Трамп розвіяв ілюзії: Україна і Європа приголомшені

Телефонна розмова президента США Дональда Трампа з російським диктатором Володимиром Путіним стала черговим холодним душем не лише для українців, які повірили в обіцянку закінчити війну (нехай і не за 24 години).

Американський президент висловив захват від спілкування з воєнним злочинцем Путіни, та навіть пообіцяв, що скоро поїде на зустріч з ним. Тобто за столом перемовин, головною темою яких має бути мир в Україні, Трамп бачить дві сторони: США та Росію?

Світові ЗМІ ставлять логічне питання: за ідеєю Трампа, європейські країни брати участі перемовинах не будуть, але саме їхня задача – опікуватися захистом України, а згодом і самих себе?  Тоді, вже за кілька років Москва, відновлена та озброєна до зубів, за прогнозами експертів, знову піде війною: і на Україну, і на низку європейських країн. Серйозний привід для глибокого занепокоєння, чи не так?

Європейські ЗМІ ошелешені розвитком подій.

Німецьке видання Bild цитує професора міжнародної політики Мюнхенського університету Бундесверу Карла Масала, який впевнений: цю війну виграє Путін. Телефонну розмову Трампа з Путіним він оцінив як «апокаліптичний сценарій». «Переговори ведуться через голови українців і європейців. Європейцям не буде місця за столом переговорів. Вам доведеться прийняти результат. І, на жаль, схоже, що це стосується і України», – вважає експерт.

На думку професора, російський диктатор хоче зберегти окуповані території, запобігти економічному тиску на Росію, і таким чином убезпечити себе від компромісів. Найбільшою радістю Путіна, на думку професора, є фактичне самоусунення США від війни в Україні. Отже, Європі в майбутньому доведеться самостійно дбати про безпеку України. Чи зможуть вона це? І чи  буде в стані зупинити диктатора від наступного нападу на Україну за кілька років?

Французька Le Figaro дослідила стосунки Путіна з кількома президентами Сполучених Штатів – адже диктатор лишався при владі десятиліттями, тоді як у демократичній Америці, як і в Україні, президенти змінювалися регулярно.

Отже, 10 років тому Путін особисто зустрічався з Бараком Обамою – у вересні 2015 року на Генеральній асамблеї ООН. Перед тим глава країни-агресора бачився з Обамою у 2013 році: на саміті G20 у Санкт-Петербурзі, який ознаменувався кризою в Сирії та застосуванням хімічної зброї режимом Башара Асада. Впродовж двох термінів президентства Обами стосунки з Путіним у нього були різні, зауважує видання. Скажімо, у серпні 2013 року тодішній американський лідер скасував двосторонню зустріч через «невтішне рішення» Росії надати притулок  Едварду Сноудену. Але минув місяць – і зустріч відбулась на полях саміту.

У 2016 році Путін зустрівся з Дональдом Трампом – тоді темою номер один було втручання РФ у вибори в США. Попри те, що від зустрічі Трампа і Путіна у світі були великі очікування  (вони мали обговорити і кібератаку, і ситуацію в Сирії), у кінцевому підсумку гора народила мишу, і Трамп тоді зізнавався у своїх симпатіях до глави країни-агресора. Під час другої і поки що останньої зустрічі з Путіним на G20 в Японії в червні 2019 року Трамп вирішив повернутися до суперечки з іронією: «Ніякого втручання у вибори, президенте, ніякого втручання!», — сказав він мовчазному, але усміхненому Путіну перед журналістами.

З Джо Байденом у Путіна були, м’яко кажучи, напружені стосунки. Їхня остання зустріч була короткою і холодною. Відбулася вона в Женеві 16 червня 2021 року на саміті Росія – США. За три місяці до цього американський президент назвав Путіна «вбивцею», після чого Москва відкликала свого посла Анатолія Антонова.

З усіх американських президентів найбільш теплими у Путіна були стосунки з Джорджем Бушем. З 2001 по 2008 рік два лідери зустрічалися понад 20 разів. Їхній перший саміт ознаменувався фразою, яка надовго залишилася в голові американського президента, коли він заявив, що дивився своєму колезі в очі, «розчув його душу» і вважав його тим, хто заслуговує на довіру.

