В очікуванні інавгурації Дональда Трампа світ дедалі частіше вживає слова «нафта», «санкції» та «кінець війни» якщо не в одному реченні, то принаймні поряд. Логіка тут проста: основні доходи Росія отримує від продажу нафти та інших енергоресурсів, а якщо обмежити ці продажі або мінімізувати доходи від них (наприклад через зниження ціни), то і грошей на війну у РФ не буде. А війна, як відомо, справа недешева.
Дійсно, історично метод виправданий, — саме така комбінація з цінами на нафту призвела свого часу до краху Радянського Союзу. Але чи спрацює вдруге? А головне, чи захочуть лідери світового ринку енергоресурсів поступитися доходами заради вгамування «агресивного конкурента»?
Не секрет, що після запровадження санкцій 2022 року російську нафтову економіку врятували ринки Індії та Китаю. Щоправда, заплатила Росія за таку «послугу» втратами доходів, продаючи сиру нафту у ці країни за цінами, що суттєво нижчі від ринкових (водночас пам’ятаємо, що нафтові доходи 2022-го були рекордними саме через високі ціни). За інформацією експертів, знижки, які РФ надавала двом своїм найбільшим покупцям, сягали на той час 20–40%! При цьому не варто забувати й про величезні витрати на логістику, адже сиру нафту до Індії Росія доставляє морем, використовуючи так званий тіньовий флот в обхід світових санкцій.
Наприкінці 2024 року на російську нафту припадало більше третини імпорту енергоресурсів Індією. Тож вона навіть претендувала стати найбільшим імпортером російської нафти у світі, випередивши Китай.
А, втім, свіжа аналітика компанії Kpler говорить, що у січні 2025-го імпорт із Росії впав до 1,47 млн бар. на день — найнижчого за останній рік рівня. Скорочення російських нафтових потоків змусило Індію диверсифікувати джерела імпорту, що безумовно має змінити глобальний баланс нафтових постачань уже найближчим часом. Так, один із найбільших нафтопереробників Індії, Bharat Petroleum Corp (BPCL), оголосив тендери на закупівлю дорожчих сортів нафти з Близького Сходу замість російської. Зокрема, йдеться про постачання із Саудівської Аравії, яка вже офіційно оголосила про намір збільшувати свій нафтовидобуток.
З іншого боку, наприкінці грудня 2024-го у медіа з’явилася інформація про підписання рекордної угоди між російською державною компанією «Роснефть» та індійською приватною нафтопереробною компанією Reliance. Десятирічний контракт передбачає постачання 500 тис. бар. російської нафти та нафтопродуктів на день, що орієнтовно відповідає сумі до 13 млрд дол. на рік. Цей контракт стартував із поточного січня і може не лише діяти до 2035 року, а й мати пролонгацію ще на десять років. Угода передбачає збільшення імпорту російської нафти індійською компанією майже на 70% порівняно з 2024 роком. За підрахунками, такий обсяг становить понад 0,5% світового ринку нафти і сягає до 50% морського експорту нафти РФ.
На перший погляд, ця угода — перемога Росії, але це лише на перший погляд. Адже умови, прописані у контракті, за певних обставин можуть виявитися пасткою для Росії. Але про все по порядку…
Нічого особистого, тільки бізнес
З перших днів повномасштабного вторгнення в Україну Індія на словах зайняла позицію цілковитого нейтралітету, жодного разу не підтримала дії РФ і завжди виступала за припинення війни мирним шляхом. На ділі ж санкцій проти Росії не підтримала і жодної допомоги Україні не надала, ба більше, ринок енергоресурсів цієї країни виявився рятівним колом для російської нафти. Адже ще до війни Індія купувала у РФ лише 2% свого річного імпорту, а нині цей показник перевищив 40%.
Саме Індія весь цей час давала можливість Росії обходити санкції. Адже значна частина російської нафти через переробку в Індії зрештою потрапляє на європейський ринок у вигляді готових нафтопродуктів.
Минулої осені експорт чистих нафтопродуктів з Індії підскочив до найвищого з березня 2022 року рівня, оскільки закриття нафтопереробних заводів у Європі призвело до різкого зростання попиту з боку закордонних покупців, включно з країнами Африки. За даними Kpler, експорт продукції з Індії до Африки досягнув рекордних 380 тис. бар. на день.
Індійський уряд неодноразово заявляв, що Індія купуватиме російську нафту лише доти, доки їй це вигідно. Понад те, свою нафтову співпрацю з Росією уряд Індії навіть спробував виправдати намаганням втримати ціну і не дозволити їй стрибнути до 200 дол. за барель.
