Радіосигнал із космосу, що надходить кожні три години, виявився не від нейтронної зірки

Обсерваторії постійно вловлюють радіосигнали з глибин Всесвіту. Найчастіше їх джерелами виявляються нейтронні зірки, які за це назвали пульсарами. Але до нещодавно виявленого джерела GLEAM-X J0704-37 вони, на думку астрономів, не мають відношення.

До Землі доноситься «луна» різноманітних подій у космосі, особливо цікаво «слухати» радіосигнали, які повторюються, причому дуже пунктуально. Коли астрономи почали помічати подібне у 1960-х роках, мало не вибухнула сенсація: запідозрили, що отримано послання від позаземної цивілізації. Так і було відкрито нейтронні зірки, або пульсари — ядра «померлих» масивних світил.

Коли «перегорає» великовагова зірка типу Бетельгейзе (раз на 15 масивніша за Сонце), вона скидає з себе всю зовнішню оболонку (вибухає надновою), а її ядро ​​стискається до діаметра в десятки кілометрів, починає обертатися навколо своєї осі з величезною швидкістю і випускати потужне випромінювання з обох полюсів. Вісь обертання при цьому сильно вагається, тому полюси цієї космічної «юли» то показуються нам, то ховаються, що створює «пульс».

Нейтронні зірки часто роблять навколо своєї осі сотні обертів за секунду, тому «пульс» від них йде із відповідною частотою. Але з космосу надходять набагато більш «повільні» повторювані радіосигнали. Про один із таких випадків нещодавно розповіла у The Astrophysical Journal Letters міжнародна команда астрономів під керівництвом дослідників з Університету Кертіна (Австралія). Це джерело GLEAM-X J0704-37.

Кожен його сигнал триває приблизно від 30 до 60 секунд поспіль і повторюється в середньому через 2,9 години. Вчені встановили його місце розташування: за їхніми словами, джерело опинилося в 4900 світлових роках від нас, у «малонаселеній» частині Галактики. Завдяки цьому його й удалося розглянути. По спектру світла астрономи бачать, що це червоний карлик: зірка менша і «легша» за Сонце, яка може «горіти» мільярди, якщо не трильйони років.

Червоні карлики, звичайно, славляться своїми спалахами, порівняно з якими сонячні виглядають абсолютно необразливо, але ці спалахи нерегулярні. Астрономи наголосили, що подібна зірка не може сама випускати такі радіосигнали. Тому підозрюють, що вона має компаньйона.

Як пояснюють вчені, цим компаньйоном не може бути «жива» зірка, тобто термоядерне паливо, що спалює в собі (це в астрономії називається головною послідовністю): вона простежувалася б у видимому світлі. Оскільки в оптику її не видно, залишається зробити висновок, що це має бути ядро ​​«мертвої» зірки, що залишилося без оболонки.

Зрозуміло, насамперед спало на думку, що це і є пульсар, а можливо, його особливий різновид із суперпотужним магнітним полем — магнетар. Але астрономи дуже сумніваються, що це він. Вони зазначили, що при повільності обертання, що спостерігається, нейтронна зірка повинна бути дуже старою, а значить, вже була б не в силах генерувати таке «радіомовлення».