Яким буде співвідношення чоловіків та жінок в Україні після війни: демограф ошелешив прогнозом

Вчений розповів, про перспективи демографічної ситуації в Україні та можливі шляхи виходу з кризи.

За минулий рік Україну залишили майже 500 тисяч українців, що ще більше поглибило демографічну кризу в країні. Чим це загрожує нашій державі, що буде з народжуваністю, яким може бути співвідношення чоловіків та жінок після закінчення війни та як можливо продовжити тривалість життя українців.

Про все це ТСН.ua розповів Олександр Гладун, заступник директора з наукової роботи Інституту демографії та проблем якості життя НАНУ.

Міграція негативно впливає на демографію

– За минулий рік з України виїхало біля пів мільйона людей. Чим це небезпечно і як може позначитися на демографічній ситуації у подальшому?

– Ми орієнтуємося на дані Державної прикордонної служби. За їх даними протягом 2024 року з країни виїхало на 443 тисячі осіб більше, ніж в’їхало. Будь-яке скорочення чисельності населення за рахунок природнього чинника або ж міграції негативно позначається на поточній демографічній ситуації в країні. А також негативно впливатиме на подальшу перспективу і демографічний розвиток України в цілому.

Скільки людей повернеться до України

– Тобто чим більше людей виїде – тим гірше?

– Так, бо чим більше людей виїжджає, тим менший відсоток з них, ймовірно, повернеться додому. Досвід інших воєн показує – чим довше триває війна, тим менше відсоток людей повертається. Управління Верховного комісара ООН у справах біженців дає цифру у 6,9 мільйонів українців, які виїхали за кордон. За нашими оцінками, ця цифра на пару мільйонів менша, десь біля 5 мільйонів. Але все рівно – це надто шалене число.

За результатами різних минулорічних опитувань, якщо узагальнити всі обстеження, 25% наших співвітчизників сказали, що точно не повернуться до України, 25% запевнили, що обов’язково повернуться, коли закінчиться війна, а 50% – вагаються.

Ми припускаємо, якщо повернеться 50%, то це буде дуже непогано для України. Це приблизно 2,5-3 мільйона наших громадян. Можливо, їх більше повернеться, а можливо, навпаки, менше. Зараз цю цифру ніхто не може назвати. Тим більше, що методи обстежень викликають чимало запитань. Адже люди висловлюють емоційну думку, яка у них склалася на момент опитування. А от на момент прийняття кінцевого рішення, коли почнуть змінюватися обставини в Україні і в країнах перебування, ця думка може кардинально змінитися. Тому сподіваємося на повернення 50%, але будь-яка втрата – це погано.

Після війни жінки шукатимуть чоловіків

– Яким може бути в Україні співвідношення чоловіків і жінок після закінчення війни, чи робили науковці нові прогнози?

– Оціночний прогноз на цю тему ми робили у першому кварталі 2024 року. У цьому році плануємо провести схоже дослідження, у лютому-березні. Оцінити чисельність населення дещо простіше, а от розподілити за статтю і віком – це складніше. Чим менше число, чим менша його сукупність, тим більшою є похибка.

В Україні, до повномасштабного вторгнення, жінок було більше ніж чоловіків – на 100 жінок припадало 86 чоловіків. Під час війни на фронті гине більше чоловіків. А у містах, які віддалені від фронту – це співвідношення приблизно один до одного. Що стосується виїзду за кордон, то за даними Євростату на території ЄС знаходиться приблизно 4 мільйони українців. З них жінки складають 60%, а 40% – чоловіки.

Тож маємо наступне: загибель чоловіків на фронті призводить до того, що диспропорція знову збільшується на користь жінок, а те, що жінки виїхали з країни, змінює цю диспропорцію на користь чоловіків. Тобто відбувається постійне коливання показників і як все складеться на початок цього року, будемо оцінювати у найближчі місяці.

Три варіанти прогнозу

– А яким це співвідношення було у 2024 році?

– Тоді ми розробляли три варіанти прогнозу. Оптимістичний, за умови, що війна закінчиться у 2025 році, середній у 2026 та песимістичний у 2028. Залежно від цих сценаріїв, кількість у співвідношенні чоловіків та жінок різна. Зараз важко сказати, чи буде у 2025 році так зване перемир’я. У мене таке відчуття, що його не буде, але це моя суб’єктивна думка. Тобто маємо три варіанти прогнозу і три різних співвідношення чоловіків і жінок.

