Торг між Трампом і Путіним: як Україні не стати розмінною монетою
Торг між Трампом і Путіним: як Україні не стати розмінною монетою

Торг між Трампом і Путіним: як Україні не стати розмінною монетою

Трамп і Путін торгуватимуться не про території України – Москва претендуватиме на вплив на всі пострадянські країни, а там і до Європи рукою подати.

Шольц і Трамп, за словами депутата Бундестагу Родеріха Кізеветтера, мають намір зустрітися з Путіним. Однак ці зустрічі не варто вважати прелюдіями до майбутніх переговорів про врегулювання російсько-українського конфлікту. Адже Трамп і Шольц перебувають у різних статусах. Шольц – це "кульгава качка" з нульовими перспективами на обрання канцлером, а Трамп 20 січня має пройти церемонію інавгурації і вступити в повноваження. Тому, як казав Іван Степанович Плющ, "порівнюють порівнянне".

Шольц, можливо, говоритиме з Путіним про те, що хвилює частину німецького політикуму і ділових кіл, оскільки німецька економіка є найбільш постраждалою в Європейському Союзі після української від війни і зростання цін на енергоносії. Німеччина зараз на межі економічної рецесії, і це та ціна, яку їй доводиться платити за витрати російської агресії. Частина німецьких ділових кіл вважає одним із рецептів порятунку скорочення санкційного тиску на Росію та відновлення економічних зв'язків із нею, зокрема закупівель енергоносіїв, експорт німецької технологічної продукції (ні для кого не секрет, що значна частина газового та газокомпресорного обладнання виробляється в Німеччині – компанією Siemens). Можливо, про це і йтиметься на зустрічі Путіна і Шольца.

Оскільки Шольц має нульовий вплив на Банкову, тим паче, він незабаром втратить свою посаду, навряд чи на зустрічі з Путіним йтиметься про будь-які серйозні політичні питання. Тож вага Шольца як посередника в переговорах між Києвом і Москвою близька до нуля.

Що ж стосується Трампа, то Володимир Олександрович (Зеленський, ред.) заявив в інтерв'ю Лексу Фрідману про те, що він розраховує зустрітися з Трампом раніше, до його зустрічі американського президента з Путіним. Але, найімовірніше, буде навпаки, і спочатку Трамп переговорить із главою РФ у березні або квітні. Але до цього Трамп має остаточно визначитися з кадровим складом команди, яка займатиметься зовнішньополітичними питаннями після його вступу на посаду. Щойно визначиться кадровий склад, американці повинні будуть ухвалити якесь рішення щодо стратегії. Адже американці завжди діють, згідно з протоколом, а імпровізація – це не їхній стиль. Тільки тоді, можливо, буде підготовлена зустріч Трампа з Путіним, і їй передуватиме дуже серйозна робота. А поки всього цього немає, ми можемо тільки гадати, чого чекати від подібної зустрічі.

У Німеччині на носі вибори, вони відбудуться в лютому, тому будь-які заяви і дії німців мають розглядатися через перспективу виборів. Також окремо потрібно подивитися, чи не видавав цей депутат Бундестагу, який говорив про нібито майбутню зустріч Шольца і Путіна, бажане за дійсне.

У будь-якому разі якщо Шольц і поїде до Путіна, то з тим, про що ми говорили вище. Однак поки що залишається відкритим питання про те, чи буде взагалі цей візит. По суті, Шольц поїде до Путіна попрощатися. Плюс Німеччина – економічний гігант, але геополітичний карлик, і з цієї даності потрібно виходити.

Дійсно щось може вирішуватися тільки на зустрічі Трампа і Путіна. І вже потім, можливо, Володимир Олександрович зустрінеться з Трампом. Однак потрібно враховувати їхні дуже непрості стосунки. Навіть інтерв'ю Зеленського Фрідману було експортним і націленим переважно на аудиторію трампістів, у яких ставлення до нашого президента, м'яко кажучи, не дуже. Позитив у ставленні трампістів до президента України скоротився вдвічі – з 65% до 30%. І це інтерв'ю було спробою щось змінити на краще. Хід був правильним, та й фігура інтерв'юера правильна, але це навряд чи допоможе, враховуючи, скільки каменів між Трампом і Києвом – таке відразу не зміниться.