Загалом позиція Індії виглядає так: мовляв, у нас забагато власних проблем, щоб вирішувати чужі. А зважаючи, що інтереси Індії великою мірою залежать від позиції Заходу та готовності західного ринку купувати індійські нафтопродукти, то рішення співпрацювати з Росією може виявитися не остаточним.
Труднощі з логістикою, а також збільшення видобутку нафти Сполученими Штатами та Саудівською Аравією, а ще падіння ціни на світовому ринку, дуже ймовірно, можуть підштовхнути Індію до перегляду свого ситуативного нафтового партнерства з російською імперією зла.
Втім, треба розуміти, що Індія не зацікавлена у послабленні Росії, адже це змінить розклад сил в Азії, де вона намагається зберегти свій статус-кво. Перетворення РФ на ресурсний придаток Китаю підвищує ризик загострення територіальних конфліктів для самої Індії з боку того ж таки Китаю, а також Пакистану. Але і жертвувати власною економічною стабільністю заради порятунку Росії Делі точно не стане. Наразі вже з'явилася інформація про те, що Індія слідом за КНР планує перестати приймати нафтові танкери, що потрапили під санкції США проти РФ.
Війну фінансує не «продаж» нафти, а «доходи від продажу» нафти
Оскільки саме рекордні доходи з продажу нафти розв’язали руки російській агресії, зниження цих доходів вочевидь впливатиме на військові можливості країни-агресорки. Хочемо ми того чи ні, але Росія — один із трьох найбільших експортерів нафти у світі. Виключити російську нафту зі світового ринку нереально. А от обмежити доходи з її продажу — цілком реально.
У листопаді обсяг імпорту нафти із Саудівської Аравії до Азії зріс до 5,83 млн бар. на добу (орієнтовно 420 млн дол.). Це свідчить про значний інтерес азійських країн, включаючи Індію, до саудівської нафти на тлі зниження закупівель із Росії.
Саудівська Аравія наростила свій експорт до Азії на 40 млн дол. щодоби, передусім через збільшення видобутку до 9 млн бар. на добу. Росія ж, зіткнувшись з обмеженнями на основних ринках, знизила постачання до 3,51 млн бар. (мінус 30 млн дол. на добу), що є найнижчим показником із січня минулого року. Це створює для Індії та інших азійських країн економічно вигідні умови для диверсифікації джерел постачання.
Збільшення видобутку нафти, про яке відверто говорять саудити і яке анонсує Дональд Трамп із боку США, вочевидь спричинить чергове падіння вартості нафти на світовому ринку, яка, власне, демонструє здешевлення уже два роки поспіль. Щоб зберегти ринки збуту, РФ доведеться продавати ще дешевше, а отже, поступитися доходами.
І тут варто повернутися до вже згаданої «рекордної» угоди між «Роснефть» і Reliance. Річ у тім, що ця угода не фіксує конкретної ціни на нафту. Згідно з документом, її вартість уточнюватиметься кожен рік з урахуванням динаміки Дубайського цінового індексу. Втім, угода передбачає цілком фіксовані дисконти від 1 до 3 дол. США на барелі на всі сорти нафти та нафтопродуктів. Що це означає? Це означає, що у разі достатнього зниження вартості нафти на світовому ринку ця угода може виявитися кабальною для Росії. Такою собі економічною пасткою, коли собівартість з урахуванням усіх витрат на логістику та гарантованих знижок практично зрівняється з ціною продажу. Саме тому фактори санкцій проти «тіньового флоту» та зниження вартості нафти на світовому ринку мають тут принципове значення.
А король точно голий?
У шахах є досить технічно складна, але вкрай цікава комбінація «мат слоном і конем» — це мат незахищеному королю, який форсовано ставлять з допомогою слона, коня і короля. Індія вочевидь могла б зіграти роль слона у такому розкладі геополітичної шахівниці. Але щоб досягнути результату, діяти потрібно швидко і злагоджено з конем і королем. У нашому сенсі роль арабського коня можна віддати його батьківщині — Саудівській Аравії, а роль короля — Сполученим Штатам як лідеру світового нафтового ринку. Однак зволікання у цій комбінації досить часто призводить до нічиєї, навіть якщо за шахівницею гросмейстери. А головне, щоб ця комбінація вдалася, ворожий король має опинитися у потрібному куті та дійсно бути голим, а не лише здаватись голим.