Фахівець пояснює реальну небезпеку мікропластику для здоров’я людини

Ні для кого не секрет: смакуючи смачний шматок риби чи блюдо з морепродуктами, ми споживаємо не просто цінні омега-3 і вітамін D. Поряд із цими перевагами приходять менш апетитні елементи – незліченна кількість мікро- та нанопластику. Ці частинки пластику розміром менше 5 міліметрів потрапляють у наші океани через людські відходи та проникають у харчовий ланцюг. Згідно з дослідженням Ifremer, близько 24 400 мільярдів мікропластику плавають на поверхні океану.

Ці частинки містяться в усіх морських організмах – від мікроводоростей до риб, які займають вищі рівні харчового ланцюга. Це явище не лише загрожує морським екосистемам, але й викликає занепокоєння щодо потенційних ризиків для здоров’я людини. Що саме ми знаємо про накопичення цих забруднюючих речовин у морському житті та небезпеку, яку вони становлять для здоров’я людини?

Мікро- та нанопластик: невидима загроза

З 1950-х років виробництво пластику зросло в геометричній прогресії, досягнувши 58 мільйонів тонн у Європі лише у 2022 році. Це призвело до величезної кількості відходів. З часом вітер, хвилі, сонячне світло та мікроорганізми розщеплюють більші пластикові відходи на мікропластик (1–5 мм) і нанопластик (менше 100 нанометрів), який зараз забруднює всі частини навколишнього середовища, включаючи повітря, ґрунт і воду.

Процес, за допомогою якого цей пластик накопичується в організмах на різних рівнях харчового ланцюга, відомий як «біонакопичення». Дослідження нашої лабораторії показують, що у водному середовищі мікро- та нанопластик поглинає широкий спектр видів – від мікроводоростей у основі харчового ланцюга до найвищих хижаків, таких як вугри.

Вплив на морське життя

Ці прийоми мають серйозні наслідки. Дослідження показують, що мікропластик може викликати токсичні ефекти у морських тварин. Наприклад, у мідіях мікропластик може блокувати травну систему, активувати імунну відповідь, викликати пошкодження ДНК і перешкоджати експресії генів, необхідних для різних клітинних функцій.

Серйозність цих ефектів залежить від розміру пластику, складу, ступеня руйнування та будь-яких шкідливих хімічних добавок, які вони можуть містити. Пластик часто містить високий рівень фталатів, які є руйнівниками ендокринної системи. Ці хімічні речовини можуть втручатися в роботу гормональних систем, становлячи ризик не лише для морського життя, але потенційно й для людей.

Ризики для здоров’я людини

Пластик, який споживають морські тварини, неминуче потрапляє в нашу їжу. За оцінками, люди, які часто споживають морепродукти, щорічно вживають тисячі мікрочастинок пластику. Хоча дослідження точних впливів на здоров’я людини тривають, з’явилися деякі тривожні гіпотези. Потрапляючи в організм людини, ці частинки можуть завдати шкоди, подібної до тієї, що спостерігається у риб.

Дослідження людських клітин показують, що мікро- та нанопластики можуть порушувати клітинні функції у спосіб, подібний до ефектів, які спостерігаються в морських організмах. Вчені особливо стурбовані токсичним впливом пластикових добавок. Крім того, мікро- та нанопластики можуть діяти як носії патогенів або бактерій, потенційно збільшуючи ризик інфекційних захворювань.

Неможливо переоцінити терміновість боротьби з біонакопиченням пластику в харчовому ланцюгу. Швидко вживаючи заходів щодо обмеження використання пластику та покращуючи технології переробки, ми можемо уповільнити прогресування цієї екологічної кризи та кризи здоров’я.