Чому влада обирає Карп’яка, Китай мирить без України, а дезінформація Росії шукає нові вразливості українців

Субота, 21 грудня 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

Мовчання — золото 

«Чому до Вадима Карп’яка ходить влада?» — запитує прямо в заголовку свого матеріалу Олександр Морський і пропонує розгорнуте пояснення. За останні два місяці Вадим Карп’як, ведучий авторської програми інтерв’ю на Суспільному та колишній ведучий «Свободи слова» на ICTV, зібрав на інтерв’ю неймовірне сузір’я гостей. Міністри, очільники «Слуги народу» та Верховної Ради, провідні правоохоронці й особисто Андрій Єрмак. Не те що інші ведучі, цілі телеканали марафону навряд чи зможуть похвалитися такою колекцією. В ідеальному світі влада відвідувала би цю програму, бо Суспільне — найкращий, з точки зору журналістських стандартів, канал країни, а Вадим Карп’як — один з найавторитетніших телеведучих (це правда). В нашому світі влада ходить на ту програму інтерв’ю, де їй дозволяють піаритися. Хоча варто одразу зауважити, Вадим Карп’як не м’який до всіх своїх гостей. Його розмови з Данилом Гетманцевим, головою податкового комітету парламенту, чи Оленою Шуляк, лідеркою партії «Слуга народу», сповнені критичних запитань та контраргументів. З іншого боку, контраргументом до цих інтерв’ю можна навести, наприклад, відео з Андрієм Єрмаком, головою Офісу президента. Яке є, власне, монологом Андрія Єрмака. Його найдовша відповідь на запитання триває 434 секунди — більш як сім хвилин. То… про  Офіс президента — або добре, або…?

Що закладено в бюджет 2025 року, коли йдеться про державні медіа та марафон, суспільного мовника, кіновиробництво та культурні установи, мовну політику, книги, — розбиралась Наталія Данькова.  У 2025 році державний бюджет України робить ставку на безпеку та інформаційну стійкість і знову залишає культуру на другому плані. На фінансування «Єдиних новин» виділено 1,56 млрд гривень — сума, що дорівнює цьогорічній. Водночас скорочення видатків на культурні проєкти та інституції викликає занепокоєння. З одного боку, це підтверджує стратегічний курс держави на боротьбу з російською пропагандою та посилення інформаційного фронту. З іншого — підкреслює, наскільки культура залишається недооціненим інструментом у протистоянні гібридній війні. Як зберегти баланс між обороною інформаційного простору та підтримкою культурного розвитку, читайте в повному матеріалі.

Центр досліджень «Детектора медіа» проаналізував, що пишуть про Україну та російську агресію медіа КНР, Гонконгу і Тайваню. Декларативно Китайська Народна Республіка тримається осторонь «російсько-українського конфлікту», закликає всіх дотримуватися норм міжнародного права й виступає за «справедливий мир». Тому у 2023 році взяла на себе функцію наведення миру в Україні. У лютому 2023 року на сайті міністерства закордонних справ Китайської Народної Республіки опублікували 12 пунктів «Позиції Китаю щодо політичного врегулювання української кризи». Наприкінці травня 2024 року до ініціативи долучилася Бразилія. Кількість пунктів зменшилася до шести. А наприкінці вересня 2024 року під час Генеральної Асамблеї ООН Китайська Народна Республіка і Бразилія на базі «шести пунктів» оголосили про створення платформи «Друзі за мир». Україна не входить до переліку держав — членкинь цієї платформи. Міністерство закордонних справ України засудило діяльність «Друзів за мир» за порушення принципу «нічого про Україну без України».

Від початку повномасштабного вторгнення аналітики «Детектора медіа» зафіксували понад 4500 російських дезінформаційних вкидів. У тексті  «“Нелегітимний Зеленський, могилізація й канонічна церква”. Огляд російської дезінформації за 2024 рік» колеги зосередилися на самій суті російських дезінформаційних вкидів у 2024 році, а також на їхній меті. Писали не тільки про «нелегітимність» Зеленського і все, що з ним повʼязано, а й про мобілізацію, ТЦК й «ухилянтів», Сирського, Курську операцію ЗСУ та «церковні переслідування» в Україні.  Цей не вичерпний список того, про що брехала російська пропаганда у 2024 році, демонструє, що росіяни продовжують шукати вразливі теми в українському суспільстві. 

2025 рік обіцяє стати вирішальним для України як на міжнародній арені, так і всередині країни. Аналітики Research Solutions окреслили ключові сценарії, які вже формують політичну і дипломатичну реальність, — пише Марина Баранівська, яка 16 грудня слухала експертів у медіацентрі «Україна», що презентували своє дослідження «Прогноз-2025. Що чекає Україну?». У фокусі уваги — нові підходи США після президентських виборів, активізація ЄС у регіональній безпеці та два головні страхи Володимира Путіна, які можуть змінити хід війни. Як США зосередяться на стримуванні глобальних викликів? Яким буде внесок ЄС у посилення української обороноздатності? І чому внутрішні протести в Росії та ефективність західної зброї стають найбільшими загрозами для Кремля? У цьому тексті моя колега виділила ключове після зустрічі: не лише прогнози, але й можливості, які Україна може використати, щоби посилити свої позиції. Детальний аналіз тут.  

Як базові навички безпеки в інтернеті можуть захистити вас від фінансових втрат і репутаційних ризиків, чому старі паролі та нехтування двофакторною автентифікацією можуть коштувати значно більше, ніж здається на перший погляд, і як старі облікові записи можуть стати загрозою вашій репутації? Про все це ведучі подкасту «Медіуми» Наталя Соколенко та Вадим Міський поговорили з Павлом Бєлоусовим, експертом з питань цифрової безпеки в Nadiyno.org. У випуску — про те, чому цифрова безпека — це особиста відповідальність кожного, а медіаграмотність неможлива без цифрової грамотності.

Трендовий твіт Зеленського не вразив міжнародну спільноту — такого висновку доходить Катерина Городнича, аналізуючи закордонні соцмережі. «Хтось погано вчив англійські матюки. Тренд вийшов переважно для внутрішнього споживання. Хоча, напевно, розраховували навпаки». Твіт Зеленського, який у четвер розбурхав українські соцмережі, хоч і написаний пресслужбою, але є дослівною цитатою президента — «Детектор медіа» про це писав. Втім, основним трендом стала саме англомовна версія фрази. Вочевидь, у розрахунку на міжнародну авдиторію. Чому ж спроби розкрутити з неї флешмоб уперлися в нерозуміння приколу англомовними користувачами — пояснила «Антоніна».

І залишу одразу посилання на ще один цікавий гештег, за яким криється українськомовний Путін у памперсах. Антоніна написала про новий трейлер стрічки «Смерть Путіна». В Україні фільм виходить із гештегом #здохнивже.

Серіал «Потяг до життя» — це не лише історії, які зворушують і надихають, але й приклад того, як сучасна документалістика може бути доступною та глибокою водночас, — так починає свій текст Дмитро Десятерик. Автори проєкту вдало поєднали емоційний наратив з візуальною естетикою, створивши унікальний формат, що звертається до широкої авдиторії. Як історії звичайних людей стають потужним нагадуванням про цінність життя? Чому цей серіал важливий у нинішньому контексті, і як він розширює межі української документалістики? Дмитро має відповіді на ці запитання і додає, що цей фільм варто дивитися ще й тому, що в потоці неігрових фільмів про війну показані військові, волонтери, митці, медики, переселенці, іноземні добровольці, рятівники тварин. Але досі не було фільму про нашу залізницю. «Потяг до життя» нарешті закриває цю лакуну.

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.