Україна лише пішак на шляху до перезавантаження відносин США з РФ – оглядач Bloomberg

Підхід президента США Дональда Трампа до завершення російсько-української війни потрібно переосмислити, перевернувши його з ніг на голову, йдеться в колонці Марка Чемпінона для Bloomberg. На думку автора, те, про що США ведуть зараз переговори, – це перезавантаження відносин з РФ, що робить Київ та його майбутнє лише найціннішою картою, яку Трамп тримає в руках для торгів.

З цієї точки зору немає причин бути шокованим тим фактом, що Україну та Європу відтіснили від зустрічі високого рівня між представниками адміністрації Путіна та Трампа 18 лютого. Це означає, що там мова йшла про відносини між Америкою та Росією, а не Україною. Не шокує, за словами Чемпіона, і той ганебний спосіб, за допомогою якого Трамп тепер намагається зобразити українського президента Володимира Зеленського перешкодою на шляху до врегулювання війни.

Також видається більш логічним те, що майстер «мистецтва угоди» почав би, а не закінчив, свою кампанію телефонними дзвінками Путіну та швидко погодився на більшість вимог Москви щодо України ще до початку переговорів про війну. Ці поступки вже починаються від «ні» вступу України в НАТО чи поверненню окупованої території до заклику до проведення виборів у воєнний час, аби позбутися Зеленського — першого кроку у вимозі Кремля щодо так званої «денацифікації» Києва.

За словами оглядача, цей вид із великого кута телескопа пояснює присутність в Ер-Ріяді Кіріла Дмитрієва – директора російського Фонду національного капіталу, який також є головною особою Путіна з інвестицій в енергетику. Колишній банкір Goldman Sachs Group Inc., який здобув освіту в США, сказав репортерам у столиці Саудівської Аравії, що Трамп чудово розв’язує проблеми. А проблема, яку потрібно вирішити, полягає в тому, що США через війну втратили 300 мільярдів доларів у російському бізнесі.

Як і у випадку з вимогою Трампа передати Україні уявні рідкісноземельні елементи та інші реальні ресурси на суму 500 мільярдів доларів, не так важливо, що ця цифра точна. Важливо те, що вона велика. Дмитрієв сказав, нібито він бачить, що американські компанії повертаються до Росії вже у другому кварталі цього року, навіть якщо декому буде важко відновити частку ринку. 

«Іншими словами: скільки ми повинні заплатити США, щоб добитися свого в Україні?», – йдеться в колонці.

Згідно зі списком компаній CELI Єльської школи менеджменту в Росії, на початку повномасштабного вторгнення Путіна в Україну, в РФ бізнес вели 457 американських фірм. З них 23 досі працюють у звичайному режимі, 100 разом з Procter & Gamble Co. – залишаються, але їх скоротили. Тоді як решта або призупинили роботу, або вийшли взагалі. До останньої категорії належать такі гучні імена, як Exxon Mobil Corp., чиї 30% частки в проєкті з видобутку нафти на Далекому Сході російська держава конфіскувала в жовтні 2022 року. Exxon оцінив частку приблизно в 4 мільярди доларів, і, безсумнівно, Путін міг би повернути її, якщо забажає.

Тож є про що поговорити, оскільки скасування економічних санкцій є значним важелем впливу в розпорядженні Трампа. Держсекретар Марко Рубіо заявив 18 лютого, що це поступка, на яку США не підуть, доки не буде остаточної угоди. Але знову ж таки, позиція адміністрації краще підходить до переговорів про російське перезавантаження, ніж до умов українського врегулювання. В іншому випадку, як сказав Bloomberg News Деніел Фрід, колишній високопосадовець Державного департаменту як в адміністраціях Республіканської, так і в Демократичній партіях, скасування санкцій було б краще притримати як стимул для Росії, аби та дотримувалась можливого припинення вогню.

Результати зустрічі в Ер-Ріяді також збігаються з тим, що Україну сприймають як пішака в набагато ширших переговорах, а не як їхню основну тему. Рубіо сказав, що обидві сторони домовилися відновити дипломатичні та економічні відносини, а також сформувати переговорні групи для початку обговорення України в такому порядку. Він підкреслив, що закінчення війни створить «неймовірні можливості для партнерства з росіянами, як в геополітичному плані з питань, що становлять спільний інтерес, так і відверто кажучи, в економічному».

Рубіо точно не говорив про джекпот для українців, зауважив автор. Поки він був в Ер-Ріяді, на Київ тиснули США, аби той підписав угоду, за якою понад 50% усіх доходів від національних мінеральних ресурсів, портів та іншої інфраструктури віддав би США назавжди, нібито як компенсацію за допомогу у своїх військових зусиллях. При чому в обмін за це українцям нічого не пропонувалося. 