По оптимістичному прогнозу, на початок 2025 року, було приблизно однакове число у співвідношення чоловіків і жінок, але маємо трохи більше жінок. По середньому варіанту прогнозу – 51% жінок і 49% чоловіків. Приблизно такі ж цифри у песимістичному прогнозі. Тут варто зазначити, якщо по підрахунку населення України ми даємо похибку у мільйон осіб, то у співвідношенні чоловіків і жінок, відносна похибка буде більшою. Все залежить від інтенсивності бойових дій, які ми прогнозувати не можемо.

До речі, цей прогноз ми робили по всій території України, тобто включаючи окуповані території і Крим. Але ж ми не знаємо напевно, якою буде подальша ситуація. Підконтрольна Україні територія на даний момент на 20% менша. І оцінити зараз статево-вікову структуру на підконтрольній території значно важче, ніж по всій території України. Тому це доволі умовні цифри.

Народжуваність після війни

– Яким може бути прогноз народжуваності в Україні у післявоєнний період?

– Після війни ми прогнозуємо підвищення рівня народжуваності. Це пов’язано з тим, що буде відбуватися реалізація відкладених народжень –"компенсаційне підвищення". Тобто ті народження, які люди відклали до закінчення війни. Але чим довше триватиме війна, тим меншим буде ефект від компенсаційного підвищення народжуваності. Це відбувається тому, що з часом реалізація певних настанов у людей змінюється, а також змінюються обставини. Частина людей, ті що планували народити – старішають, а молодих пар, які входять у шлюбний вік, в абсолютному числі стає менше. Тому можна сказати, що після війни підвищення народжуваності відбудеться, але буде не дуже великим.

Для того щоб чисельність населення не скорочувалася за рахунок природного чинника, треба, щоб 100 жінок народжували приблизно 220 дітей. Звісно, це залежить від країни та рівня смертності у дитячих вікових групах. По оптимістичному сценарію прогнозуємо, що у 2030 році в Україні буде 140 дітей на 100 жінок, по середньому варіанту –120, а по песимістичному – 105. У будь-якому випадку це менше, ніж потрібно для того, щоб чисельність населення не скорочувалася за рахунок природного чинника.

Дуже важливо, щоб працювали ухвалені державою заходи спрямовані на підвищення народжуваності, створювалися певні умови в економіці та з розвитку соціальної інфраструктури. Якщо все це буде, то можна очікувати, що ці показники будуть більшими. А наскільки більшими, це вже напряму залежить від спроможності держави економічно реалізовувати Стратегію демографічного розвитку до 2040 року. Поки що держава практично не виділяє грошей на демографічний напрямок. Тому важко прогнозувати, все залежить від налаштування людей та економічної спроможності держави.

Є загроза поступового скорочення чисельності населення

– Якщо народжуваність буде меншою від норми, чим це загрожує країні?

– Загрожує тим, що чисельність населення буде поступово скорочуватися. Скорочення почалось після 1993 року. Приблизно така ж ситуація буде спостерігатися й після закінчення війни – населення буде поступово скорочуватися.

Державі та усім громадянам треба намагатися зробити так, щоб стабілізувати чисельність населення на якомусь прийнятному рівні, наприклад, 30 мільйонів.

Для цього треба вживати заходів щодо підвищення народжуваності і збільшення тривалості життя в Україні, щоб смертність у нас небула такою великою. Бажано, щоб тривалість життя була приблизно такою, як у країнах ЄС, а вона там у жінок на 10 років більша ніж у нас, а чоловіки там живуть більше на 15-17 років. Треба створювати в країні такі умови, щоб населення не виїжджало на постійне місце проживання до інших країн. По усіх цих напрямках потрібно проводити активну демографічну політику.

Загроза від РФ є ключовою

– Чим Україні загрожує скорочення чисельності населення, яка з загроз є основною?

– Якогось чіткого критерію, якою повинна бути чисельність населення країни для нормального розвитку – немає. Є чимало країн зі значно меншою чисельністю населення, ніж в Україні, але рівень життя там значно вищий. Багато що залежить від того, як організоване життя в країні. Якщо з цим все буде нормально, то нам може вистачити й 30 мільйонів.

Але у нашому випадку все буде залежати від того, коли та на яких умовах закінчиться війна з Росією і наскільки РФ буде в подальшому загрожувати Україні, тобто тут найважливіший саме безпековий чинник.

