![Ціна – низька, цінність – висока](https://thumbor.my.ua/tFsLVAxk3VlvIUa1M7RYZGDupGc=/800x400/smart/filters:format(webp)/https%3A%2F%2Fs3.eu-central-1.amazonaws.com%2Fmedia.my.ua%2Ffeed%2F64%2F14a79dd71416818ffbe294151bb6ee67.jpg)
Ціна – низька, цінність – висока
Як ми втрачаємо водуЗа літр водогінної води українці платять усього 4 копійки, тож витрачати її не шкода. Нам здається: вода була завжди й ніколи не закінчиться. Однак це ілюзія. Вода є надзвичайно цінним ресурсом планети, а проблеми з водою – серед найбільших загроз, що їх несе зміна клімату. Брак чистої питної води нині стає однією з глобальних проблем людства. 2,2 мільярда осіб у світі не мають доступу до чистої води, йдеться у звіті ООН про водні ресурси за 2023 рік.Щоб навчитися цінувати воду, нам варто підвищувати культуру водокористування та обізнаність про те, як надходить вода до наших осель і куди вирушає після того, як потрапить до каналізаціїВодоспоживання заведено рахувати в метрах кубічних, тобто – в кубах, і хоч як дивно, далеко не кожен українець одразу може відповісти на запитання, скільки літрів в одному кубічному метрі води, й тому багатьом складно уявити, скільки ж води ми використовуємо щодня. Тож пропоную ознайомитись з деякою інформацією, зокрема зі свого професійного досвіду. Кожен із нас у середньому споживає 3 кубометри води за місяць – це 3 тисячі літрів, тобто 100 літрів щодня. Уявімо 1 куб, тобто 1 тисячу літрів води, це 100 відер, за які ми сплачуємо лише 40 гривень. Для порівняння: вартість 1 літра води з крана – 4 копійки, а в магазині – майже 10 гривень.Системи водопостачання та каналізування в Україні перебувають переважно у критичному стані. Це конструкції із залізобетону, сталі та чавуну, яким 30 або й 50 років. Працівники водоканалів ледве встигають реагувати на аварії й підтримувати системи в робочому стані. А що ж споживачі? Хтось вчасно сплачує рахунки за воду, хоч і нарікає на постійні пориви труб і вічні ремонтні роботи, хтось накопичує борги, а дехто навіть намагається мудрити з показниками лічильника, аби не платити. Значна частина українців вже так звикла до аварійних ситуацій на трубопроводах чи скидання неочищених стічних вод у відкриті водойми, що ставиться до цього як до різновиду норми.100 літрів води для однієї людини на день, це багато чи мало? Чи варто економити воду, наприклад стежити, щоб крани не протікали, або використовувати обладнання з ощадливим водокористуванням? Усе це робити варто, щоб не збільшувати й без того колосальних втрат води. Але використання 100 літрів води на одного споживача на день у мегаполісах і 80 літрів – у менших містах, це небагато порівняно з нашими європейськими сусідами. І навіть якщо ми ретельно економитимемо воду на побутовому рівні й завжди закручуватимемо кран, чистячи зуби, то цим ми не розв'яжемо проблеми великих втрат води. Бо найбільші втрати відбуваються не в оселях, а дорогою до споживача. Цифри втрат вражають. Щоб доправити 80 чи 100 літрів на день споживачеві, водоканал через зношеність систем втрачає ще стільки ж у процесі доставки. Тобто якщо місто-мільйонник споживає 80 тисяч кубометрів води за добу, то ще стільки ж піде в ґрунт. Це величезні обсяги втраченої води. Україна завжди мала й досі має достатні запаси питної води, тож ми ще не відчули на собі всіх бід, які приносить її дефіцит.Щоб припинити втрачати воду, нам потрібно модернізувати старі мережі водопостачання та водовідведення – і тут ідеться про інвестиції, що становлять сотні мільйонів євро. Якщо всі українці сумлінно і вчасно сплачуватимуть рахунки за воду за нинішніми тарифами, то цього не вистачить, навіть аби обслуговувати й підтримувати нові системи в робочому стані, не кажучи вже про те, щоб ці нові системи збудувати. Тож надія – на міжнародну допомогу.Із 2008 року чимало українських міст, особливо великих, скористалося кредитами і грантами від міжнародних фінансових організацій. Але ще більше наших міст ними не скористалося, а ці організації між іншим мають бажання фінансувати такі проєкти. Це дає можливість модернізувати міські системи водопостачання, уникнути втрат води й забути про постійні аварії, але не скасовує необхідності в майбутньому піднімати тарифи для громадян, щоб якісно обслуговувати нові системи.Керівники міст бояться рішень про підняття тарифів, бо такі заходи непопулярні. От і виходить, що такий цінний ресурс планети, як вода, досі занадто дешевий в українських містах, бо органи місцевого самоврядування воліють ліпше надавати дотації, ніж міняти тарифи та й саму філософію водокористування.Парадоксально, але підняття вартості інтернету на 100 гривень за місяць не спричинить такого обурення, як підняття на кілька гривень тарифу на водопостачання чи водовідведення. Хоча без води ми ніяк не можемо обходитися.Постачання води до осель сприймається чомусь, як щось дешеве, майже безкоштовне. Ці стереотипи потрібно змінювати.Більшість людей вважає, що коли вони спустили воду в систему каналізації, то це кінцевий етап. Насправді це тільки середина шляху. Стічні води, що надходять до каналізаційних очисних споруд, пройшовши очищення, скидаються у водойми, з яких інші міста беруть цю воду для своєї системи водопостачання, очищаючи її до необхідної якості. І від того, наскільки якісно буде очищено воду в містах вище за течією, залежатиме і якість води тих міст, які розташовані нижче.Культура поводження з питною водою – це не лише ощадливе водокористування та вчасна сплата рахунків, а і свідоме користування каналізаційними стоками. Адже далеко не все можна скидати в каналізацію. Так служби водоканалів у сезон дозрівання кавунів і черешні щороку змушені регулярно чистити й ремонтувати насосні станції, що перекачують каналізаційні стоки на очисні споруди. Адже кісточки від ягід виводять із ладу робочі механізми насосів. Оператори насосних станцій вмикають резервні насоси, а ті, що вийшли з ладу, якомога швидше ремонтують спеціалісти водоканалу, адже стоками вже несуться нові потоки насіння, які блокують уже й резервні насоси. І так по колу весь ягідний сезон.Ще один приклад – жир. Коли ми миємо посуд теплою водою, жир розчиняється, а потім у приймальних камерах насосних станцій жир, а разом з ним і сміття, яке люди скинули в систему каналізації, застигає, як крига на воді. Цього можна уникнути, протираючи жир на посуді серветкою, яку потрібно викидати в побутові відходи, й уже потім мити посуд.Споживачі повинні знати, наскільки дорогими і складними є системи водопостачання та водовідведення, як добувається вода, як вона проходить всі етапи очищення, як доправляється в наші оселі й що з нею відбувається, коли вона потрапляє в каналізаційну мережу. І тоді зростають шанси, що, усвідомивши це, люди цінуватимуть воду та не кидатимуть сміття в каналізацію, додаючи проблем.Передплатити журнал "Країна"
![loader](/files/images/preloader.gif)