«Це види умов, які переможці накладають на переможених ворогів як військові репарації, і, безсумнівно, були створені для того, щоб їх відхилити. Тепер це створює умови для того, щоб Трамп зображував Україну та Зеленського, якого він тепер гротескно називає диктатором, як проблему», – йдеться в колонці.

Якщо ви не вірите, що сильніші країни повинні мати право вдиратися в менші, спустошувати міста, вбивати й катувати мирних жителів, тоді Трамп досягнув нової межі аморальності на своїй пресконференції в Мар-а-Лаго 18 лютого. Він не лише подвоїв насміхання зі зниженням підтримки Зеленського після трьох років війни, коли закликав Київ провести вибори, але й звинуватив його у розв'язанні війни.

За словами Чемпіона, доречно нагадати, що Росія аж ніяк не є ворогом в очах Трампа або його однодумців з ультранаціоналістичних політичних партій демократичного Заходу. Путінська Росія для них радше брат по зброї у боротьбі з лібералізмом – внутрішнім чи міжнародним – який об'єднує їх усіх. Тоді як Україна виступає як борець за ліберальний світовий порядок.

Якщо все це полегшує сприйняття дій Трампа, це ніяк не впливає на ганебну та брехливу природу прийнятих ним кремлівських наративів. Автор колонки наголосив: Україна не починала цю війну; Путін вторгся не тому, що йому загрожувала агресія з боку НАТО; вибори в умовах воєнного стану не є демократичною необхідністю для України, а скоріше були б неконституційними, дестабілізуючими та логістично неймовірними. І хоча рейтинги Зеленського, безумовно, впали зі своїх п'янких висот на початку війни, заява Трампа про 4% – це нонсенс. На рівні 57% цього місяця показники українського президента все ще кращі, ніж у багатьох глав держав, включно з Трампом (близько 46%).

Що стосується заяви президента США про те, що Америка потребує 500 мільярдів доларів компенсації за свою підтримку, то і тут аргументація ґрунтується на чистій дезінформації. США не надали Україні 350 мільярдів доларів, про які Трамп написав на своїй сторінці в соціальній мережі Truth Social. На папері вони виділили вдвічі менше, а реально – лише €114 млрд ($119 млрд) до кінця 2024 року, згідно з даними німецького Інституту світової економіки в Кілі, який ретельно відстежує всю підтримку України. З цієї суми 64 мільярди євро були надані у формі військової підтримки, переважна більшість якої або надійшла зі складу, або була виплачена американським виробникам озброєнь.

США також не взяли на себе особливо важкий тягар порівняно з іншими союзниками України, про який Трамп і його помічники не втомлюються повторювати. І це не кажучи вже про те, що, згідно з постом Трампа, США нібито витратили на 200 мільярдів доларів більше, ніж Європа. США незмінно витрачають менше, ніж Європа, і за часткою валового внутрішнього продукту займають лише 15 місце серед 20 найбільших донорів України під час війни, зауважив автор колонки.

Проте Трамп має рацію щодо цього: США залишаються критично важливим гравцем для Києва як через класи озброєнь, які вони надають, так і через свій потенціал стримування як найбільшої у світі військової та ядерної держави.

«Цілком можливо, що Трамп здивує всіх, досягнувши чесної угоди для України в рамках свого перезавантаження. Я щиро сподіваюся, що він це зробить. Однак ніщо з того, що лідер вільного світу сказав або зробив сьогодні, не дає впевненості, що це станеться. Більш імовірно, і трагічно для народу України, а також для майбутньої стабільності в Європі, ми бачимо розгортання угоди, яка буде розірвана за їхній рахунок двома вкрай цинічними лідерами, обидва з яких бачать слабких як мішені для експлуатації, а сильних як єдиних людей, з якими варто вести переговори», – підсумував Чемпіон.

18 лютого в Ер-Ріяді відбулися переговори між представниками США та РФ, після яких прозвучала низка заяв щодо України. Хоча сама Україна не була присутня на зустрічі.Трохи згодом виступив і президент США Дональд Трамп, з боку якого, зокрема, лунали звинувачення в бік президента Володимира Зеленського, а не справжнього агресора – РФ. 

Нападки Трампа продовжились і надалі. Зокрема, той заявив, що президент Зеленський нібито не захотів підписуватизапропоновану Сполученими Штатами угоду щодо корисних копалин. Також Трамп назвав Зеленського «диктатором» та звинуватив у відмові проводити в Україні вибори.

Такі заяви викликали обурення як серед українців, так і серед європейських союзників. Низка керівників держав та провідних політиків висловили підтримку Володимиру Зеленському. 

Згодом депутат Європарламенту від групи ЄНП Міка Аалтола заявив, що Сполучені Штати дали нам три тижні на погодження умов капітуляції України. Якщо цього не станеться, США виведуть війська з Європи.