Пушка на защите Вучича: как президент Сербии потерял доверие граждан и что будет дальше

15 березня цілком може стати переломним днем як для Сербії, так і для її президента Александра Вучича.

І річ не лише в тому, що того дня у Белграді пройшов найбільший мирний мітинг в історії країни.

Навіть за даними сербської поліції – тобто заздалегідь заниженими у рази – на вулиці вийшли більш ніж 100 тисяч протестувальників.

За таких обставин Вучичу лишається сподіватися, що частина протестувальників задовольниться другорядними політичними поступками.

Наприклад, пропозицією розпустити парламент та провести позачергові парламентські вибори.

Це дасть сербській владі можливість опанувати ситуацію та спробувати скомпрометувати протест.

І особливою проблемою для Вучича може стати використання проти протестувальників "звукової гармати" – забороненого для використання проти цивільних осіб спецзасобу.

Між поступками та силовим сценарієм.

"15 за 15" – таку назву мав протест, що минулої суботи пройшов у Белграді.

Цифра 15 відсилає до кількості загиблих під час падіння навісу залізничного вокзалу у місті Новий Сад.

Ця трагедія, що відбулася 1 листопада минулого року, стала символом нинішньої сербської влади.

Адже ремонт проводили китайські компанії, що працювали в рамках ініціативи "Один пояс, один шлях", а нагляд за будівництвом здійснювала засекречена угорська компанія (за якою, подейкують, стоїть рідний брат сербського президента).

При цьому будівництво вже давно мало бути завершене, однак терміни здачі об’єкта переносилися, а кошторис – постійно збільшувався.

Іншими словами, ситуація з вокзалом у Новому Саді стала ілюстрацією того, що.

авторитарна влада вбиває своїх громадян.

Нехай не напряму, а через корупцію.

Ключовою рушійною силою протестів стали студенти та викладачі.

І виявилося, що Вучич не готовий протистояти такому опоненту, якого неможливо ані скомпрометувати, ані підкупити.

Як наслідок, студентські вимоги, в основному аполітичні, з вимогою повернути роботу державних інституцій в інтересах суспільства, почали підтримувати дедалі ширші кола сербського суспільства.

У відповідь сербська влада то намагалася виконати неполітичні вимоги протестувальників, то організовувала напади "тітушок" на них.

А відповідно, це не змогло ані заспокоїти, ані залякати протест.

Александар Вучич навіть оголосив про плани провести загальнонаціональний референдум про довіру собі, пообіцявши в разі негативного результату піти у відставку.

А прем’єр-міністр Мілош Вучевич взяв на себе відповідальність на один із нападів на протестувальників та подав у відставку.

Протестуючі студенти у своїх політичних вимогах робили наголос не на персоналіях, а на відновленні нормальної роботи державних інституцій.

А опозиція, яка також активізувалася на тлі протесів, вимагає не просто перевиборів, а насамперед формування технічного уряду, який зможе гарантувати чесність виборів.

Така вимога є абсолютно неприйнятною для Вучича.

Це призвело до очікувань, що президент вже незабаром перейде до реалізації повноцінного силового сценарію.

Старт якого може відбутися під час протестів 15 березня.

Ставка на "антимайдан".

"Ось побачите, ми дамо їм лише п'ять-шість хвилин у всіх на очах кидати каміння та атакувати Скупщину.

А потім держава покаже, що вона держава, і прозвучить фінальний свисток.

Вони думають, що я завжди жартую – це не так.

Все станеться так, як я кажу", – заявив напередодні 15 березня президент Вучич.

Одночасно він встиг анонсувати написання своєї книжки-посібника, як протистояти "кольоровим революціям", пообіцявши, що він стане бестселером у багатьох країнах.

Показово, що Вучич вживає саме цей термін, який переважно використовує російська пропаганда.

А головне,.

Вучич усіма силами давав зрозуміти, що планує найближчим часом покласти край протестам.

Саме через це в опозиції припускали, що влада готує сценарій підготовки масових провокацій, що дасть змогу запровадити у країні надзвичайний стан.

Понад те, влада зробила чимало, щоб цей варіант виглядав дуже ймовірним.

По-перше, напередодні 15 березня у Белграді з’явився свій "антимайден".

Цю функцію грала маловідома організація "Студенти 2.0", яка нібито представляла інтереси тих студентів та учнів, які не підтримують масового страйку та хочуть повернутися до навчання.

Саме їх Вучич назвав "єдиним законним протестом у країні".

А щоб інші студенти не атакували "правильних", було оголошено, що низка "ветеранських організацій" заявила про наміри забезпечити безпеку цьому наметовому містечку.

Зрештою, "антимайдан" спробував показати силу – напередодні було заблоковано центральний офіс опозиційного телеканалу N1.

Вучич демонстрував, що готовий першим застосувати силу.

А за даними опозиції, під Белград привезли "бойовиків", які мали організувати сутички з поліцією і дати Вучичу підстави для силового сценарію.

Показово, що Вучич міг сподіватися на лояльне сприйняття своїх дій з боку якщо не ЄС, то Сполучених Штатів.

Напередодні Белград відвідав Дональд Трамп-молодший.

