Литвин про комунікації ОП, телемарафон і стратегічний наратив, Роднянський про розлюднених українців і агітпроп про «монстра» на виборах у США

Субота, 2 листопада 2024 року

Новини і дайджест матеріалів «Детектора медіа».

Привіт. На зв’язку Марина Леончук, комунікаційна менеджерка «ДМ».

«Президент об’єктивно став головним медіа країни»

Про це, а ще про комунікації Офісу президента, телемарафон, стратегічний марафон, внутрішній План дій та  конфлікт з «УП» Дмитро Литвин розповів «ДМ» у подкасті «Медіуми». На початку вересня Володимир Зеленський призначив його своїм радником з питань комунікацій. Уже за місяць після призначення Литвина «Українська правда» заявила про системний тиск на видання з боку ОП і, зокрема, звинуватила саме Литвина в тому, що він цей тиск здійснює. І це не єдина заява від медіа про тиск з боку ОП, тож проблема має очевидно системний характер. Сам радник каже, що звинувачення «УП» неконкретні й він не розуміє претензій видання. Ведучі подкасту «Медіуми» Вадим Міський і Наталія Соколенко поговорили з Дмитром Литвином про те, чи існує в нього конфлікт з «Українською правдою», які функції мають різні учасники комунікаційної команди Офісу президента, як координується робота ОП з ключовими медіа, авдиторію телеграм-каналів і яким буде перший пункт внутрішнього Плану перемоги. Прочитати текст і послухати аудіоверсію розмови можна тут. 

У жовтні минув рік, як розпочався процес створення співрегулівних органів у сфері медіа. Відповідно до закону «Про медіа», їх має бути п’ять: аудіовізуальні, аудіальні, онлайн-, друковані та платформи спільного доступу. Це новація закону, новий механізм, покликаний об’єднати саморегулювання медіа та державне регулювання. Як писав «Детектор медіа», у грудні 2023-го були сформовані робочі групи у трьох сферах — аудіовізуальній, аудіальній і сфері онлайн-медіа. Вони мали створити статут органів співрегулювання та зареєструвати сам орган. Наразі зареєстровані органи спільного регулювання в аудіальній, аудіовізуальній та онлайн-сферах. Найактивнішою в цьому процесі виявилася аудіовізуальна спілка, вона вже оголосила набір експертів до робочих груп для розробки кодексів (правил) створення та поширення інформації відповідно до положень законів «Про медіа» і «Про рекламу». Та запросила суб’єктів у сфері аудіовізуальних медіа долучатися до спілки та взяти активну участь у розвитку системи спільного регулювання та розробці кодексів (правил). Утім, Нацрада може й не затвердити ці документи. Що робити в таких випадках? Світлана Остапа розмовляла з членкинею Нацради з питань телебачення і радіомовлення, щоб отримати відповідь і розпитати також про те, що зроблено за рік від початку процесу створення співрегулівних органів медіа. 

Тут залишу й посилання на текст Наталії Данькової, яка шукала відповідь на питання, чому досі ніхто не розробив критерії визначення онлайн-медіа. Річ у тім, що з прийняттям закону «Про медіа» Національна рада з питань телебачення та радіомовлення розпочала регулювати онлайн-медіа. Вже зареєстровані сотні таких ресурсів. Реєстрація є добровільною, однак під контроль регулятора, згідно з законом, підпадають не лише зареєстровані медіа, а й незареєстровані. І тут ключовим питанням є якраз визначення меж контролю медійного регулятора. Тобто які інтернет-ресурси підпадають під визначення онлайн-медіа. Бо Нацрада має опікуватися саме ними, а не взагалі всіма, хто поширює інформацію в мережі. Щоб вирішити, хто є онлайн-медіа, а хто — ні, профільний закон і передбачає створення критеріїв. Чому ж досі не розпочалася робота над критеріями та які ключові проблеми є в їх визначені, з’ясовував «Детектор медіа».