Для нас найкращий варіант, коли Росія розсиплеться на дрібні держави, але поки що цього не спостерігається. Або ж це вступ до НАТО, де нас поки що теж не дуже хочуть бачити. Тому у нас чисельність населення треба розглядати з точки зору безпекового чинника. І дійсно, потрібно постійно готувати все населення до війни. Треба озброюватися, а передусім розвивати сучасні засоби ураження противника, які не потребують присутності людини на лінії вогню – безпілотники, морські дрони тощо. Нам потрібна висока військова технічна спроможність, що дозволить частково компенсувати програш в чисельності населення Росієї. Адже мобілізувати усіх українців до війська неможливо, економіка просто цього не витримає.

Якщо ж уявити, що загроз з боку Росії повністю не буде, то чисельність населення не буде мати такого принципового значення. Тому тут чітких критеріїв немає.

Щодо чисельності населення, то, я вважаю, що треба більше звертати увагу на внутрішній розвиток країни. Адже у нас люди виїжджали і до повномасштабного вторгнення, спочатку на роботу, а потім залишалися у країнах перебування. Тому нам треба проводити доволі ретельні та глибинні обстеження: чому люди їдуть з країни, що їх тут не влаштовує? Адже це спричинено не тільки через економічні чинники. Чому співгромадяни не бачать тут перспективи? Коли ми будемо більш-менш чітко уявляти реальну причину, то зможемо її виправити. Напевно це відбувалося через корупцію, неможливість розвитку бізнесу. Але наскільки це відповідає дійсності і є мотивацією, треба вивчати. Маємо досліджувати своє суспільство і відповідно до його стану проводити інформаційну, соціальну, економічну та демографічну політику.

Що стимулює народжуваність дітей

– У світі чимало невеличких країн з малим числом населення. Але якраз маленькі країни живуть краще, ніж великі. На вашу думку, в Україні з малою чисельністю населення буде жити гірше чи краще?

– У цьому сенсі, я б не прив’язувався до чисельності населення, тут краще розглядати в цілому ефективність функціонування держави. Маємо зрозуміти, які чинники та фактори гальмують наш розвиток – бо у державі все взаємопов’язано. Якщо у нас буде економічне зростання, то можна очікувати і зростання народжуваності.

Багато українських сімей зазначають, що одна з причин, чому вони не мають бажану кількість дітей – це низький рівень заробітної плати, а ще проблеми з житлом. Якщо у людей є власне житло, то рівень народжуваності трохи більший, ніж якщо вони орендують помешкання. Також коли соціальна інфраструктура більш розвинута – теж більша народжуваність. Якщо держава впровадить цілеспрямовану підтримку сімей з дітьми до 18 років або 21 року, то це теж збільшує показник – люди не бояться народжувати дітей. Мають впевненість, якщо раптом хтось з батьків отримає статус безробітного, то держава їх підтримає. Комплекс усіх цих чинників впливає на остаточне прийняття рішення подружжя щодо народження дитини, а відтак впливає на загальну демографічну ситуацію в країні.

Народжуваність у великих та малих містах

– Чому є важливим питання розселення українців?

– В Україні є така особливість, що ми маємо найбільшу територію у Європі. І нам треба планувати розселення населення по території країни. Наприклад, підтримувати міста не з великою чисельністю населення, а розвивати економіку у містах де мешкає приблизно 200, 400, 500 тисяч людей.

Є така закономірність – чим менше населений пункт, тим вища там народжуваність. Бо там менші витрати на транспорт, пересування містом зручне, все більш-менш компактно розміщено для проживання, що теж впливає на народжуваність. У нас зараз розвиваються тільки великі міста-мільйонники, які просто всмоктують у себе людей, а чим більше місто за чисельністю населення, тим у ньому менший рівень народжуваності.

Що потрібно для збільшення тривалості життя

– Ви згадали про те, що у Європі жінки та чоловіки живуть довше, ніж в Україні. Як у нас можна змінити цю ситуацію на краще?

– Щодо смертності, то під час війни про неї можна говорити лише в теоретичному плані. Всі ми розуміємо, що наші воїни гинуть на фронті, хоча намагаються вберегти своє життя та захистити наше, але тим не менш на війні вони гинуть. Цивільне населення перебуває у постійному стресі, у людей загострюються хронічні хвороби. Все це підвищує смертність.

Після закінчення війни нам слід робити масові огляди чи скринінги населення, можливо розвивати страхову медицину. А ще запроваджувати активну пропаганду здорового способу життя, доводити людям, що життя як таке має цінність. Адже українці традиційно нехтують здоровим харчуванням, вживають алкоголь, займаються тютюнопалінням. Я вважаю, що нормально поставлена роз’яснювальна робота, може позитивно вплинути на поведінку людей. І в кінцевому підсумку призвести до підвищення тривалості життя українців.

