Першого пораненого голуба з вулиці Вікторія Гусарова з Ізмаїлу на Одещині притягла додому 12 років тому. Сьогодні дівчині 30. Крилаті мешканці мегаполісів цікавили Вікторію від самого дитинства. Ще будучи дитиною, намагалася ловити горобців, що цвірінькали за вікном. Звичайно, не могла пройти повз травмованих і хворих птахів, але через відсутність досвіду, знань та й взагалі доступу до інформації в ті часи більшість із них гинули. Професійної допомоги для пернатих на той час в Ізмаїлі та на околицях не було – у ветклініках лікували переважно котів та собак. Тому Вікусі довелося брати справу у свої руки.
Сьогодні до Вікторії Гусарової навіть перенаправляють крилатих пацієнтів із ветклінік. Хоча профільної освіти в неї немає – усьому вчилася сама, шукаючи інформацію в інтернеті та консультуючись у фахівців на форумах. Тепер може і операцію сові зробити, і аналізи вивчити - навчилася користуватися мікроскопом. На рентген возить до клінік – раніше такої опції для птахів у них також не було.
Навчалася на форумах
Перший врятований птах - голуб Степан - прожив з нею майже десять років.
Перший пацієнт голуб Степан прожив у Вікторії 10 років. Фото: особистий архів Вікторії Гусарової
- Коли знайшла його на вулиці, зверталася до всіх ветклінік, але ніхто з лікарів не знався на птахах, - зазначає Коротко про Вікторія Гусарова. - Було зрозуміло, що він хворий – здоровий не дозволив би взяти себе в руки. Цілком незрозуміло було, як його лікувати: все те, що застосовується для тварин, з птахами працює інакше.
На одному з форумів дівчині погодилися допомогти. Дистанційно разом розбиралися, що може бути з птахом. Виявилося, що у Степана переломи лап, рахіт та проблеми з нирками. Так Вікторія познайомилася з орнітологією й поринула у вивчення птахів, їхньої фізіології, медицину, реабілітацію...
– Одного з моїх консультантів я заочно знала з дитинства - він був ведучим телепередачі з порятунку тварин, дуже мене надихав, – згадує Віка. – Він зробив чимало доброго для розвитку цієї галузі.
На той час Вікторія вже вийшла заміж, згодом із чоловіком та голубом Степаном переїхала до Чернівецької області, до села біля лісу. Жити поруч із природою було її мрією.
Найскладніший пацієнт
Коли Вікторія почала розповідати про порятунок птахів у соцмережах, їй почали приносити хворих і травмованих. Лікує крилатих пацієнтів власним коштом, також допомагають небайдужі.
Звичайно, спочатку не завжди вдавалося дистанційно встановити точний діагноз з огляду на те, що багато хвороб проходять безсимптомно. Сьогодні фахівців уже достатньо, є й реабілітаційні пташині центри, куди Вікторія не соромиться перенаправляти чи сама відвозить птахів. Все ж таки не з усім можна впоратися вдома. Наприклад, якщо потрібне серйозне знеболювання, краще робити його під наглядом орнітологів. Препарати, які використовують для котів та собак, не підходять. Для птахів найчастіше обирають газову анестезію.
Найскладніша травма за 12 років була у канюка Ганса – крило фактично було вирвано із суглоба. Фото: Особистий архів Вікторії Гусарової
– Оперувати навчилася сама, до цього часто сама себе зашивала, – зазначає Віка. – Не боялася, просто брала та робила: ампутувала крила, шила рани та розірвані зоби, діставала кулі…
Найскладніша травма за 12 років, згадує Вікторія, була у канюка: відкритий перелом крила. Фактично крило було вирвано із суглоба.
– Стан птаха був дуже поганим, проте він виявився справжнім бійцем, – зазначає Вікторія Гусарова. - Була потрібна висока ампутація, де розташовані великі судини, тому я не ризикнула оперувати сама. Та й наявну седацію він би не пережив. Довелося везти його до лікаря.
