Про боротьбу з інфляцією, ситуацію на валютному ринку та здоровий глузд

Дональд Трамп оголосив другим пріоритетом своєї політики «здорового глузду» – боротьбу з інфляцією. Але, він не говорить про монетарне придушення інфляції. Він каже, що основна причина інфляції в США – ріст витрат, а саме – ріст цін на енергоносії. Тому США будуть «бурити, бурити і бурити», щоб видобувати більше нафти і газу, щоб закрити вузькі місця пропозиції і тим самим побороти інфляцію.

Якщо причина інфляції – ріст витрат, а не попиту – потрібно сприяти факторам розширення виробництва, а не перешкоджати їм процентною політикою. От це і є – та  «боротьба з інфляцією здоровим глуздом», яка потрібна Україні з самого початку війни. І  така політика навіть більше пасує Україні, ніж США, оскільки в Україні (на відміну від США) реальний сектор є значно менш продуктивнішим.

Раціональна політика боротьби з інфляцією здорового глузду – меседж для НБУ.  Якщо держава тривалий час штучно утримує базову дохідність фінансових активів на необґрунтованому продуктивністю економіки рівні — це логічно призводить до втрати довіри до таких фінансових активів. Це ми зараз і спостерігаємо. Домінує спрямування коштів у інвалюту. Немає довіри до гривні, оскільки немає продуктивного каналу реалізації гривневої маси у нових інвестобʼєктах підвищення продуктивності виробництва. В цьому контексті логічно простежується курсова політика.

За 20 днів січня НБУ провів чистих валютних інтервенцій на суму 2,5 млрд.дол. США. Кожного тижня з валютних резервів країни витрачається понад 1 млрд. дол. на підтримку гривні. За 2024 р. НБУ витратив на підтримку гривні 34,8 млрд дол. США (+22% проти 2023 року).  Девальвація гривні в річному вимірі становить 11,4% (січень до січня). Однак, ні значні валютні інтервенції НБУ, ні девальвація гривні не спиняють валютного попиту.

Основну частину ажіотажного попиту на іноземну валюту формує населення. За 20 днів січня населення викупило понад 930 млн. дол. США готівкової та безготівкової іноземної валюти (нетто), що становить 39% від усіх інтервенцій НБУ. У 2024 р. покупки валюти населенням склали 35% від валютних інтервенцій НБУ, в 2023 р. – 17%, а в 2022 р. – лише 4%. За 2024 р. населення наростило купівлю іноземної валюти в 3 рази порівняно з 2023 роком. Таким чином, можна констатувати, що валютний попит з боку населення збільшується з геометричною прогресією!

Валютний попит в країні посилився незважаючи на покращення фундаментальних макроекономічних факторів. За минулий рік торгове сальдо країни покращилося на 2,5 млрд. дол, в результаті чого чиста купівля іноземної валюти бізнесом та банками навіть скоротилася (на 5%).

Це вказує на те, що основні чинники валютної дестабілізації слід шукати у неоптимальних параметрах політики валютного регулювання. На мою думку, ключовим чинником дестабілізації валютного ринку була  політика валютної лібералізації НБУ. З жовтня 2023 р, запроваджено режим гнучкого курсоутворення, протягом 2024 р. були скасовані ряд обмежень на виведення капіталу з країни.

НБУ планував, що у 2024 р. додатковий відтік іноземної валюти, пов’язаний з лібералізацією, складе 4 млрд.дол. США. Однак фактичні втрати виявилися щонайменше вдвічі більшими.

НБУ намагається дещо дезавулювати свою відповідальність за дестабілізацію валютного ринку. В опублікованому «Макроекономічному та монетарному огляді» від січня 2025 р. НБУ пояснює погіршення «валютної» ситуації виключно «значними бюджетними видатками» Уряду та «сезонними факторами». У огляді НБУ словосполучення «сезонні фактори» згадується 16 разів, а слово «бюджет» – 17 разів. Натомість у огляді НБУ немає жодного згадування про роль валютної лібералізації та гнучкого курсоутворення у підвищенні валютного попиту.

Несвоєчасна (поспішна) політика валютної лібералізації та невдалі комунікації НБУ спричинили фундаментально необґрунтоване підвищення попиту на валюту, насамперед з боку населення.

Політика валютної лібералізації НБУ не допомогла поглинути шоки платіжного балансу, а навпаки – дестабілізувала валютні очікування. Гнучкий курс в умовах домінування неринкових джерел покриття дефіциту валюти не тільки не здатен поглинати валютні дисбаланси, а навпаки, посилює їх через розбалансування валютних очікувань (цей факт є давно відомий економічній науці та практиці).

Девальвація національної валюти вже спричинила циклічний ефект на ріст внутрішніх цін, який посилюється кожного місяця, адже імпортні товари становлять понад 60% роздрібного товарообороту країни. Інфляція в 2023 р. досягла двознакового рівня і посилюється далі.

Продовження політики валютної лібералізації в умовах структурного дефіциту валюти призводить до появи додаткового ажіотажного попиту на іноземну валюту, що в свою чергу спричиняє девальвацію гривні  та подальший сплеск інфляції.

Тепер підвищений валютний попит доводиться задовольняти ціною значних інтервенцій НБУ, які вимивають валютні резерви країни, що підриває довгострокову макрофінансову стійкість держави.

На наступний рік МВФ очікує, що нетто-інтервенції НБУ складуть 36,0 млрд. (+5%), що мало б забезпечити утримання середньорічного обмінного курсу на рівні 43,4 грн за 1 дол. США (+8%). Враховуючи розбалансовані валютні очікування, «запланованих» коштів може не вистачити.

Валютна лібералізація – це очевидна передчасність і невдача політики НБУ, який ще потребує усвідомлення та переосмислення як з боку вітчизняного експертного середовища, так і з боку МВФ й інших міжнародних партнерів.