Нову війну між Азербайджаном та Вірменією експерти вважають ймовірною, але не зараз

Нещодавно президент Азербайджану Ільхам Алієв назвав Вірменію «фашистською державою» та джерелом загрози для регіону. Ця заява стала новим етапом ескалації у відносинах Баку та Єревана, які одночасно ведуть переговори про мирний договір. І головний виклик для вірменського прем’єра Ніколо Пашиняна – це убезпечити свою країну в умовах постійної загрози воєнних дій із Азербайджаном, пише Володимир Кравченко у статті «Росія втратила цінність для одного із союзників, але в Кремля залишилися важелі тиску».

«В Азербайджані серед політиків і військових є ті, хто хоче силою вирішити проблему Зангезурського коридору, який з’єднує Нахічеванський ексклав із рештою Азербайджану. Та й загалом вони хочуть, щоб Вірменія капітулювала. Ця частина азербайджанської еліти прагне спровокувати Єреван», – зазначив у розмові із ZN.UA директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. 

Крім того, Баку має сильнішу ніж у Єревана армію. Це стало можливим завдяки коштам від продажу каспійської нафти й газу, військової й технічної підтримки Анкари та Тель-Авіва.

У Єревані, пише автор, серйозно ставляться до загроз, що лунають із Баку. Зокрема, Пашинян усіляко намагається уникнути катастрофічного сценарію. На думку опитаних ZN.UA експертів, нова війна між Азербайджаном і Вірменією цілком ймовірна. Водночас вони переконані: якщо війна й почнеться, то не в найближчій перспективі. Наразі Азербайджан намагається через ескалацію схилити Вірменію до максимальних поступок і зафіксувати в мирному договорі положення, які обмежують суверенітет країни.

В інтерв’ю кремлівському пропагандисту Дмітрію Кісєльову Алієв позначив чотири питання, що перешкоджають підписанню договору:

• утримання країн від міжнародних позовів одна до одної;
• нерозміщення представників інших країн на азербайджано-вірменському кордоні;
• зміна конституції Вірменії, в якій є посилання на декларацію про незалежність, де згадано постанову «про возз’єднання Вірменської РСР і Нагорного Карабаху»;
• ліквідація Мінської групи ОБСЄ.

«У Єревані, схоже, готові піти назустріч вимогам азербайджанців: це дасть змогу зберегти вірменську державність і стабілізувати відносини з Азербайджаном і Туреччиною. Але ключовим питанням для двох країн залишається Зангезурський коридор, який через вірменську територію має з’єднати західні райони Азербайджану з його ексклавом — Нахічеванською автономною республікою: Баку вимагає від Єревана визнати екстериторіальність Сюнікського району, на що Вірменія піти наразі не готова», – пише автор.

За словами Кравченка, політика Пашиняна полягає у балансуванні на межі між тиском Москви, погрозами з Баку й очікуваннями вірменського суспільства. У ситуації, коли колишній союз із Росією перестав працювати, Пашинян символічними діями прагне забезпечити підтримку Вірменії з боку Заходу й створити нову модель безпеки. 

«Однак ціна цього курсу може виявитися високою, якщо Москва почне активно застосовувати традиційні важелі впливу на Єреван», – підсумував Кравченко.

Зазначимо, що поки відносини РФ з Азербайджаном перебувають у стані невизначеності, а позиції в Грузії посилюються, у Вірменії вплив Москви втрачається. Однак попри певний розворот Єревану до ЄС, деякі експерти досі маютьпесимістичні погляди щодо європейського шляху Вірменії.