Приклад "м'якої сили" Китаю в Афганістані

1,5 трлн дол витрачено, а в країні не залишилося нічого новоствореного, матеріального і цінного.

За час американської присутності в цій країні не було побудовано жодного великого інфраструктурного проєкту або підприємства для створення робочих місць.

Зате була маса грантових структур і терабайти флешок із презентаціями "як потрібно жити".

І в кожного американського "орієнталіста" у Вашингтоні була своя або споріднена ГО-шка, через які пройшли сотні мільйонів доларів у вигляді "грантової корупції".

Процвітала корупція місцевої влади, судове безправ'я, а ключову лікарню в Кандагарі побудували ще китайці в 70-х роках.

Кільцеву дорогу в країні не ремонтували, бо нею могли переміщатися таліби.

Процвітав наркотрафік і вирощування опіумного маку.

Хай краще ростять мак, ніж воюють - думали тоді в Кабулі.

Талібан саме тому й переміг, що ніс якусь зрозумілу народу "середньовічну справедливість" з публічними стратами корупціонерів, спалюванням посівів маку і законами шаріату.

Я не є апологетом політики талібів, але просто функціонерам США в Афганістані потрібно було перед відправленням у Кабул проводити тести на знання книги Саїда "Орієнталізм", а не нести "тягар білої людини" в афганські кишлаки.

1,5 трлн дол витрачено, а в країні не залишилося нічого новоствореного, матеріального і цінного, крім кількох готелів у Кабулі та кількох ресторанів і магазинів. Ну і купи кинутої військової техніки.

У цьому і криється крах політики США в Афганістані, Іраку, Сирії, Лівії.

Потрібно насаджувати не ідеологію, а матеріальний розвиток на базі місцевого національного життєвого укладу.

Замість цього, США в цих країнах насаджували "японську модель" на базі тривалої окупації.

Але якщо спрацювало один раз, то завдяки адаптивності японців до нових форм розвитку, що були закладені не 1945 року, а в епоху Мейдзі.

П'ять трильйонів доларів витратили США на всі ці війни, суму, цілком достатню для системної реконструкції Глобального Півдня.

Саме тому, Китай діє інакше.

Він не посилає свої війська, а "посилає" інвестиції.

Китайська компанія SAKO Afghan і Мінгірпром Афганістану підписали угоду на будівництво цементного заводу біля міста Пулі-Алам (провінція Логар).

Сума інвестицій - $145 млн.

Планова потужність підприємства - до 2500 тонн цементу на добу.

Це один із прикладів, є й інші. І в Китаю в Афганістані може вийде, на відміну від Британії, СРСР і США.

Джерело