МСЕК і прокурори з «інвалідністю»: як усе виправити?
МСЕК і прокурори з «інвалідністю»: як усе виправити?

МСЕК і прокурори з «інвалідністю»: як усе виправити?

МСЕК і прокурори з «інвалідністю»: як усе виправити?

25 жовтня шість керівників обласних і спеціалізованих прокуратур йдуть у відставку. Причина — космічні пенсії, які отримували їхні працівники через липові групи інвалідності, що визначила Медико-соціальна експертна комісія (МСЕК).

28 жовтня бюджетний комітет Верховної Ради голосує за підвищення зарплат прокурорів на 37%.

30 жовтня, на щастя, парламент скасовує це самовбивче рішення.

22 жовтня президент на засіданні РНБО оголошує про ліквідацію МСЕК.

29 жовтня Верховна Рада ухвалює законопроєкт про вдосконалення роботи МСЕК.

Ні, це не день відкритих дверей у театрі абсурду. Це коротка ілюстрація того, як працює державне управління в Україні.

Розкажу коротко передісторію, у чому ж джерело скандалу із МСЕК і прокурорами. Зараз в українському законодавстві прописано, що пенсії по інвалідності нараховують для всіх громадян і громадянок України на однакових засадах. Але є три винятки: військові, постраждалі внаслідок Чорнобильської катастрофи та працівники прокуратури. Якщо до військових і чорнобильців питань немає, то прокурори в цьому переліку явно тому, що хтось свого часу «порішав». Причому порішав 2001 року, ще за президентства Леоніда Кучми. Уявляєте, скільки мільярдів із бюджету висмоктали недобросовісні прокурори?

Відповідно до Закону України «Про прокуратуру», якщо прокурор має першу чи другу групу інвалідності та стаж роботи від десяти років, то він чи вона отримуватиме пенсію у розмірі 60% від зарплати. Середній розмір пенсії по інвалідності в Україні — 4 892 грн 57 коп. на місяць. Для прокурорів ця сума може бути 60 тис. грн на місяць і більше.

Саме тому у керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері нагляду за кримінальними провадженнями про військові злочини Григорія Рябенка — понад 1 млн грн пенсії у декларації за 2023 рік. У начальника відділу Харківської прокуратури Олександра Шевченка — 1,21 млн грн пенсійних виплат, а у заступника прокурора Рівненської області Валерія Патрикея — майже 1,4 млн грн. Це лише три приклади, про які пише «Економічна правда». Звісно, їх значно більше.

І ця норма діє досі. Наприкінці місяця сімейний бюджет усіх цих прокурорів із новин поповниться новою транзакцією — за фейкову інвалідність: на 83 500, 101 000 чи 116 350 грн, хто як домовився. Ми з колегами в парламенті подали на реєстрацію законопроєкт, щоб урівняти принцип нарахування пенсій по інвалідності для працівників прокуратури з усіма іншими українцями та українками. І я дуже сподіваюся, що хоча б суспільний резонанс змусить інших нардепів його підтримати.

Але також ми просимо відправити всіх прокурорів і прокуророк, яким встановили інвалідність, на повторну перевірку. Моя команда спрямувала звернення щодо цього до Кабінету міністрів, і від Міноборони вже надійшла відповідь — вони підтримують повторну перевірку.

Якщо наш законопроєкт стане законом, попит на підробні довідки про інвалідність стане трохи меншим. І в тому, що ми з командою зробили, не було нічого надскладного, — ти помічаєш корупційну несправедливу абсурдну норму та намагаєшся її прибрати.

Однак система МСЕК потребує глибших змін і переосмислення. На жаль, сьогодні відповідь офісу президента на будь-які виклики в житті країни — цифровізація. Ні, саме по собі переведення послуг в онлайн — це добре. Але це вже набуває ознак магічного мислення — Офіс простих рішень не працює, коли йдеться про реформування соціальних відносин.

Мати оцифровану історію хвороби пацієнта — це зручно, так можна попередити частину корупційних зловживань, коли діагнози з'являються з повітря. Але поки додаток за Face ID не може поставити діагноз. Поки сканування відбитка пальця не зможе визначати, наскільки людина втратила змогу реалізовувати якісь функції. Тож нам досі потрібні лікарі. І головна проблема з МСЕК: під кожним рішенням про удаваних людей з інвалідністю якийсь лікар чи лікарка поставили підпис. До речі, дуже цікаво, чи вони відчувають відповідальність за свої дії після скандалу з прокурорами?

І так само із пропозиціями: давайте цифровізуємо військово-лікарські комісії. Давайте. Але ми не уникнемо людського чинника при роботі ВЛК. Ставити діагноз і робити висновок про придатність до військової служби можуть лише фахові лікарі, лише живі люди. І проблема в тому, що в нашій країні не існує інших лікарів: їх нам не завезуть партнери, їх не заміниш роботами.

У 2017 році команда Уляни Супрун ініціювала запровадження міжнародного тестування з основ медицини — IFOM. Результати українських випускників і випускниць медичних вишів були ганебно низькими. Це свідчення системних проблем у медичній освіті, які потім (сюрприз!) вилазять у медичній практиці. Без реформи медичної освіти наївно сподіватися, що нізвідки з’являться нові знання, нові ідеї, нові цінності, якщо над їхнім формуванням систематично не працювати.

У нас досі медичний диплом отримують особи з такими моральними якостями і професійними знаннями, що їм просто не місце в медицині. І в медицині, і в державному управлінні є вимога — знань і чесності. І тут на нас чекає розмова про низькі бали ЗНО для вступу на медичні спеціальності, про куплені дипломи, про ліцензування лікарів та інші неприємні, але вкрай потрібні для медичної галузі реформи.

Зараз МОЗ пропонує, щоб відправляти людину на експертизу могли сімейні лікарі без залучення лікарсько-консультативної комісії. Я слабко уявляю, як це працюватиме. Але навіть якщо вірити у цей підхід, то сімейні лікарі мають пройти навчання, їм треба розповісти, що саме вони повинні оцінювати, які держава для цього визначила критерії. Чи заклало Міністерство охорони здоров'я час і кошти на перепідготовку сімейних лікарів? Щоб розробити законодавство для реформи предмета «Захист України», написати нову програму, навчити тренерів, які потім навчать шкільних учителів, знадобилося мінімум пів року. Тут не можна змахлювати, зрізати шлях, бо можна надypити лише самих себе.

Так само і з МСЕК, і з ВЛК — не буде простих рішень. Потрібно сідати, думати, планувати і втілювати зміни: день за днем, місяць за місяцем, щоб реформа врешті запрацювала. Прості рішення можливі лише в театрі абсурду.

Джерело матеріала
loader