Ослаблена Росія, фрагментована Європа, нейтральна Україна та ізольований Китай: Фрідман про стратегію Трампа
Ослаблена Росія, фрагментована Європа, нейтральна Україна та ізольований Китай: Фрідман про стратегію Трампа

Ослаблена Росія, фрагментована Європа, нейтральна Україна та ізольований Китай: Фрідман про стратегію Трампа

Відомий американський аналітик Джордж Фрідман, засновник Geopolitical Futures, вважає, що США під керівництвом адміністрації Трампа активно формують новий світовий порядок, використовуючи переговори щодо України в Саудівській Аравії як ключовий елемент цієї стратегії. На думку експерта, Росія зазнала військової поразки в Україні, що суттєво послабило позиції Путіна і зруйнувало уявлення про Росію як велику державу. Фрідман характеризує конфлікт не як протистояння між Росією та Україною, а як "балет між Росією та Америкою з Україною в якості сцени".

Провал Росії в Україні та фактична військова поразка Путіна

"Російська армія за три роки не змогла захопити країну, яка по суті є державою третього рівня. Це безумовний провал. Росія зазнала величезних людських втрат, серйозно підірвала своє міжнародне становище і витратила колосальні фінансові ресурси. І що Путін отримав натомість? Абсолютно нічого.

Ця невдача суттєво послабила його політичні позиції всередині країни. Спостерігаються протести, публікуються матеріали, що ставлять під сумнів його рішення. Путін опинився в політично вразливому становищі, хоча намагається представити себе великим переможцем, готовим тепер до розумного врегулювання. Класичний політичний прийом — перетворювати поразку на видимість успіху.

Міф про Росію як велику державу зруйновано. Якщо вони не здатні перемогти Україну, кого вони можуть подолати? Вірменію? Вони втратили статус значущого гравця, і Трамп це прекрасно усвідомив.

У період Холодної війни росіяни зберігали хоча б військову міць, якщо не економічну. Весь проект Путіна був націлений на відродження цієї епохи. У нас був Горбачов та інші 'невдахи', що керували Росією. Потім з'явився Путін і заявив: 'Ми — велика Росія, я відновлю її колишню велич'. Він діяв так, ніби очолює наддержаву, але реальність показала зворотне, причому ціною серйозних втрат.

Зараз ключове питання — чи зможе Путін політично вижити? Аналогічне питання виникає і щодо Сі Цзіньпіна. А от виживання Трампа навіть не обговорюється. Він і саудити — єдині, хто гарантовано збереже свої позиції наступного року

Чому переговори проходять у Саудівській Аравії: створення нового світового порядку

"Трамп зараз займається перебудовою світового порядку. Він вважає існуючу систему нераціональною. Маю зазначити — я не голосував за нього і особисто не симпатизую йому, але ця людина точно знає, що робить. Європа — це територія, а не єдина держава. Це набір розрізнених елементів, на які не можна покластися. Росія не повністю зламана, але значно ослаблена війною. Китай переживає економічний спад і намагається сформувати альянс з Японією, що досить іронічно. У такій ситуації США залишаються єдиною наддержавою з можливістю втрутитися і сформувати новий світовий порядок.

Вибір Саудівської Аравії як майданчика для переговорів був неочікуваним. Я припускав, що вони оберуть Угорщину, де Віктор Орбан підтримує відносини з обома президентами. Але потім Трамп зробив неочікуваний хід з Газою. Його заяви звучали абсурдно: 'Ми візьмемо контроль над Газою, ми будемо її окупувати, побудуємо там Рив'єру'. Ці слова здавалися божевільними, але за ними стоїть чітке розуміння: арабо-ізраїльський конфлікт, що почався у 1948 році, має нарешті завершитися.

Ключове питання — як цього досягти. По-перше, Газа має стратегічне значення. По-друге, необхідно залучити арабські країни до довгострокового мирного процесу. Для цієї ролі є два кандидати: Іран, що теоретично можливо, але небажано через ризик його регіонального домінування, і Саудівська Аравія, учасник Авраамських угод. Провівши переговори в Ер-Ріяді, Трамп фактично звів Саудівську Аравію в ранг світової держави.

Зараз три найбільші нафтовиробники вирішують долю Європи, в той час як самі європейці виключені з процесу прийняття рішень щодо світових та близькосхідних питань. Трамп розраховує, що Росія стане корисним партнером, особливо враховуючи її нинішнє становище.

Це не просто переговори щодо України — це комплексний процес, що формує новий світовий порядок за участю Росії, Саудівської Аравії та США. Важливо розуміти, що сьогодні між США та Росією немає фундаментальних ідеологічних протиріч. Комунізм пішов у минуле. Зараз всі вони — бізнесмени або олігархи. Росія не становить військової загрози для Європи. Це питання було вирішено ще у Другу світову війну."

