі тактичних груп оперативно-тактичних управлінь, які координують дії всіх підрозділів БПЛА на певній ділянці.

Наприклад, зараз так зроблено в тактичній групі Покровськ, і ворог навіть в своїх телеграм-каналах змушений це відмітити.

Тому без покращення взаємодії організації серед діючих, вже існуючих підрозділів, розвивати системно дронні війська неможливо.

І нам потрібно не просто прикриватись, як у нас влада зараз каже, президент знову зібрав командирів лінії дронів і хоче показати, що він щось робить для дронів.

Так а на всіх інших підрозділах, які тримають фронт, а їм що? Що для них робиться? Де забезпечення системне? Де воно? Його нема? Де мавіки? Де системне постачання нічних дронів? Де великі проблеми у нас з дронами на старлінки, які працюють з забезпеченням? З дронами на оптоволокні? І все це треба купляти системно.

Де воно знаходиться? Забезпечення від держави абсолютно неадекватне, не забезпечує навіть на відсотків 40 потреби взагалі в дронах усіх типів, а по деяких дронах потреби забезпечуються менше 10%.

Наприклад, по тих же мавіках розвідувальних.

Що робити? Тому тут потрібно збільшувати фінансування, потрібне планування оборонних витрат.

І без такого планування всієї армії ніякий окремий проєкт у війні не переможе.

Разом з тим хочу сказати, що дійсно добре, що зараз найкращі підрозділи БПЛА, оці 5 підрозділів БПЛА, що вони можуть виконувати свою роботу.

Це командири, які покращать якісну роботу на окремих ділянках фронту.

І це також хороший і правильний напрямок.

Які насправді наші втрати на Курщині? Друзі, я сказав, що насправді, дивіться, детальну інформацію в повному обсязі я навіть якби знав, я не вважаю потрібне зараз сказати, я думаю, що ця інформація буде пізніше більш актуальна.

Але можу сказати, що по полонених я називав цифру, в результаті оцього відходу неорганізованого, не підготовленого.

Те, що я бачив по відео, ми втратили близько 30 військовослужбовців полоненими і до 20 військовослужбовців, на жаль, ворог захопив в полон і розстріляв.

Це те, що мені відомо.

Також були значні втрати на відході від дії дронів і артилерії.

Але в цілому війська відходили швидко і великих втрат вдалося уникнути.

Тим не менше втрати значні, вони дуже значні.

50 людей, які чесно знаходились в районі виконання, виконували бойові завдання, частина з них у полоні, їхню долю тепер треба дізнаватись, бо тепер їхнє життя в руках російських окупантів.

Ну і ми бачимо, що, на жаль, повідомлення про розстріли і відео розстрілів українських воїнів на Курщині ворог також викладав.

Звичайно, за це мають відповідати ті керівники, які провалили, на відповідальність яких, на цій поразці вона є.

Найближчим часом я про це детально напишу.