Деньги на восстановление или на войну? Что должна сделать Украина для успешной конфискации активов РФ

"Чи можна нам узяти належні нам 300 мільярдів… Чи можна, ми самі вирішуватимемо, яка нам потрібна зброя? Чи можна, ми самі будемо вирішувати, що з цими грошима робити? Чи можна, ніхто з країн Європи не буде блокувати ці гроші?".

Таку заяву Володимир Зеленський зробив на пресконференції після завершення засідання Європейської політичної спільноти 8 листопада 2024 року.

Ця заява фактично дала поштовх новому етапу обговорення долі заморожених російських активів.

На початку нового 2025 року ці дискусії нерідко набувають несподіваних поворотів.

Нова надія.

За кілька днів після виступу Зеленського в Будапешті гучну заяву зробила Кая Каллас, експрем’єрка Естонії та чинна висока представниця Європейського Союзу з питань закордонних справ і політики безпеки, під час слухань у Європарламенті.

У своєму виступі вона підтвердила, що Україна має законні підстави вимагати від Росії відшкодування збитків, і наголосила на необхідності для держав-членів ЄС подолати сумніви щодо долі заморожених активів.

"Я не вживатиму слово "конфіскація", оскільки йдеться про використання активів у законний спосіб", – зазначила Каллас.

Ця заява з вуст топпосадовиці ЄС стала одним із найважливіших публічних зрушень у дискусії щодо долі резервів Центрального банку РФ, заморожених на рахунках у європейських банках, за останні місяці.

Раніше на офіційному рівні питання конфіскації цих активів здебільшого уникали.

Офіційна позиція, неодноразово задекларована Євросоюзом і "Групою семи", зводилася до того, що активи залишатимуться замороженими до абстрактного моменту, коли Росія добровільно погодиться відшкодувати Україні збитки від своєї агресії.

Хоча офіційних заяв із цього приводу в Брюсселі більше не лунало, численні інсайдерські повідомлення у медіа свідчать про те, що дискусії щодо (не)конфіскації російських активів дійсно тривають.

Ці обговорення охоплюють як юридичні, так і політичні виклики, які може спричинити таке рішення.

Серед них – ризики для стабільності євро як резервної валюти, необхідність судового рішення як юридичної основи для стягнення активів, а також відсутність консенсусу між усіма державами-членами Євросоюзу.

Серед країн ЄС, які виступають проти конфіскації, найчастіше називають Німеччину, Бельгію та Люксембург.

Зокрема, на рахунках бельгійського банку Euroclear і люксембурзького Clearstream перебувають близько 210 млрд доларів резервів Центрального банку РФ.

І звичайно, не можна не згадати Угорщину та Словаччину, які демонструють найбільш лояльну до Росії позицію в Європі.

Однак ця перешкода може бути знівельована одним ключовим фактором – Дональдом Трампом.

На цей момент він не висловлювався щодо долі російських активів, проте його прагнення скоротити витрати США на підтримку України потенційно може підштовхнути ЄС до більш рішучих кроків у напрямку конфіскації.

Водночас, якщо майбутній президент США підтримає цю ідею, він може вплинути на свого головного союзника в ЄС – Віктора Орбана, мотивуючи Угорщину підтримати цей крок.

За таких розкладів найбільшою загадкою в цій історії залишається можлива позиція офіційної Братислави, яка поки що не є остаточно зрозумілою.

Пропозиція для Фіцо.

Напередодні Різдва видання Politico оприлюднило деталі закритих переговорів між прем'єр-міністром Словаччини Робертом Фіцо та президентом України Володимиром Зеленським.

Однією з тем цих переговорів було питання долі заморожених російських активів.

Згідно з публікацією, Фіцо заявив, що український лідер нібито намагався "підкупити" його, запропонувавши компенсувати 500 млн євро втрат у разі припинення транзиту російського газу через Україну.

Компенсація, за словами Фіцо, мала здійснюватися за рахунок російських активів, а в обмін Україна очікувала підтримки Словаччиною її членства в НАТО.

Згодом Зеленський фактично підтвердив цей факт у мережі "Х": "Ми дали йому (Фіцо.

– Ред.) пропозицію і щодо можливої компенсації для словаків – саме для словаків – втрат від російського транзиту..

Фіцо не захотів компенсації для словаків".

Яким би не був реальний зміст переговорів, слово "підкуп" явно не є доречним для характеристики звичайної переговорної пропозиції.

Інакше будь-які дипломатичні перемовини, де "торг" є невід’ємною складовою, втратили б сенс.

З іншого боку, така пропозиція дійсно є ризикованою.

Якщо слідом за Словаччиною інші країни почнуть висувати свої "рахунки за втрати від Росії", це може створити небезпечний прецедент.

Серед таких держав можуть опинитися й ті, які наразі активно підтримують Україну, що потенційно ускладнить її дипломатичну позицію.

Однак позиція Фіцо і його подальший візит до Москви є тривожним стратегічним сигналом для України, зокрема у контексті конфіскації російських активів.

На противагу Віктору Орбану, який залишається частим і бажаним гостем у резиденції Дональда Трампа в Мар-а-Лаго, Роберт Фіцо може стати "запасним джокером" Кремля в ЄС.

Він зможе блокувати консолідовану позицію Союзу з питань, які суперечать інтересам Москви, навіть якщо Орбан змінить свою позицію під тиском нової американської адміністрації.

Водночас, окрім зовнішніх викликів, існує важливе внутрішнє питання, на яке має дати відповідь чинний український уряд: якою саме є мета використання російських активів після їхньої конфіскації?.

На роздоріжжі.

Пропозиція Зеленського до Фіцо може бути непрямим підтвердженням реалістичності конфіскації резервів Центрального банку РФ у середньостроковій перспективі.

Водночас вона додає ще одну ідею щодо їхнього використання, яка не збігається з первинною метою – відшкодування збитків, завданих російською агресією.

З травня 2022 року Україна послідовно просуває ідею створення міжнародного компенсаційного механізму, через який здійснюватиметься виплата компенсацій постраждалим.

У межах цього механізму має функціонувати Компенсаційний фонд, куди теоретично можуть бути передані конфісковані російські активи.

Однак за останні півтора місяця Зеленський озвучив як мінімум дві інші можливі цілі використання активів: оборонні видатки та компенсація втрат іншим країнам.

І такі суперечливі заяви створюють для України своєрідну "стратегічну дилему".

Завдання українського уряду в найближчій перспективі має полягати у чіткому визначенні пріоритетної мети використання резервів Центрального банку РФ у разі їхньої конфіскації.

Це третій ключовий елемент "формули конфіскації": юридичні підстави (вже сформульовані), політична воля (заяви Каї Каллас вказують на її зростання) і конкретна мета.

Видається, що саме відшкодування збитків має стати головною та пріоритетною метою.

Якщо ж виникне необхідність використання цих активів для поточної підтримки України, потрібно розробити альтернативні механізми наповнення майбутнього Компенсаційного фонду, те ж мито на купівлю російських енергоносіїв, як вже було у випадку Іраку.

Без чіткого розуміння подальших дій конфіскація російських активів та їхнє використання залишатимуться віддаленою перспективою і можуть стати об’єктом численних спекуляцій.

Автор: Іван Городиський,.

адвокат, директор Центру Дністрянського.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародний фонд "Відродження" у рамках проєкту "#Compensation4UA/Відшкодування воєнних збитків для України.

Фаза IV: пошук рішень окремих питань щодо забезпечення відшкодування".