Про це сперечалися 100 років: вчені розкрили таємницю печерних левів України

Важливо, коли в житті є місце не тільки щоденним новинам з лінії фронту, дивацтвам Трампа, глобальним кризам і так далі... Це завжди вселяє надію на те, що в майбутньому все буде мирно і спокійно, а новини про наукові відкриття будуть у топах новинних стрічок, де не буде нічого про тривоги, нічні обстріли і війну.

Адже дійсно, незважаючи ні на що, хтось продовжує займатися абсолютно мирними справами. Приклад - наші вчені, які досліджували історію існування на території України печерних левів.

Група українських вчених - Дмитро Іванов, Юрій Семенов, Богдан Рідуш, Аліна Ступак, Євгенія Яніш та Олександр Ковальчук - досліджували питання походження печерних левів на території України та їх шлях розвитку. Їм вдалося дізнатись чимало цікавого. Що саме - Коротко про розповіла кандидат біологічних наук, науковий співробітник Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України Євгенія Яніш.  

- Отже, на території України в давнину водилися леви?

- Так, в минулому леви були в фауні України.

- Які саме?

- Один з найбільш відомих видів – печерний лев (Panthera spelaea). Більшість українців знають, що така тварина колись існувала і при цьому зустрічалася на території сучасної України. Але цей вид не був монотиповим: було три підвиди, що існували послідовно. Найдавніший – ранній європейський печерний лев, або мосбахський лев. Інший підвид - Panthera spelaea intermedia, в середньому був меншим за розміром та менш масивним, його рештки також знайдені на різних локаціях в Європі. Третій підвид – «наймолодший» - Panthera spelaea spelaea. Цей підвид був більш різноманітним за морфологічними ознаками.

- Багато знахідок зафіксовано в Україні?

- В Україні знайдені останки печерних левів на 46 локаціях, які датуються від 800 тис. до 18–17 тис. років тому. Нещодавно міжнародна команда науковців, куди входять і українські фахівці, опублікувала наукове дослідження по результатах аналізу українських знахідок. 

Взагалі вже більш ніж 100 років точилася дискусія між археологами, зоологами та археозоологами. Незалежно один від одного, українські археозоологи (та зооархеологи), досліджуючи великі обсяги кісткових матеріалів з різних археологічних локацій, доходили висновку, що в VI-II ст. до н. е. на території сучасної України жили не лише печерні леви. Але й представники сучасних левів - Panthera leo. Тоді як археологи та зоологи це заперечували.

Окремі знахідки пояснювали можливим завезенням тварин з місць їхнього природного ареалу та утриманням в зоопарках, звіринцях або навіть для гладіаторських боїв. Але за довгий період досліджень накопичилась достатня кількість знахідок – зокрема тих останків, які навряд могли бути привезені як сувеніри або з ритуальною метою – так, знайдені хребці левів, кістки таза тощо. Також частина знахідок походить не з тогочасних полісів або великих поселень, а з зовсім невеличких селищ, де звіринці навряд чи існували.

Тому сьогодні ми можемо сказати, що в зазначений період на території Північного Причорномор’я сучасний вид лева був представником і місцевої фауни.

З важливого, що вдалося нам визначити в ході досліджень, – розміри тіла печерного лева поступово зменшувалися, і цей процес досягнув свого піку перед вимиранням виду в кінці пізнього плейстоцену.

Таким чином, на території України зустрічалися в фауні гігантські леви - такі, як мосбахський лев, які змінювалися іншими підвидами, що ставали дедалі меншими. А в кінці пізнього плейстоцену окремі особини печерних левів були зовсім невеликими, карликова левиця з Кришталевої печери – приклад максимального зменшення розміру. І з великою долею ймовірності ми можемо стверджувати, що у VI-II ст. до н. е. в Північному Причорномор’ї мешкав підвид сучасного лева – азійський лев (Panthera leo persica).