По суті, відносини Києва і Вашингтона вибудовуватимуться з чистого аркуша, оскільки до влади в США прийдуть інші люди, з іншим підходом та іншим баченням. Адже це навіть не республіканці в класичному розумінні, а трампісти, які в найближчі чотири роки стоятимуть біля керма в Штатах.

Україні варто остерігатися зустрічі Трампа і Путіна до зустрічі із Зеленським. Ризик полягає в тому, що нашій країні просто можуть показати начерк певних домовленостей. Безумовно, красиво звучить фраза "нічого про Україну без України", але, на жаль, реальна політика дещо інша. Ми можемо опинитися поставленими перед фактами, які можуть бути важкоперетравлюваними для українців.

На жаль, момент, коли Київ міг бути за столом переговорів, втрачено. Тепер більше шансів, що ми опинимося на столі. Головне – не виявитися розмінною монетою в глобальному геополітичному торзі між Трампом і Путіним. У торзі між Трампом і Путіним ітиметься не про квадратні кілометри української території – Путін претендуватиме на те, щоб усі пострадянські країни входили до зони російського впливу, а там і до Європи рукою подати. Для США це буде геополітичною поразкою, важчою за своїми наслідками, ніж вихід з Афганістану. Зрозуміло, що Трамп хоче "make America great again" і розв'язувати насамперед американські проблеми, але просто розвернутися і махнути рукою на Україну він теж не може.

Як і про що домовляться Трамп і Путін, коли говоритимуть про нову глобальну систему безпеки і сфери впливу, ми поки що можемо тільки здогадуватися, оскільки у Трампа ще не сформована команда і немає чіткої стратегії. Поки що більшість заяв, які ми чуємо від Трампа і його оточення, є відлунням виборчої кампанії, коли заявляють прості рецепти вирішення складних проблем.

А Путін прагне зберегти вплив, зокрема, й на Європу. Росія, а також Радянський Союз вкладали колосальні гроші в те, щоб економічно прив'язати Європу до себе. І ця стратегія була досить ефективною. Із зупинкою поставок газу через українську ГТС і з підривом Північних потоків виникли дуже серйозні проблеми. Європа переорієнтується, і скорочується частка російських енергоносіїв. Але Кремль аж ніяк не "склав зброю". А там, де йде торгівля, там відбувається і супутній політичний вплив, і це ми бачимо за результатами виборів – за тим, як зростає підтримка євроскептиків, які вважають, що та сама Німеччина не повинна слідувати у фарватері політики Вашингтона.

По суті, це "права" риторика, економічний націоналізм. І зараз дуже великий ризик того, що Європа буде "орбанізуватися". А це дає шанс і Китаю: адже там, де слабшає вплив Вашингтона і Брюсселя, як в Угорщині, серйозно представлені і китайські економічні інтереси (хоч і кажуть, що Орбан – "путінська маріонетка"). "Дипломатія чекової книжки" працює: найбільший завод із виробництва акумуляторних батарей для електромобілів, завод BYD – це все китайські інвестиції. І куди поїхав Сі Цзіньпін, коли був у Європі, – у Белград і Будапешт.

Боротьба точиться за глобальний вплив. Путін хоче домовитися з Трампом про правила нового світопорядку, який прийде на зміну тому, що пішов. Але я думаю, що з цього нічого не вийде – або не буде взагалі ніяких правил, або кожен діятиме за своїми правилами, як ми це побачили щодо Сирії, де Ердоган діє за своїми правилами, Нетаньяху – за своїми, а в результаті країна фактично розірвана.

Для України все це загрожуватиме тим самим – боюся, що ми опинимося в становищі Сирії, що наша країна теж буде розірвана. За моїми прогнозами, Донбас буде втрачено, значну частину Запорізької та Херсонської областей теж, і найближчими роками під контроль України ці території не повернуться. А це і означає, що країна буде розірвана. Дай Бог, щоб ми не втратили ще більше.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру "Третій сектор", спеціально для Главреда

Хто такий Андрій Золотарьов

Андрій Володимирович Золотарьов (нар. 15 травня 1965, Дніпропетровськ) – український політолог, керівник Центру "Третій сектор". Політконсультант Олександра Рябченка (1994), Володимира Литвина (1994), Юлії Тимошенко (1996-97), повідомляє Вікіпедія.

Джерело матеріала
loader
loader