Дилема примусової евакуації: між правом на вибір і правом на життя

Унаслідок неспровокованої повномасштабної війни Росії проти України питання евакуації цивільного населення стало одним із ключових пріоритетів держави, і вже майже три роки безперервно тривають відповідні заходи. Так, на початок січня цього року, за інформацією обласних військових (державних) адміністрацій, було евакуйовано та розміщено близько 3 мільйонів людей, із них приблизно 655 тисяч дітей і понад 105 тисяч осіб з інвалідністю.

У системі органів МВС евакуаційні заходи щодо цивільного населення здійснюють підрозділи Національної поліції «Білі янголи» та ДСНС. Наразі функціонує 21 група «Білих янголів», до складу яких входять 124 поліціянти. Крім того, залучено 13 штатних і позаштатних груп рятувально-евакуаційних робіт ДСНС загальною чисельністю 140 осіб.

Лише 2024 року системою органів МВС було евакуйовано близько 18 тисяч людей, із яких майже 4 тисячі — діти. Крім порятунку живих і поранених людей, наші підрозділи доставляють гуманітарну допомогу, евакуюють тіла загиблих, а також тварин, що є важливим складником гуманітарної політики.

Водночас є низка проблемних питань, які потребували вдосконалення нормативно-правового регулювання. Евакуація окремих категорій осіб, які через вік або стан здоров’я не здатні самостійно вжити заходів для збереження свого життя і здоров’я, зокрема дітей, осіб з інвалідністю, громадян похилого віку тощо, часто здійснюється із запізненням через небажання їхніх рідних. У результаті ці люди опиняються в безпорадному стані, ставши заручниками обставин або рішень своїх близьких. На жаль, зволікання з евакуацією вже призводило до трагічних випадківзагибелі на територіях активних бойових дій, зокрема в Донецькій, Сумській, Запорізькій та Харківській областях.

Саме тому МВС розробилопроєкти законів, які були схвалені урядом України та зареєстровані у Верховній Раді під реєстраційним номером 12353 (питання вдосконалення процедури евакуації) та 12354 (встановлення відповідальності за порушення вимог воєнного стану). Законопроєкт №1253 вже ухвалено Верховною Радою у першому читанні за основу.

Основна мета законопроєктів — збільшення ефективності проведення евакуаційних заходів для збереження життя та здоров’я цивільних осіб, неухильне дотримання вимушених заходів правового режиму воєнного стану.

Перша проблема полягає в тому, що наразі законодавство регламентує: евакуація дітей здійснюється лише разом з одним із батьків або особою, яка їх замінює, або іншими законними представниками.

Втім, як уже зазначалося, практичний досвід показує, що навіть у районах, де ведуться бойові дії високої інтенсивності й російські окупанти на підступах, трапляються непоодинокі випадки, коли батьки вперто відмовляються евакуюватися разом із дітьми. Дуже важко зрозуміти таке рішення, адже це свідоме наражання на небезпеку не лише себе, а й найдорожчих людей, які не можуть самостійно ухвалювати рішення.

Законопроєктом №12353 запропоновано покласти обов’язок на батьків (або осіб, які їх заміняють) піклуватися про безпечні умови життя дитини. Якщо ж батьки чи особи, які їх заміняють, відмовлятимуться від евакуації та евакуації своїх дітей із населених пунктів, розташованих на території активних воєнних (бойових) дій, це зможе здійснити Національна поліція з подальшою передачею органам опіки та піклування у безпечних районах.

З населених пунктів, віднесених до територій можливих бойових дій, обов’язкова евакуація дітей передбачається разом з одним із батьків, особою, яка їх замінює, або іншими законними представниками. Така евакуація здійснюється органами опіки та піклування із залученням Національної поліції України.

Тобто на законодавчому рівні розмежовується механізм проведення евакуаційних заходів дітей з територій можливих бойових дій та територій активних воєнних дій (в останньому випадку органи опіки та піклування не працюють через безпекові ризики).

Такий вимушений захід — евакуацію дитини Нацполіцією із зони активних бойових дій, навіть якщо батьки відмовляться від евакуації — концептуально підтримують майже всі зацікавлені сторони. Ніхто не сумнівається: якщо доросла людина свідомо наражає себе на небезпеку, це не має стосуватися дітей. Відповідно до Конституції України, Конвенції ООН про права дитини та чинного законодавства України, обов’язком держави є захист і збереження життя дитини.

Маємо уточнити, що евакуаційні заходи передбачають не лише доставлення з небезпечних районів у безпечні, а й надання тимчасового житла, медикаментів і речей першої необхідності. Завдяки співпраці з обласними адміністраціями та волонтерами цей механізм добре відпрацьований.

Відповідно до законопроєкту №12353, рішення про обов’язкову евакуацію дітей у примусовий спосіб ухвалює обласна військова адміністрація за пропозицією військового командування та за погодженням із Координаційним штабом з проведення евакуаційних заходів.

Ще одним проблемним питанням, із яким стикається система органів МВС та військові, є самостійне повернення раніше евакуйованих осіб у райони ведення бойових дій. Окрім того, що ці дії наражають таких осіб на реальну небезпеку, вони ще й створюють труднощі в проведенні оборонних операцій проти російських окупантів. Як відомо, нерідко російські терористи використовують цивільне населення на тимчасово окупованих територіях як живий щит.

Тож на законодавчому рівні встановлюється обмеження на в’їзд (вхід) і перебування громадян у населених пунктах, із яких здійснюється обов’язкова евакуація, без спеціально виданих перепусток. Громадяни зможуть повернутися до населених пунктів, із яких здійснювалась обов’язкова евакуація, після припинення активних бойових дій і створення безпечних умов для життєдіяльності населення.

Іншим, системно пов’язаним урядовим законопроєктом №12354 передбачається встановлення адміністративної відповідальності за порушення зазначено заборони у вигляді штрафу від 510 до 850 грн, а в разі повторного порушення  — від 1700 до 3400 грн.

Окрім того, законопроєкт №12354 передбачає введення адміністративної відповідальності за порушення заборони перебувати на вулицях та в інших громадських місцях у певний період доби без спеціально виданих перепусток і посвідчень (штраф від 850 до 1700 грн, у разі повторності — від 1700 до 3400 грн). Простіше кажучи, це відповідальність за порушення комендантської години.

МВС неодноразово наголошувало, що застосування комендантської години має на меті покращити роботу представників сектору безпеки та оборони, сприяючи забезпеченню громадського порядку, виявленню ворожих диверсійно-розвідувальних груп, безпечному пересуванню військової та спеціальної техніки, а також виконанню інших оборонних і безпекових заходів.

На жаль, за майже три роки воєнного стану поліція зафіксувала значну кількість порушень вимог щодо комендантської години. Особливо складною є ситуація в прифронтових регіонах, де працюють ворожі диверсійно-розвідувальні групи, відстежується рух військової техніки, а також завдаються прицільні удари по позиціях українських захисників.

Встановлення відповідальності за недотримання режиму воєнного стану є гострою практичною необхідністю, на якій постійно акцентують увагу підрозділи поліції та сили оборони України.