Світ може залишитися без Кока-коли, цукерок і йогуртів через війну в Судані

Війна в Судані поставила під загрозу виробництво продуктів харчування і косметики в усьому світі, у США зокрема. Воєнізоване угруповання RSF у Судані контролює ключовий інгредієнт для виробництва газованої води і шоколадок — гуміарабік, або, як ще його називають "аравійську камедь". Про це пише Bloomberg.

Гумміарабік, липкий деревний сік, діє як органічний емульгатор у споживчих товарах і побутових брендах по всьому світу. Суданське ополчення, яке США звинувачують у скоєнні геноциду, контролює основні частини ланцюжка поставок. Адже саме Судан виробляє 70% цього інгредієнта.

Компанія Хішама Саліха Ягуба Afritec, є одним з найбільших постачальників. І він платив тисячі доларів воєнізованому угрупованню, що діє в Судані, щоб доставити вантажівки з гуміарабіком у порт.

"Джанджавидам доводиться платити багато грошей", — сказав Ягуб про міліцію Rapid Support Forces, яку США в січні звинуватили в скоєнні геноциду в громадянській війні, унаслідок якої 12 мільйонів людей було переміщено, а щонайменше 150 000 убито. Він каже, що регулярно платить їм близько 2500 доларів за вантажівку. А коли водіїв беруть у заручники — то й того більше.

Гумміарабік росте по всій Африці — від Сенегалу до Кенії — але мільйони дерев акації, які ростуть у піщаному поясі площею 200 000 квадратних миль на півдні Судану, який значною мірою контролюється RSF, є серцем виробництва.

Зараз, через два роки після початку війни в Судані, яка спровокувала найбільшу у світі гуманітарну кризу, ланцюжок поставок у Судані неможливо відстежити.

"Якби гуміарабік зник, формула Coca-Cola перестала б працювати. Це була б уже не Coca-Cola", — сказала Майсара Елавад, комерційна консультантка Albakry Factory for Packing & Preparing Gum Arabic, яка щороку експортує близько 4000 тонн камеді компаніям у Європі та США. Компанії, в продуктах яких використовується "аравійська камедь", або відмовилися від коментарів, як Coca-Cola, або відповіли ухильно, як Nestle.

Натуральний емульгатор виробляється здебільшого в районах Дарфура, Північного і Західного Кордафана, а потім експортується в Європу і США.

"Зараз постає реальне питання про постачання: як вони відбуваються? Чи пов'язане отримання гуміарабіку з насильством і зловживаннями щодо громад і фермерів? Ймовірно, відповідь — так" — сказав Тедд Джордж, консультант із Kleos Advisory, консалтингової компанії, що спеціалізується на товарах на африканських ринках.

Представник RSF заперечує, що його бійці грабують або вимагають гроші у постачальників гуміарабіку. Однак журналісти зазначають, що RSF спалювали гаї акації, вбивали фермерів і розграбовували тисячі тонн камеді зі складів у столиці Судану Хартумі — включно з 3000 тонн від Afritec, за словами Ягуба.

За словами Башира аль-Кінані, члена Торгової палати Судану та Асоціації гуміарабіку Судану, від початку війни було розграбовано понад 30 000 тонн цього цінного інгредієнта. Це означає, що, як би гуміарабік не покидав Судан, він, найімовірніше, збагачує осіб, пов'язаних із військовими злочинами.

Гумміарабік використовували протягом тисячоліть: як клей у кам'яному віці в Африці, у фарбах китайських переписувачів неоліту, для бальзамування мумій єгипетських фараонів і для зміцнення помади, якою користувалися королеви Єлизавета I і Клеопатра. Греки використовували його для лікування виразок; старі майстри — включно з Рембрандтом — для змішування своїх фарб.

В останні десятиліття він став настільки важливим для світових харчових компаній, що вони успішно лобіювали адміністрацію Білла Клінтона, щоб вилучити гуміарабік із режиму масштабних санкцій, запроваджених проти Судану 1997 року за спонсорування тероризму і надання притулку Усамі бен Ладену. Компанії, включно з Cargill, розробили синтетичні альтернативи, але вони не замінили натуральний гуміарабік, який продовжує витікати з Судану на тлі нинішніх звірств — або з Порт-Судану, або контрабандою через сусідні країни.

Нагадаємо, світова кавова індустрія зіткнулася з серйозними проблемами через різкий стрибок цін на кавові зерна. Основним фактором збільшення цін стало зниження виробництва в ключових регіонах вирощування кави, особливо в Бразилії — найбільшому світовому виробнику.