Українська оборонна промисловість: які переваги, недоліки та ризики для Європи

Україна нарощує виробництво своєї зброї та розбудовує власну оборонну промисловість. Однак в цьому є певні переваги та ризики як для України, так і для Європи. Про це пише Foreign Ukraine з посиланням на польське видання Defence24. 

Переваги 

Головною перевагою української зброї є її вартість: наприклад, ціна української самохідної гаубиці «Богдана» становить приблизно $2,5 млн, тоді як французька гаубиця Caesar – понад $4 млн за одиницю.

Конкурентоспроможність оборонній промисловості України забезпечує також бойовий досвід, а також низькі витрати на робочу силу: вони втричі нижчі, ніж у Польщі та Румунії, і у вісім разів нижчі, ніж у Німеччині.

Оборонний сектор України, включаючи приватні компанії, які виробляють, наприклад, малі безпілотники, налічує близько 300 000 працівників. Це майже половина від усіх зайнятих в оборонній промисловості Європи.

Однак варто зважити на вплив бойових дій – виробництво ускладнюється через російські обстріли, диверсії, перебої з електропостачанням тощо. Але Росії не вдається знищити оборонний потенціал України завдяки розосередженню, маскуванню підприємств, а також ефективній протиповітряній обороні.

Недоліки

Водночас виробництво на території України не є повністю автономним, а відбувається у співпраці з партнерами з ЄС і НАТО. Прикладом цього є не лише згадані гаубиці «Богдана», але й імпорт комплектуючих і матеріалів, зокрема для боєприпасів, які Київ поки що не виробляє самостійно.

Також для України критично важливою залишається фінансова підтримка західних партнерів. Оборонна промисловість України нині виробляє продукцію на суму приблизно 16 мільярдів євро. Це більше, ніж річні витрати Міноборони Польщі до 2021 року включно, з урахуванням військових пенсій і зарплат цивільних працівників армії.

Теоретично обсяги виробництва озброєння в Україні можна було б збільшити вдвічі, проте для цього бракує фінансування. Тобто Захід не використовує наявні можливості України повною мірою.

Основним обмежувальним фактором є не лише побоювання щодо ескалації війни, але й брак коштів. Оцінки свідчать, що оборонні підприємства Заходу (зокрема, Німеччини, де промислові потужності перевищують реальну потребу та оборонний бюджет) разом з Україною могли б забезпечити виконання додаткових замовлень на суму не менше 30–50 мільярдів доларів щорічно.

Однак жодна зі сторін не готова виділити ці кошти. Це, своєю чергою, спричиняє більші втрати української армії та підвищує ризики подальшої втрати територій.

Додаткові ризики

Окремим питанням, яке потребує аналізу, є майбутнє оборонної промисловості України після завершення війни або в разі укладення перемир’я. З одного боку, вона стане конкурентом для країн ЄС і НАТО. З іншого боку, припинення фінансування призведе не лише до втрати виробничих спроможностей, але й завдасть удару по й без того ослабленій економіці України.

Крім того, існує ризик, що частина фахівців, які сьогодні працюють в українській оборонній промисловості, може перейти до нелегального сектору, постачаючи безпілотні системи або вибухові матеріали кримінальним угрупованням.