Яка різниця між СЗЧ та дезертирством: адвокат пояснив

В обидвох випадках нижня межа покарання – від п'яти років позбавлення волі.

Будь-яке дезертирство – це СЗЧ за визначенням, але не кожне СЗЧ – дезертирство. Тут головна різниця в тому, що дезертир свідомо вирішив не повертатися на військову службу, в армію, у свій підрозділ, у зону відповідальності на фронті. А СЗЧ – це теж самовільне залишення частини, але людина не має наміру назавжди покинути військову службу

Про це розповів командир мінометної батареї батальйону "Вовки Да Вінчі", адвокат Андрій Писаренко в коментарі для LB.ua.

"Можливо, людину (яка пішла в СЗЧ – ред.) щось не влаштовувало в моменті, вона не повернулася з лікарняного, не встигла або важка ситуація в сім’ї була. Або людина не погоджується, на її думку, з непрофесійними наказами командира і просто так само йде в СЗЧ, чекаючи на переведення чи заміну командира", – пояснює адвокат.

У тих випадках СЗЧ, з якими зіштовхувався він, люди насправді мали причини. Різниці між тим, пішов військовий на цей крок у тилу чи на передовій, виконуючи бойове розпорядження чи ні, немає, адже в країні воєнний стан.

"СЗЧ так само може бути просто на передовій, у бойовій обстановці. Різниця лише в суб’єктивній стороні злочину, тобто меті. Якщо мета — ухилення від подальшої служби, це дезертир. Якщо немає мети ухилитися, це СЗЧ", – пояснює він. 

Але і в тому, і в тому випадку нижня межа покарання – від п'яти років позбавлення волі. Проблема у тому, що ніхто не розбирається в мотивах, обстановці, об’єктивній стороні злочину. Адже замість чути військових і шукати шляхи розв’язання проблем держава свого часу вирішила зробити ставку на залякування й покарання.

"Наприкінці 2022 року депутати без обговорення внесли зміни в Кримінальний кодекс. І прийняли за один день інквізиційний закон (8271), який підсвітив, підсилив і зацементував кримінальну відповідальність військових порівняно з іншими членами суспільства. Це був примітивний закон з погляду юридичної техніки. Додали строки покарань і загнули цю диспропорційну відповідальність виключно і виключно для військових", – пояснював раніше Писаренко.

"Мотивація" реальними тюремними термінами – замість якісних знань і навичок, забезпечення та довіри в колективі й до командування – дещо нагадує методи росіян. Адвокат вважає, що система навряд чи зможе впоратися з такою кількістю справ, навіть якщо враховувати оголошену кількість тих, хто пішов у СЗЧ. Крім того, ця цифра враховує обидві ситуації – і дезертирство, і СЗЧ, відповідно жодну нормально не розслідують. Тож у цьому загальному числі є й випадки, коли людина поверталася на службу.

"Система не встигає справлятися з прямим дезертирством. Такий вал справ, що цих випадків часто просто не розслідують. Фізично не вистачає на це часу, ДБР не встигає. Навіть якщо людина сидить удома, за адресою прописки. А їх тисячі по країні", – зауважив Писаренко.

У серпні парламент вирішив декриміналізувати перший випадок СЗЧ за умови, що військовий самостійно повернеться до частини – своєї чи іншої.

"Восени 2022 року непрофесійними руками поламали чітку структуру кримінального законодавства, щоб усім військовим почали роздавати реальні тюремні строки, незалежно від обставин конкретної події (закон 8271). Замотивували так замотивували. А коли зрозуміли, що система дала збій, замість скасувати дискримінаційні норми взагалі зняли відповідальність за перший випадок СЗЧ. Це як бензин гасити водою", – переконаний Писаренко.