Першим пунктом Плану перемоги Володимира Зеленського є запрошення України до НАТО. Абсолютна більшість західних політиків та експертів сходяться на тому, що зараз і найближчим часом – це нереально. Але колись це має все-таки статися.
Коли ж і що цьому заважає зараз, Коротко про розповіли українські експерти.
Не беруть, бо бояться ескалації
Ілля Куса. Фото: ФБ
Ілля Куса, експерт-міжнародник Українського інституту майбутнього:
– Зараз є кілька варіантів термінів вступу України до НАТО. Перший, з огляду на опір частини західних еліт, які тяжіють до Росії, – ніколи. Другий – вступ в урізаному вигляді без окупованих територій. І третій – вступ після війни та врегулювання всіх суперечок із Росією, у якійсь віддаленій перспективі.
Але на цьому шляху є багато серйозних перешкод. Головне – це відсутність політичного бажання з боку наших союзників із країн - членів НАТО. Вони бояться, що вступ України спровокує пряме зіткнення з Росією та ескалацію ядерного протистояння. Вони цього не бажають. Тому такі країни, як США та Німеччина насамперед, виступають проти.
Вони нас не дурять, кажучи, що двері в НАТО відчинені, але не уточнюють, коли це може статися. Ми співпрацюємо та посилюємо зв'язки з Альянсом, але вони постійно «годують нас «сніданками». Мовляв, вступіть, але завтра. І у неформальній приватній комунікації наші західні партнери прямо говорять це Києву.
І Зеленський знав про це, коли проголошував свій План перемоги. Це секрет Полішинеля. Якщо могли б нас запросити до НАТО, то давно вже запросили б. Наш президент запропонував свій план, щоб дати політичний меседж, аби вселити оптимізм українцям. Але це структурний стратегічний план.
Вступ зараз нереальний, а ось запрошення цілком можливе
Олег Саакян. Фото: crimehistoryua.com
Олег Саакян, експерт-міжнародник:
- Потрібно поділяти це питання на дві частини. Вступ до НАТО – зараз нереальний, а ось запрошення до нього цілком можливе. До закінчення терміну Джо Байдена ми дійсно відкрили «вікно можливостей» для отримання запрошення. Це може статися у листопаді-грудні. Якщо раніше ймовірність цього була нульовою, то тепер шанси значно зросли.
Хоча треба визнати, що тут є низка серйозних перешкод. Перша – це психологічне несприйняття вступу України до НАТО частиною західних еліт. Для них це майже крок до наближення ядерної війни. Вони живуть у старій парадигмі умиротворення Росії, на противагу новим європейським політикам, які налаштовані на протидію Москві.
Друга перешкода – інерція американської політики. Є загроза, що може не виникнути «вікно можливостей» для вступу нашої країни до Альянсу через складний транзит влади в Америці.
І третя – загравання з Росією частини еліт країн - членів НАТО. Це Угорщина, Словаччина та Туреччина, які у цьому процесі зловживають своїм правом вето на вступ до Блоку України.
Якщо при Байдені не буде запрошення до НАТО, то за Трампа це спрогнозувати дуже важко. Дай Боже, щоб тоді підтримка збереглася на нинішньому рівні.
Ми постійно повинні нагадувати про НАТО союзникам – вода камінь точить
Сергій Грабський. Фото: Міст онлайн
Сергій Грабський, військовий експерт:
- З огляду на динаміку політичних процесів у світі, зараз взагалі неможливо спрогнозувати наші перспективи в НАТО. Байден – це одне, Трамп – зовсім інше. Але головне, в Альянсі всі рішення ухвалюються консенсусом, тобто загальним рішенням. А його зараз немає і близько.
Тим паче, що Росія всіма силами нам заважатиме. А її лобі у світі дуже сильне. У столиці Британії - Лондоні 13% нерухомості належить російським олігархам. Це можна використовувати як «за», так і «проти». У Болгарії, яка теж є країною НАТО, вплив росіян також дуже сильний.
Угорщина завжди виступає проти всього в Євросоюзі, вони хворіють на імперські фантомні болі. Туреччина зараз має найпотужніший флот серед країн НАТО в регіоні Чорного моря. І вона має «доктрину Монтре» (право на перепустку через Босфор кораблів інших країн. – Ред.). І їй не потрібна поява у Чорному морі українського флоту у складі НАТО.
І все-таки Володимир Зеленський правильно вчинив, поставивши першим пунктом свого плану запрошення до НАТО. Ми повинні постійно нагадувати про це нашим союзникам. Вода камінь точить.