До кого доречно звертатись "пан" і "пані", а до кого – ні: розбираємось, щоб не зганьбитись

Сьогодні звертання "пан" та "пані" є загальноприйнятими формами ввічливого звернення до чоловіків та жінок. А які їх походження та які форми використати для неодружених людей, пише 24 Канал, посилаючись на тікток @show_rami.

Як правильно використовувати звертання "пан" та "пані"

Звертання пан та пані використовуються в офіційному спілкуванні, у зверненнях до незнайомих людей, а також у ситуаціях, коли необхідно підкреслити повагу до співрозмовника. Воно поступово витісняє звертання на ім'я та по батькові.

В українській мові є правила вживання цих звертань.

1. "Пан" та "пані" звертаються до одружених чоловіка чи жінки.

2 "Пан" та "пані" зазвичай вживаються разом із прізвищем або ім'ям особи:

• Пане Іваненко чи пане Руслане – правильно,
• але не пане Руслане Іваненко чи пане Руслане Олександровичу – не правильно.

• Пані Оксано чи пані Степанчук – правильно,
• але пані Оксано Василівно чи пані Оксано Степанчук – помилка.

3. Можливе використання цих слів самостійно, без зазначення імені, наприклад у зверненні до незнайомої людини: "Скажіть, будь ласка, пане, котра година?".

4. Звернення "пан" поєднується зі званням чи посадою людини: пане директоре чи пане професоре.

5. При звертанні до чоловічої публіки, використовується форма панове.

Якщо ми звертаємося до незаміжньої жінки чи дівчини, то слід використати звертання – панянко, панно чи панночко. А для молодого чоловіка – панич.

Погодьтесь, що ці звертання звучать ліпше ніж мужчина, чоловіче, жіночко, дєвушка.

Хоча звертання "юначе" чи "дівчино" цілком допустимо, але звучить без поваги до молодої людини.

Важко повірити, але дехто в Україні досі не визнає слів пан / пані. Вважають їх запозиченими, чи то пак, нав'язаними поляками. І подекуди асоціюється з впливовою або пихатою людиною. Ця думка була нав'язана у радянський час, а звертання замінене на гендерно зрівняльне – "товарищ".

Як правильно звертатися: дивіться відео

Однак "пан" – шанобливе звернення до чоловіка в Україні, Чехії, Словаччині, Польщі, у лужичан та подекуди в Білорусі; у південних слов'ян у формі "бан". Перші згадки звертання "пан" є у літописах ХІІІ століття. І воно притаманне для всієї території України, а не лише для західних областей.

Ось приклади не з галицької, а з середньонаддніпрянської літератури:

• "А втім, як знаєш, пане-брате, Не дурень, сам собі міркуй". (Тарас Шевченко).
• "Прощайте, панове-сватове! Коли хочете, то справді випийте по чарці". (Г. Квітка-Основ'яненко).
• "Наїхали до Марусі козаченьки в гості, – Марусенько пані! Чи є твій пан дома?" (Панас Мирний).

Можемо зустріти і ще одне звертання – добродій / добродійка. У тлумачному словнику вони позначають дорослу особу з привілейованих верств суспільства. Така форма має пафосніший, книжний відтінок, тому в усній мові їх не спостерігаємо.

А ось звертання "шановний" / "шановна" набули негативного відтінку – презирливого чи насмішкуватого значення. Хоча деколи в офіційних листах чи листах-проханнях можемо зустріти: "Шановний пане Сергію!" чи "Шановні колеги!".

Вживання звертань "пан" та "пані" сьогодні, свідчить про високу культуру мовлення та дотримання етикету. Ставтеся з повагою один до одного!