Вже 5 листопада Америка обиратиме президента. Головними претендентами на посаду нового очільника Сполучених Штатів є кандидатка від Демократичної партії, віцепрезидентка США Камала Гарріс і кандидат від Республіканської партії, експрезидент Дональд Трамп. Прогнозувати перемогу жодного з кандидатів поки неможливо, адже розрив між ними, згідно з опитуванням інформагентства Reuters, проведеним 25–27 жовтня, сягає 1%. Що менше за статистичну похибку опитування, яка становить 3%. Як пропагандистські телеграм-канали готуються до виборів у США, аналізували мої колеги Орест Сливенко та Арсеній Субаріон. Російська пропаганда намагається вплинути на виборчий процес у США, пов'язуючи його з війною в Україні, наголошуючи на ризиках для мирного врегулювання та посилюючи позиції Росії на тлі розширення військових контактів з КНДР та Іраном. Пропагандисти активно просувають ідею, що мирні перспективи для України залежать від результатів виборів у США, де перемога Дональда Трампа, на їхню думку, наблизить припинення війни. Водночас у поширених меседжах Росія позиціюється як миролюбна держава, готова до переговорів, проте «західний блок» та Україна, за заявами агітпропу, цю миролюбність ігнорують. Прочитайте весь текст, щоб дізнатися, як пропагандистські телеграм-канали готуються до виборів у США.  

Тут же залишу посилання на матеріал моїх колег під заголовком «Коли державні комунікації стають пропагандою. Як Росія використовує сторінки посольств у США та ПАР у твітері для поширення брехні».

У час війни, коли ворожа дезінформація стає одним із викликів для стійкості суспільства, надзвичайно важливо об’єднати зусилля для розвитку медіаграмотності серед українців. Яким чином це зробити та як удосконалити взаємодію на цьому шляху між медіаспільнотою, громадянським суспільством і державними інституціями? Це питання було ключовим серед обговорюваних на конференції «Стійкі разом: розвиток медіаграмотності в Україні», якою в Києві було відкрито Глобальний тиждень медіа- та інформаційної грамотності. Протягом конференції понад сто учасників обговорили способи популяризації медіаграмотності, нові методи навчання критичного мислення, роль міжнародних партнерів у захисті інформаційного простору України та застосування штучного інтелекту для розширення можливостей виявлення дезінформації. Йшлося і про вплив медіаграмотності на національну безпеку, її значення у стійкості суспільства до дезінформації та роль медіа в покращенні навичок критичного мислення людей.

Дудь виклав інтерв’ю з Роднянським та представив його як частину українських еліт і посла України в культурному полі. Продюсер відповів, що бачить свою роль як перекладача (якийсь дуже довільний переклад). У цій розмові він пояснює логіку сторін, бо ж знає добре і росіян, і українців (не знає). Антоніна ж нагадує, що в одному зі срачів він продемонстрував, що поняття не має навіть про те, що відбувається у вітчизняній кіноіндустрії, і не знає важливих імен та персоналій. Навіть більше, подивилася згадуване інтерв’ю і сподівається, що це її останній матеріал про цього пана: «Україна — не Ізраїль. Олександр Роднянський розкрився остаточно».

Наразі це все.

Дякую, що дочитали цього листа до кінця.

Більше текстів наших авторів у різних форматах ви можете читати у фейсбуці, інстаграмі, телеграмі,  вотсапі, вайбері, іксі (твітері) та на сайті «Детектор медіа».  Не залишаю вас на вихідні й без посилання на новий випуск «Ньюспалму». Увесь зворотний зв'язок також пишіть сюди — мені на пошту. А ще всією командою ми будемо вдячні, якщо порекомендуєте підписатися на цю розсилку вашим колегам та друзям.

До зустрічі. Переможемо!

Ваша комунікаційна менеджерка «ДМ» Марина Леончук.