У Національній службі здоров’я (НСЗУ) пояснили обмеження на призначення морфіну важкохворим пацієнтам, які страждають від болю, “потенційними ризиками для здоров'я та життя”.
Відповідь відомства на надісланий ним запит оприлюднив кропивницький лікар-онколог та автор ZN.UA Андрій Гардашніков.
У НСЗУ повідомили, що хворі, які отримують лікування в амбулаторних умовах, у тому числі в умовах створеного вдома стаціонару, забезпечуються препаратами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів лікувально-профілактичним закладом або за рецептом у аптечних закладах в обсягах, що не перевищують десятиденної потреби, а під час надання паліативної та хоспісної допомоги – що не перевищують тридцятиденної потреби.
Добова доза морфіну, наголосили у відомстві, може бути вищою за 200 мг на добу за умови контролю побічних реакцій та можливості надання невідкладної спеціалізованої допомоги. Водночас, в умовах амбулаторного лікування може бути складно забезпечити невідкладну спеціалізовану медичну допомогу при перевищенні добового дозування 200 мг.
Це, як зазначили у НСЗУ, несе потенційні ризики для здоров'я та життя пацієнта.
Андрій Гардашніков, у свою чергу, назвав відповідь Служби здоров’я “шаблонною відпискою” і наголосив, що штучне обмеження створення електронного рецепту на таблетки морфіну в дозі більшій за 200 мг на добу не передбачене жодним законодавством і прирікає невиліковно хворих українців на страждання від нестерпного болю.
“Отримав шаблонну відписку. Потенційні ризики для здоров'я та життя несе будь-яке призначення будь-якого лікування. Наполягаю на тому, що юридичної заборони призначати амбулаторно дозу більше, ніж 200 мг на добу немає. Питання дозування препарату (як і будь якого препарату взагалі) – є питання призначення лікаря. Саме лікар оцінює можливі та наявні прояви токсичності, саме лікар має визначити амбулаторно чи стаціонарно проводити лікування. Саме лікар визначає, кому слід призначити 30 мг на добу, а хто потребує 300 мг на добу того самого морфіну”, – вважає фахівець.
За його словами, центральні органи охорони здоров'я в Україні не лише не організовують якісне надання медичної допомоги пацієнтам з хронічним больовим синдромом, але й обмежують можливості лікування болю у людей, відмовляючись забезпечити адекватне, достатнє дозування морфіну.
“Розгортається ера регламентованих з центру катувань паліативних пацієнтів. Чи допустить це суспільство? Є підозра, що допустить. Але на даний час я не маю великого оптимізму, що це можна побороти. Видимо, пощастить тим, кому буде достатньо дози до 200 мг на добу. Решта будуть на умовах природнього виживання”, – зазначив Андрій Гардашніков.
Терпіти біль — це героїзм? У радянській медицині знеболення сприймалося як розкіш, а не необхідність. На жаль, ця спадщина досі впливає на сучасну українську медицину. Чому пацієнти часто змушені терпіти біль і як наблизити медичну систему до міжнародних стандартів?
У статті «Право жити без болю досі мають не всі українці. Що треба зробити вже зараз» про це пише виконавча директорка БФ «Здорові рішення» Вікторія Тимошевська.