Фінський досвід з продовження тривалості життя

– Можливо, варто вивчати досвід інших країн, де тривалість життя значно більша?

– До речі, такий досвід був у Фінляндії, коли там запустили проєкт "Північна Карелія". На півночі Фінляндії фіксувалася висока смертність від серцево-судинних захворювань, бо місцеве населення вживало забагато жирної їжі. Фінські вчені розробили спеціальну програму, яка діяла у цьому регіоні 25 років! Змінювалася в країні влада, змінювалися політичні діячі, але всі наступні неухильно підтримували цю програму, агітували людей, пояснювали як треба правильно харчуватися.

Це призвело до того, що тривалість життя у цих районах зросла більше ніж на 10 років. Там зрозуміли, що демографія – це кропітка робота, гра в довгу, за якої отримати зміни "на завтра" неможливо. Це яскравий приклад довготривалої демографічної політики. До речі, фіни використали цей досвід – дію програми розповсюдили на всю країну. Зараз у Фінляндії один з найвищих показників з тривалості життя у світі.

Підкреслю, що жоден уряд не втручався і не відкидав цю програму, не вигадував їй "альтернатив". Як вчені та науковці її розробили, так програма і реалізовувалася. У ній брали участь політики, актори, лідери суспільних думок.

Ми маємо бути свідомими того, що поведінка людей може змінюватися. Звісно, що у нас є певні стереотипи, мовляв, ми так звикли жити – неправильно харчуватися, вживати алкоголь, палити. Змінити ці стереотипи можуть тільки такі довготривалі програми.

Але важко сказати, що може допомогти саме Україні. Можливо, нам допоможе й запровадження страхової медицини. Адже на Заході, наприклад, якщо людина палить, вона сплачує за медичне страхування більший внесок, ніж той хто не палить. Ті хто займаються фізкультурою, відвідує фітнес центри – платить менші внески. Це – працює, і спонукає людей до здорового способу життя.

Гадаю, цей досвід нам потрібно вивчати та запроваджувати відповідно до тієї ситуації, яка зараз є в країні. Звісно, не варто стовідсотково мавпувати якусь країну – запроваджуючи в Україні її досвід. В кожній країні – своя ситуація, тому чужий досвід треба вивчати та адаптувати до наших умов. Сучасна Україна відрізняється навіть від України, яка була 30 років тому і ті заходи, які тоді пропонувалися для покращення демографії, слід адаптувати до сучасності, бо треба орієнтуватися на той стан суспільства, який є зараз. Це доволі складна, кропітка та довготривала робота.

Змішані шлюби та вплив на демографію

– Найбільше наших біженців у Німеччині – переважно це жінки. Теоретично вони можуть там одружуватися і народжувати дітей. Чим загрожує таке змішування?

– Затяжна війна може призвести до того, що кількість розлучень серед українських сімей значно збільшиться. Щодо жінок, то чимала їх частина виїхала за кордон ще неодруженими. Цілком ймовірно, що вони там знайдуть пару. Але, якщо дівчина чи жінка вийде заміж за іноземця, то вона вже навряд чи повернеться до України. Так, вона досягне певних плюсів щодо реалізації частини власних планів – отримає гідну роботу, створить сім’ю. А от для України – це втрата населення, втрата репродуктивного потенціалу. І для держави це величезний мінус, якщо жінки не повернуться додому.

– З іншого боку жінка може повернутися до України після війни, але вже з чоловіком іноземцем. Чи враховується така можливість змішаних шлюбів? Адже найбільше наших жінок у Німеччині, Чехії та Польщі.

– Я вважаю, що навіть, якщо жінки будуть повертатися з іноземцями до України, то відсоток таких повернень буде незначним і це суттєво не вплине на демографічну ситуацію.

До речі, у 2019 році, ще до ковіду, в Україні 93% новонароджених мали батька та матір українців. А 7% - це коли батько або матір, або обидва – мали інше громадянство. Такий відсоток, як на мене, це велике число. І якщо взяти дані Державної міграційної служби, то у минулому році громадянство України за фактом народження на території нашої держави, отримали 6785 дітей.

Тобто ці процеси поступово відбуваються вже зараз, але щоб сказати, що вони дуже сильно впливають на демографію, потрібно робити поглиблений аналіз. Хоча, дійсно, такі випадки є. Але станом на зараз я не вірю, що повернення українок з іноземцями буде мати масовий характер. Буду радий, якщо виявиться, що я помилився.

Рініше ТСН.ua розповідав, скільки людей залишилося в Україні: демограф назвав реальну цифру.