І хоча основною метою візиту був бізнес – родина Трампів планує реалізувати у сербській столиці великий будівельний проєкт, однак Вучич вже встиг розповісти сину президента США про свій досвід протистояння USAID та світовому ліберальному лобі.

Втім, якщо сербська влада і дійсно мала план силового вирішення, то він розбився через масштаби протестів.

За даними організаторів, на протести у Белграді вийшли до мільйона осіб.

Неймовірна цифра для 6,6-мільйонної Сербії.

Незалежні підрахунки дають більш скромну цифру – від 275 до 315 тисяч, однак і це – абсолютний рекорд для країни.

"Гарматою" по протестувальниках.

Рекордна кількість протестувальників, що прибули до Белграда, а це не лише студенти та учні, а й багато інших людей, призвела до різкого збільшення ймовірності того, що силовий сценарій буде супроводжуватися величезною кількістю жертв.

Причому – з негарантованим результатом.

І це зробило такий сценарій неприйнятним для Вучича.

Як наслідок, протестувальники зуміли, як і анонсували, заблокувати все місто, однак протест був суто мирним – без жодних атак на органи влади та провладні телеканали, чим напередодні лякав Вучич.

Та один гучний інцидент все ж стався, і не виключено, що він матиме наслідки.

На початку восьмої години вечора, під час 15-хвилинного мовчання в пам'ять про загиблих, сталася дуже дивна подія.

От як її описує німецька журналістка Татьяна Охм: "Тиша.

Переді мною спантеличений натовп.

Але через 12 хвилин раптом почувся якийсь шум, я не могла зрозуміти, що це було, потім загули клаксони, і раптом переді мною утворився панікуючий натовп.

Мене разом з іншими притиснули до вхідних дверей… Люди постійно бігли в бік парку Славія".

Журналістка додає, що потім протягом приблизно 30 хвилин відчувала сильне запаморочення.

Про схожі симптоми: біль у вухах, запаморочення, а згодом – розлад сну, повідомляли багато протестувальників.

Численні відео дають можливість припустити, що причиною цього, ймовірно, стало використання "звукової гармати" – спеціального пристрою, забороненого для використання проти цивільного населення.

"Свідки описали звук як гучне ревіння, схоже на двигун літака або потяг у тунелі, у поєднанні з високочастотним, надзвичайно гучним свистом, гарматним пострілом або вибухом.

У багатьох "було відчуття, що величезний автомобіль, тиснява або невидима сила опускається на натовп, викликаючи паніку та інстинктивний страх", – стверджується у заяві низки громадських організацій.

Звичайно, що сербська влада відразу почала спростовувати використання звукової гармати.

Спочатку це зробив у своєму терміновому зверненні президент Вучич, а згодом – і всі інші урядовці.

"Тоді вони придумали історію про звукову гармату, вони знайшли цю звукову гармату і показали її, показали її в руках солдата, члена "Кобри", тільки це не звукова гармата, а протидронна гвинтівка, звичайна протидронна гвинтівка, тому що армія і "Кобра" взагалі не мають звукових гармат.

У сербській армії немає звукової гармати", – заявив згодом Вучич.

А прем’єр Вучевич навіть запропонував долучити до розслідування одночасно і американське ФБР, і російську ФСБ.

Втім, схоже, що особливої довіри ці заяви не викликали.

Вучич у точці неповернення.

"Нам вдалося зберегти мир та стабільність, і я вітаю вас із цим", – заявив він.

Разом із тим Вучич був змушений визнати, що величезна кількість протестувальників є сигналом для влади, і цей сигнал було почуто.

Втім, усе, що він обіцяв – це те, що незабаром парламент розгляне заяву про звільнення прем’єра Вучевича та відправить його уряд у відставку.

А якщо протягом місяця новий уряд не буде призначено – тоді у червні відбудуться позачергові парламентські вибори.

Однак ця пропозиція явне не виглядає такою, що задовольнить протест – очевидно, що без технічного уряду нові вибори будуть такої ж якості, що й попередні.

А на додачу до вимог протестувальників додалася ще одна – розслідування ситуації зі звуковою гарматою: що це було, хто дав наказ на її використання і чому вона взагалі з’явилася у силовиків?.

Схоже, що ключовим наслідком подій 15 березня стане різкий обвал довіри до Вучича.

Причому навіть серед раніше лояльного йому електорату.

Як стало відомо ЗМІ, ще до 15 березня протести призвели до різкого падіння рівня довіри до президента – про довіру йому заявили лише третина респондентів, тоді як про недовіру – 55%.

І хоча до зміни влади у Сербії ще далеко, не виключено, що цей процес після 15 березня став незворотним.

Інше питання, якою буде Сербія після Вучича?.

Показовий момент: переважна більшість сербських студентів є скоріш прозахідними, аніж навпаки.

Попри це, прапорів ЄС на протестах у Белграді помічено не було.

Одна з причин цього – ЄС дискредитував себе підтримкою Вучича та старанним заплющуванням очей на особливості його влади.

Проте не виключено, що у Євросоюзу ще є шанс оперативно виправити свої помилки.

Автор: Юрій Панченко,.

редактор "Європейської правди".