Марія Єфросиніна вчила дітей правильно відповідати хейтерам. Чи варто тепер переживати за дітей?

Анонс ось такий.

Це проєкт Суспільного та Мінкульту. Тобто, даруйте, Міністерства культури та стратегічних комунікацій. Це взагалі якось можна скорочувати? Мінкультстратком? Але грець із ним, судячи з усього, відомтво згодом ще якось переназвуть. Але ми не про це.

Нас із вами зацікавило те, що на цьому уроці медіаграмотності про хейт і булінг розповідатиме Марія Єфросиніна. З одного боку – логіка зрозуміла. Запрошуємо медійних людей, аби збільшити перегляди та зацікавити аудиторію. Але з іншого – наша Марія постійно демонструє приклади як в жодному разі не варто реагувати на хейт. І що важливіше – нерідко плутає хейт і булінг з нормальною та цілком аргументованою критикою. 

Чого лише варто епічна історія з українською мовою, на яку Єфросиніна ніяк не хотіла переходити у соцмережах та ютубі. Зрештою, вона таки це зробила, але цьому передували місяці неймовірної колотнечі, яку провокувала сама ж ведуча.

Коли усе вже влягалося, вона щось записувала сама чи давала інтерв'ю, після яких усе знову спалахувало. Приміром, знаменита розмова з Наталією Мосейчук, де Марія сиділа з ось таким обличчям і розповідала, що її «вбивають і розпинають у коментарях». А суспільство агресивно налаштоване на російськомовних і влаштовує гоніння.

А співрозмовниця її захищала і казала, що то все хейтери і українські гниди. А мову, як відомо, на хліб не намажеш. 

Крім цього було ще безліч випадків, коли Марія втрапляла у скандали, яких цілком можна було уникнути. Бо коли усе, що неприємно чути, одразу маркувати хейтом, діла не буде ще довго. 

Тому ми сіли дивитися, а що ж вона буде розповідати діточкам. І видихнули. Бо, слава богу, на світі є сценаристи та продюсери, які розробляють концепт програми. Ось вона, до речі. 

Впродовж 50 хвилин група школярів проходила різні звадання: поводження у соцмережах, розуміння історичних фейків, розпізнавання дезінформації та особливості ШІ. Діти виявилися розумахами і правильно відповідали майже на все. 

Єфросиніна ставила питання штибу як відповідати на злобні коментарі. Справді злобні, а не критичні. Які, наприклад, стосуються зовнішності. 

А учасники мали червоним позначати, чого робити точно не треба. 

Або що робити, якщо вам в особисті повідомлення прийшли погрози. 

Загалом усі правила зводяться до таких: ігнорувати різних недоумків, не вестися на провокації, повідомляти батькам, вчителям та шкільним психологам. І жодної поради піти на інтерв'ю до сумнівних людей чи почати жалітися на жорстокий всесвіт і неадекватних, злих українців. 

Ну і до інших блоків уроку медіаграмотності. Історик Владлен Мараєв запитував у дітей про основні історичні маніпуляції росіян і що на них варто відповідати. 

Альона Романюк, яка робить фактчекінговий проєкт «НотаЄнота», підготувала завдання з розпізнавання маніпуляцій вже у медіа.

І виявилося, що діти добре затямили, що будь-яка емоційна подача автоматично стає підозрілою. Підозрюємо, що далеко не всі школярі так класно орієнтуються, але і уроків медіаграмотності у нас не те щоб валом у школах. Хоча ми впевнені, що це зараз має бути один із найголовніших предметів. 

Ну а Олександр Краковецький навчив частково розрізняти справжні фотки від згенерованих штучним інтелектом. 

Загалом же нам здається, що це класна ініціатива, яка повинна виходити на постійній основі із значно більшим заглибленням. Тому чекаємо від Суспільного та Мінкульту (чи як там його) серіалу. Це буде явно корисніше, ніж телемарафон.