Слабкість Китаю та зміна глобальної конфігурації сил

"Китай суттєво слабший, ніж прийнято вважати. Їхня економіка перебуває в плачевному стані, а військово-морська міць — не більше ніж блеф. Вони не здійснили вторгнення на Тайвань з однієї простої причини — фізично не здатні це зробити. Десантній операції потрібно 10 годин, щоб досягти острова, а за цей час американські супутники виявлять приготування, і ракетні системи з Гуаму нейтралізують будь-яку таку спробу. Вся концепція тайванського вторгнення абсурдна, тому воно і не відбулося. Однак китайцям вдалося майстерно створити ілюзію наддержави.

Показово, що сьогодні Сі Цзіньпін публічно заявив про необхідність надати приватному сектору більше економічної свободи. Це прямий виклик ідеологічним основам та системі управління КНР, на який він змушений піти через економічні реалії.

Питання не в тому, що Китай хоче робити, а в тому, що він може робити в нинішній ситуації. Пекін намагається провести внутрішні реформи і знайти стратегічних союзників. Примітне його звернення до Японії — історичного противника. Токіо зацікавлений в економічній співпраці з Китаєм, але зберігає глибоку недовіру.

Сучасна система міжнародних відносин — це 'світ без якоря'. Після провалу російського вторгнення в Україну глобальна система координат зруйнувалася. В епоху холодної війни країни визначали свою позицію відносно двох полюсів: США або СРСР. Сьогодні немає центрального протистояння, що структурує міжнародні відносини.

Потенційне російсько-американське зближення створює стратегічні проблеми для Китаю, обмежуючи його можливості на міжнародній арені.

Не можна забувати, що росіяни та китайці мають тривалу історію конфліктів. Під час візиту Кіссінджера до Китаю та його переговорів з Мао, СРСР здійснив військові дії в районі річки Уссурі. Ідеологічна близькість комуністичних режимів ніколи не долала фундаментальних геополітичних протиріч. Американці, які мислять переважно моралістичними категоріями, часто не враховують глибини цієї історичної ворожнечі."

Майбутнє України: нейтралітет, мінеральні ресурси та стратегія відновлення

"Нейтралітет України буде забезпечений за виконання двох ключових умов: США отримають доступ до мінеральних ресурсів, а Росія — гарантії невступу України в НАТО. Хоча зараз НАТО фактично втратило своє значення як військовий альянс, перетворившись на майданчик для формальних зустрічей і дипломатичних заходів.

Трамп не приховує економічних інтересів США в цьому конфлікті. Він відкрито говорить про 'мінеральну угоду' — допомогу в урегулюванні в обмін на доступ до рідкоземельних елементів України. Йдеться про купівлю цих ресурсів, хоча Трамп говорить "віддайте".

У цій геополітичній грі Україна виявилася лише полем битви між великими державами. Її власні інтереси не мають вирішального значення для світового порядку, що формується. Російська кампанія продемонструвала нездатність Москви захопити значні території, що лише підтверджує її військову слабкість.

Післявоєнне відновлення України, ймовірно, піде за сценарієм, аналогічним відновленню Німеччини та Японії після Другої світової війни. США традиційно реалізують прагматичну політику: перемігши супротивника, вони допомагають його відновленню і перетворюють на союзника. Для України поразка від США могла б стати вигіднішою, ніж конфлікт з Росією. Частина домовленостей включатиме спільну російсько-американську участь у відновленні України на нейтральній основі.

Концепція нейтралітету, що традиційно означала неприєднання ні до російського, ні до американського блоку, втрачає колишній сенс в умовах потенційного зближення Москви і Вашингтона.

Пропозиції про багатосторонні гарантії безпеки для України з боку Китаю, США, Великої Британії та Саудівської Аравії з правом вето виглядають нереалізованими через складність такої конструкції. Європейські країни не виступають єдиним цілим у цьому питанні: якщо Франція готова брати участь у подібних гарантіях, то Польща категорично відкидає цю ідею. Як зазвичай у європейській політиці, французькі ініціативи не знаходять широкої підтримки серед сусідів."

Історична закономірність дій Трампа: порушення норм у кризові часи

"У періоди історичних криз президенти приходять до влади з наміром порушити усталені норми, коли ці норми перестають працювати. При цьому їхні дії часто виглядають майже протизаконними. У 19 столітті Ендрю Джексон кинув відкритий виклик Верховному суду, ігноруючи його рішення своєю знаменитою заявою: якщо суд прийняв рішення, нехай сам його і виконує.

