Наше майбутнє не просто невідоме, воно також ніким наперед не написане

З огляду на все, що несеться, стає очевидним, що дорослі в кімнаті — це будемо ми із вами. Тож зовсім незайвим собі нагадати:

• Три роки тому Путін і наші міжнародні партнери оцінювали спроможність державних інституцій тримати удар та давали нам від сили кілька днів. Але коли звичайні люди стали за цими державними інституціями, то розстановка сил різко змінилася. Нам третій рік вдається протистояти усій потузі російської військової машини, і вже тільки тому ми увійшли у світову історію;
• Нам складно оцінити, бо ми всередині процесів, але українці демонструють більшу стійкість та витривалість, ніж вони самі собі думають. Ми не досконалі, але складно сказати, хто би впорався краще. Коли під час постійних обстрілів та відключень електроенергії в Україні працюють банки, університети, театри та кав’ярні, то у деяких розвинених демократіях все зупиняється коли просто йде сніг;

• Ми вибороли собі суб’єктність та вписали Україну у ментальну карту світу дуже дорогою ціною. Ми багато разів у нашій історії доводили, що українцям важить свобода та власна гідність. У нашому минулому за нами стоїть армія наших предків. Наше майбутнє не просто невідоме, воно також ніким наперед не написане. Тож хто б собі що не думав, треба вперто продовжувати за нього боротися.

Бо надія – це не впевненість, що все буде добре, але глибоке переконання, що всі наші зусилля мають сенс.

Джерело: пост Олександри Матвійчук в Facebook.