ЄвроFPV.ua. Аналізували аналітики

В армії не так багато способів убити час, коли він з’являється. Оскільки я не алкаш, зневажаю онлайн-казино та не маю сторінки в TikTok, стараюсь щось читати. І тут ми повертаємось до теми FPV. Але вже не у нас, а у Європі.

Перше, що кинулось мені в очі стосовно теми FPV — так це те, що цікаві вони аж декільком державам на континенті. Heritage Foundation писав, що європейським арміям, де особового складу теж бракує, варто придивитися до цього. Jamestown Foundation зауважив, що Польща та країни Балтії вже зацікавлені.

І не скажеш, що у поляків армія погана. Ні, там усе відносно добре, наскільки це можна оцінити за мірками мирного часу. І все ж у них є розумні люди, які такий чудовий інструмент можуть вивчати та поступово готувати до запуску вже у себе.

Виходить зовсім не по-українськи. У нас спочатку вграли піхоту, не отримали нову і почали шукати якийсь допоміжний засіб. У Європі FPV цікаві державам, які й так мають готовий мобілізаційний механізм та більш-менш підтримують власну армію. А ті, кому замінник потрібний, граються в щось інше.

Ми так пишаємось FPV, що забули причину їхньої популярності.

НАТО поки що не має однозначної позиції щодо FPV. З одного боку, є визнання того, що в Україні інструмент себе показав на повну. Той самий RAND втішався, що дрони змінюють сучасний бій — дешево, сердито і найчастіше прямо в ціль. Але втішатись не те ж самісіньке, що змінювати статути та створювати нові підрозділи.

У них немає такого пекла під боком, як у нас, тож і поспішати з FPV-підрозділами мало хто хоче. Європейці більше вкладаються в круті БПЛА типу Reaper чи рої дронів із штучним інтелектом. Другий варіант можна назвати «До першого РЕБа».

Наш звичний FPV для них — це «зброя бідняків», як хтось із аналітиків Jamestown висловився. І я їх частково розумію: коли в тебе оборонний бюджет на мільярди у.о., ти хочеш щось пафосне. Не дрон із гаража, який коштує пару тисяч гривень.

Але ж, чорт забирай, ефективність! У нас один такий гаражний виріб прямо зараз уміє ошелешити колону техніки. Два гаражні вироби зупиняють колону ударами по першій і останній машині. І це вже є. В інших, при всій повазі, лише експерименти.

Зрозумійте правильно. Я не хочу закидати шапками і розповідати про якусь там нашу унікальність. Цього немає. Просто нам уже припекло, і ми були змушені обкатати рішення на практиці. Навіщо винаходити FPV, коли він уже є та шикарно працює деінде?

Було б цікаво дізнатись, хто в НАТО захоче та зможе піти нашим шляхом у використанні дешевих та сердитих дронів. Поляки поляками, але у них велика армія. Тому мені з військ, де дефіцит особового складу хронічний не з наших причин, спадають на думку країни Балтії.

До речі, згадалась одна історія. Був у нас момент, коли волонтери з Литви привозили спорядження. Зустріли, подякували. Однак так, як вони розпитували нас про роботу операторів дронів, нас не питали ще ніколи. Ані військові ЗСУ, ані цивіли.

Видно, що литовцям це цікаво. Питання лише, коли це від звичайних волонтерів буде масштабовано по цілому війську. Маленькому, але все ж війську з усіма гранями бюрократії.

Чомусь у дешеві та ефективні рішення більше вірять ті, хто ближче до Росії чисто територіально. Навіть не знаю, як же це так співпало. Мабуть, випадковість.

А тепер сценарій по хардкору.

І трохи емоцій поверх роздумів. Зараза, та чому ж вони всі так тягнуть час? Невже ми дарма стільки людей утратили, щоб наші ж помилки не були враховані іншими? Навіщо проходити це заново?

Ми ж говоримо не про сусідні по регіону держави. Ми говоримо про континент. І, поки у Литві, Латвії чи Польщі хтось починає думати: «Як будемо воювати за умов нестачі людей?» (а ця нестача буде), — чим далі ти підеш на Захід, тим більше зустрінеш думок «Як стримати ворога, не вступаючи в бій?».

Мало зібрати дрон у гаражі. Це логістика для великих партій виробів. Це час на навчання операторів. Поки десь немає війни, можна як мінімум навчати людей. Це не для війни. Це для того, аби у разі війни їх бездумно не втратити.

Завжди є така річ, як ціна вторгнення. Одна річ, коли Росія виявить бажання напасти на меншу державу без настільки ефективної дешевої зброї. Тиснути танками та БМП, в яких матюкається начинка з Новосибірська. Інша річ — коли менша країна не десь щось планує оновити, а вже взяла на озброєння FPV. Її оператори навчені. На її складах вистачає готових виробів. Нападати у цих випадках — це дві абсолютно різні війни.

Це я до чого. Ті держави, чия влада хоче уникати війни якомога довше, самі мали б стати локомотивом цього оновлення. Та чомусь там фантазують про рій дронів, мало не елітну функціональність і довершеність у технологіях та інші відірвані від реальності речі.

Поки ми тут тримаємо фронт, у Європі лише починають розуміти, що FPV — це не забавка, а серйозна штука. Хоч і не панацея, додам від себе. Все ще сподіваюсь побачити, як там це підхоплять. А поки — тримайтеся там, друзі! І не забувайте: кожен дрон, який ви нам надішлете — це ще один день, коли ми повернемося живими. Дякую вам! І за допомогу, і за те, що вислухали.