З Біллом Клінтоном Путін вперше зустрівся у 1999 році в Новій Зеландії – тоді майбутній диктатор був ще прем'єр-міністром Бориса Єльцина. Путін уже висловлював скепис щодо російської політичної системи та демократичних перспектив своєї країни, згідно з файлами, розсекреченими у 2020 році Сполученими Штатами. Два лідери зустрічалися тричі між 1999 і 2000 роками. Їхні дискусії продемонстрували розбіжності в ключових питаннях, таких як права людини та безпека.

Польське видання ONet Wiadomosci цитує професорку кафедри політології Університету Ніколая Коперника Агнешку Бриц, яка констатує: «Прорив є, тільки не такий, як ми очікували».

«Трамп і його команда розвіяли ілюзії України і західного світу. Без фактичних переговорів Трамп визнав, що говорити нема про що. Він прийняв російські вимоги. Він заявив, що Україна не має шансів вступити до НАТО», – зазначила вона. Саме цього і вимагав Путін перед повномасштабним наступом на Україну.

«Я думаю, що президент США керувався не наміром догодити Путіну, а наміром якомога швидше вирішити питання, припинити бойові дії... Це егоїзм держави, яка керується односторонньою політикою, тобто без консультацій із союзниками, без урахування зацікавлених країн», – додала експертка.

На запитання щодо реалістичності сценарію, за яким посилена Росія знову нападе на Україну через кілька років, Бриц відповіла: «У своїх різних документах і сценаріях росіяни чітко формулюють політичні припущення, що до 2025 року вони зможуть дестабілізувати Україну. Україна втрачає 20% території… Другий горизонт — 2050 рік — припинення Української держави».

За словами британського історика та журналіста Тімоті Еша, якого цитує The Guardian, Трамп фактично дав початок новій «Ялті» – це відсилка до саміту США, СРСР і Великої Британії в лютому 1945 року на кримському курорті, який став власною назвою того, що наддержави вирішують долю європейських країн над їхніми головами.

У цьому випадку його пропозиція полягає в тому, щоб США і Росія вирішували долю України без  участі України або інших європейських країн. «Але цього разу господарі Білого дому і Кремля мають зустрітися спочатку в Саудівській Аравії, потім у своїх столицях, а власне Ялту, в Криму, схоже, віддадуть Росії. Адже в чудовому новому світі Трампа і Путіна правий той, хто сильний, а територіальна експансія – це те, що роблять великі держави: чи то Росія щодо України, чи то США щодо Канади і Гренландії, чи то Китай щодо Тайваню», – підкреслює Еш.

На думку історика, Трамп, який хоче видаватися сильним, насправді є слабкою людиною – коли доходить до протистояння з авторитарними силами цього світу. «Лише за один день він зробив чотири великі, непотрібні та шкідливі вчинки. По-перше, він не просто ініціював пробні переговори з Путіним через посередника, що можна було б виправдати, а особисто надав російському диктатору повне і підлабузницьке визнання як світового лідера», — пояснює Тімоті Еш. Експерт проводить історичні аналогії: «Уявіть собі, якби в 1941 році, замість того, щоб вступити у війну проти нацистської Німеччини на боці Британії та інших союзних європейських країн, президент США подзвонив Гітлеру, поміркував про «історію наших народів», а потім заговорив про спільне припинення «війни з Німеччиною/Британією».

По-друге, за словами експерта, Трамп запропонував російському лідеру двосторонні американо-російські переговори через голови українців: саме таку нову Ялту, якої завжди хотів Путін.

«По-третє, він заявив, що Україні майже напевно доведеться поступитися територією і що США не підтримають її членство в НАТО. Обидві ці речі вже деякий час звучали в приватному порядку у Вашингтоні та інших західних столицях, але публічно визнати їх наперед – це майстер-клас того, чого не можна робити під час укладання угод. Історики тепер мають записи і спогади близьких до Гітлера людей, які задокументували його захоплення угодою, яку він виторгував у Чемберлена. Одного дня ми можемо отримати подібні докази приватної радості Путіна з приводу поступок, зроблених Трампом», – підкреслив історик і зробив висновок: це означає, що найближчим часом не відбудеться чогось, що заслуговує на назву «мир».

Наталія Сокирчук, «Главком»