Канюк вижив – наразі залишається у Вікторії у вольєрі. На волю через таку травму йому дороги немає. Пацієнтів із легшими ушкодженнями чи хворобами після лікування вона відпускає у природу. Ще кілька днів вони можуть повертатися до вольєрів – там Віка завжди залишає їм їжу. А потім відлітають назавжди.
У папуг хвороб більше, ніж у диких птахів
Вікторія Гусарова зізнається: тварин вона розуміє краще за людей. Іноді здається, що вже знає про них усе, хоча, звісно, досі доводиться вчитися.
Лікувати сову чи яструба – зовсім не те саме, що котика чи собачку. Наприклад, давати їм ліки в дзьоб треба обережно: якщо вони потраплять у дихальне горло, розташоване біля кореня язика, почнеться пневмонія. Тоді вилікувати складніше.
- Всім, хто звертається, наскільки можу, намагаюся допомогти, зробити аналізи, призначити лікування чи направити до профільного лікаря за онлайн-консультацією, - зазначає Віка. – Сизих міських голубів не приймаю – таких звернень може бути по кілька десятків на день. Наголошую на диких.
Такі птахи часто можуть бути хворими. Також не можуть похвалитися здоров'ям домашні папуги - у них часто більше хвороб, ніж у диких птахів, і лікувати їх доводиться роками. Хоча з дикими хижаками також непросто: вони бояться людей і використовують для захисту дзьоби та пазурі, ще й досить агресивні. До того ж, за словами Вікторії, у стресі вони самі не їдять – доводиться годувати, що також непросто.
По совах у вольєрі можна вивчати географію їхнього життя. Фото: suspilne.media
Совині пісні слухає ночами
Пернаті пацієнти утримуються у вольєрах на вулиці. Це і звичайні горобці, й ті ж самі сови та яструби. Часом їхня кількість доходила до сотні.
Вікторія виділяє двох птахів, які сьогодні живуть у неї: це одуд зі зламаним хребтом і золотиста щурка (бджолоїдка) зі зламаним крилом. Вони вже не зможуть жити у природі.
- Вони самостійно не їдять, одуд не може взяти опору на лапки, щоб закинути їжу в дзьоб, а щурка у природі в польоті ловить комах, тому їсти з миски їм треба довго вчитися, - пояснює Вікторія. - Кожні дві-три години мені доводиться їх годувати.
Також є напівсліпа сова з ампутованим крильцем.
Вухату сову Альфу на Буковину привезли з прифронтового Дніпра - там птах лякався обстрілів і бився об клітку. Фото: Особистий архів Вікторії Гусарової
- Дуже полохлива, у вольєрі з іншими совами вона відчуває стрес, - продовжує Вікторія. - Це нічна пташка, у темний час доби скрізь бігає, залазить на диван і співає пісні… Хоча піснею це важко назвати, швидше схоже на шалений крик. Взагалі птахи бояться різких та гучних звуків. У мене є сова з Дніпра. Під час обстрілів вона лякалася і билася об прути вольєра, тому її вирішили перевезти у спокійніше місце.
Дівчина не скаржиться, хоча догляд за птахами забирає увесь вільний час – часом Вікторія навіть сама пообідати не встигає.
– Вони займають більшу частину мого життя, – посміхається Вікторія. – Продовжую вчитися, спостерігаю та отримую новий досвід. Відчуваю відповідальність перед ними: бачу наслідки людської дії, ці жахливі травми після збивання автомобілями, опіки від удару струмом на лініях електропередач, судоми від отруєння пестицидами та гербіцидами, інфіковані рани після нападу домашньої кішки… Бачу, як вони страждають і як вони хочуть жити…
Питання руба
Навіщо це їй?
Вікторія зазначає: через діяльність людини зникають окремі види птахів, скорочується їхня чисельність.
- Ми всі причетні до знищення їхнього природного довкілля, - пояснює Вікторія Гусарова. – Відсутність птахів нічого доброго людству не обіцяє – вони є індикатором здоров'я довкілля. Тому важливо зберегти те, що ми ще маємо.
І це вона вважає за свій обов'язок.