Франклін Рузвельт використав свої перші 100 днів для радикальної перебудови банківської системи під час масивної фінансової кризи. Він поспішав випередити Конгрес, знаючи, що законодавці заблокують його ініціативи. За ці дії його називали диктатором, некваліфікованим для посади, звинувачували в порушенні всіх правил. Але ці правила вже не відповідали вимогам часу.

Відволікаючись від особистісних особливостей Трампа, треба визнати, що Америці був необхідний саме такий президент у даний момент. Я не підтримував його на виборах, але тепер розумію його стратегію. Він руйнує колишню систему всередині країни і на міжнародній арені, тому що вона втратила стійкість.

Трамп діє за моделлю Рузвельта, проводячи зміни максимально швидко, поки Конгрес і суди не змогли його зупинити. Він формує нові реальності. Одночасно він відволікає увагу провокаційними заявами, наприклад, про приєднання Канади до США, що дозволяє йому безперешкодно вирішувати дійсно важливі завдання. Він розуміє, що має обмежений час до моменту, коли опоненти зорганізуються.

Ситуація з Гренландією – черговий приклад його стратегії порушення звичних норм у західній півкулі. Він демонстративно відкидає усталені правила, заявляючи про їх неефективність, і вдається до дій, які багатьом здаються ірраціональними.

Його підхід може здаватися інстинктивним, але я вважаю, за ним стоїть ретельний розрахунок. Цього разу він прийшов у Білий дім з чітким розумінням необхідних дій."

Послаблення НАТО і фрагментація Європи в новій геополітичній ситуації

"НАТО фактично втратило свою початкову функцію військового альянсу. Раніше це була єдина армія під командуванням Верховного штабу союзних сил Європи, з чітким договором: при атаці Росії всі країни-учасниці діють під єдиним командуванням, а не під національним керівництвом. Сьогодні альянс перетворився на формальне об'єднання без реальної військової координації.

Українська криза наочно продемонструвала нездатність НАТО дати узгоджену відповідь на регіональні загрози. Допомога обмежилася поставками озброєнь без прямого залучення військових контингентів країн-членів.

Ідея європейських гарантій безпеки для України нездійсненна. Європейські країни не готові ризикувати прямим військовим протистоянням з Росією. Польща категорично відкинула таку можливість, і тільки Франція висловила готовність до участі.

Європа повертається до довоєнної моделі розрізнених держав з різними політичними пріоритетами. Вона являє собою не єдину силу, а континент окремих країн, що переслідують власні інтереси.

Історичний контекст допомагає зрозуміти зміни, що відбуваються. США вступили в Першу світову війну для запобігання німецької гегемонії в Європі. Нездатність європейців стримати Німеччину призвела до Другої світової війни. Після неї Вашингтон відмовився довіряти європейській самостійності, взявши контроль над колективною обороною через НАТО.

У поточній ситуації європейці сподівалися на нормалізацію відносин з Росією, але російське вторгнення в Україну зруйнувало ці очікування. Зараз Сполучені Штати, після століття залученості в європейську безпеку, змінюють свою стратегію в регіоні."

Характер конфлікту в Україні: "балет між Росією та Америкою з Україною в якості сцени"

"Холодна війна не завершилася з крахом комунізму. Базова геополітична конфігурація збереглася — продовжилося суперництво між Росією та Заходом, Росією та США. Путін розглядав Україну як історичні ворота в Росію із заходу. Події на Майдані, підтримані Сполученими Штатами, викликали у нього серйозні побоювання щодо американських намірів.

Москва знаходиться всього в декількох годинах їзди від українського кордону, що створювало стратегічні ризики для Росії. Одночасно США не могли допустити російської присутності на кордоні з НАТО, що сформувало фундаментальне геополітичне протиріччя.

США обрали стратегію опосередкованої підтримки України. Російським військам вдалося захопити лише незначну частину української території ціною істотних втрат, що призвело до військового глухого кута.

У ситуації, коли жодна зі сторін не може досягти вирішальної переваги — Україна не здатна повністю витіснити російські війська, а Європа не готова до прямого військового втручання — переговори стають неминучими.

Ключовими учасниками цих переговорів є США та Росія. Москва використовувала конфлікт для демонстрації свого статусу великої держави, хоча фактично показала свою слабкість. Вашингтон прагнув не допустити російського контролю над Україною, але уникав прямого військового залучення.

По суті, український конфлікт являє собою протистояння між США та Росією, що розгортається на українській території. Тому при аналізі переговорів слід звертати увагу не на риторику, а на реальні дії сторін."

Теги за темою
Володимир Путін Дональд Трамп
Джерело матеріала
loader
loader