У ніч з 11 на 12 вересня російські загарбники завдали удару по центру Конотопа, що на Сумщині. «Шахеди» влучили по центру міста, серйозно пошкодили житловий будинок і трамвайні колії. Поранення отримали 14 людей. На жаль, згодом важкопоранений чоловік помер.
Від лінії фронту до Конотопа біля 60 кілометрів. Час від часу сюди прилітають і ракети, і «Шахеди», але життя, якщо порівнювати, наприклад, з прифронтовими Покровськом чи Костянтинівкою, було набагато спокійніше. Працюють практично всі заклади. Попри міграційні рухи у місті продовжують жити близько 60 тис. людей з майже 84 тис., які тут мешкали до повномасштабної війни.
В інтерв’ю «Главкому» міський голова Конотопа, член партії «Свобода» Артем Семеніхін розповів, яку допомогу отримують жителі, що після ворожого удару опинилися просто неба. А також запевнив, що готовий здавати ухилянтів до ТЦК. Мер також пояснив, чому не поставив свій підпис під петицією за присвоєння своїй загиблій політичній соратниці Ірині Фаріон звання Героя України.
Пане Артеме, скільки людей залишилось без житла? Яка допомога їм надається?
Надається вся необхідна допомога, яка тільки може бути. П’ять осіб залишилися без житла і потребували нашої допомоги. Решта роз'їхалися по рідних, по знайомих, по друзях.
Ті, хто потребують, забезпечені гарячим харчуванням, душем.
Зараз розглядається питання щодо надання людям тимчасового житла на території міста.
Після ракетного удару численні руйнування. Яка доля житлової будівлі, яка постраждала?
12 вересня у нас відбувалася позачергова сесія міської ради, ми виділили кошти в сумі 250 тис. грн на проведення технічного обстеження будинку, який найбільше постраждав. Потім буде ухвалене рішення, що з ним робити далі, чи відновлювати.
У ніч обстрілу, коли була пожежа ви казали, що у місті не вистачало пожежних екіпажів. Чому?
Бо багато пожеж.
Були задіяні пожежні команди з сусідніх районів, в результаті ситуацію вдалося вирівняти також за допомогою пожежних машин, які нам передали поляки.
Окрім того, ви казали, що немає коштів, аби купити солярку для водоканалу, аби водозабезпечення поновити. Коли місто почало відчувати брак коштів, хто їх вилучає, куди вони спрямовуються?
Щодо грошей на солярку. З кінця минулого року у нас з заднім числом забрали надходження до центрального бюджету (8 листопада 2023 року Верховна Рада ухвалила закон, яким податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) із зарплат військових було перенаправлено з місцевих до державного бюджету). Розпоряджається ними в основному Міністерство з питань стратегічних галузей промисловості. Вони наприкінці серпня, чи на початку вересня сказали, що з тих коштів, які вони у нас забрали, змогли освоїти лише 5%. Мінфін визнав те, що було ефективніше, коли цими коштами оперували місцеві громади.
Декілька днів тому до мене звернулася 5-та окрема штурмова бригада. Вони попросили навіть не дронами помогти, а бензопилкою на акумуляторах, аби тиха була, аби на передку можна було працювати. Також попросили зварювальний апарат. Ціна цього всього по 20 тис. грн, це смішні кошти. Попри це ми змогли їм дати тільки зварювальний апарат. Це просто жах в порівнянні з тим, що минулого року сотні мільйонів гривень ми виділяли на потреби Збройним силам. У цьому році це всього кілька мільйонів, величезна різниця. Монстр у вигляді держави показав свою неспроможність оперувати таким великим ресурсом.
Прошу народних депутатів переглянути своє рішення стосовно перерозподілу ПДФО
Я би просив зараз депутатів Верховної Ради терміново переглянути своє рішення стосовно надходження ПДФО (податок на доходи фізичних осіб) до центрального бюджету, а не до місцевих бюджетів. Маю на увазі саме в контексті прикордонних областей, не всю Україну.
Сьогодні в мене у громаді повилітали понад 300 вікон у лікарнях, в школах, в садочках, в котельнях.
А за що мені їх поставити? За який ресурс? Якщо у власників приватного житла, умовно, є «єВідновлення», то яке відновлення є у медичних закладах, школах? Зараз сподівання тільки на міжнародних партнерів.
Споживання палива у зимовий період – це 2,5 т на добу, якщо працюють всі генератори на водопостачання, водовідведення і теплозабезпечення. Це нереальна цифра, в нас навіть ємностей такого об’єму немає, де зберігати це паливо.
А якщо їх закуповувати – це кілька річних бюджетів міста Конотоп.
Віталій Кличко пообіцяв допомогти вам з дизпаливом. Цієї допомоги наскільки вистачить?
Я дуже йому дякую. Він мені особисто зателефонував, особисто поцікавився станом справ. Він дав доручення, аби нам оперативно надали паливо, плівку, інші матеріали, аби хоча би тимчасово закрити наші приміщення. Користуючись нагодою ще хотів подякувати міському голові Стрия, міському голові Ромен, які також надають нам допомогу. Щодо палива з Києва, то точно не знаю про який об’єм мова.
Повилітало понад 300 вікон у лікарнях, в школах, в садочках, в котельнях. А за що мені їх поставити?
В останні місяці ворог активізувався на Сумському напрямку, особливо після початку операції ЗСУ на Курщині. Як це позначається на настроях мешканців вашої громади? Люди евакуюються? Скільки залишилося в місті людей?
Немає такого масового явища, щоби з міста Конотопи виїжджали люди. Може, одиниці виїжджають, десятки людей. Десь 60 тисяч, може, трохи більше проживають.
Керівники населених пунктів на Донеччини практично в один голос кажуть про необхідність евакуації місцевого населення. Ваша громада дуже близько до кордону. Ви виїжджати не закликаєте?
Ну не треба нас порівнювати з громадами на Торецькому напрямку у Донецькій області, чи ще з якимись. Ми геть інші. Від нас відстань (до лінії фронту) 65 кілометрів, і в нас немає такої ситуації, як на інших напрямках.
Ще влітку західні аналітики і ЗМІ говорили про те, що ворог накопичує сили для наступу на Сумщину. На ваш погляд, є підстави зараз для такого наступу, масової ворожої атаки?
Зараз ця вірогідність нульова.
Ще задовго до виходу закону, який називають законом про заборону у УПЦ МП, ваша громада чи не першою у східній частині України заборонила Московський патріархат на своїй території? Як сьогодні почувається Московська церква у вас, щось змінилося у поведінці її служителів?
Нічого не змінилося.
«У мене стоять зараз автобуси, які не можу випустити на лінію, бо позабирали водіїв»
Нещодавно ви зізналися, що питали в ТЦК задля інформацію про чоловіка, дружина якого нібито вас образила у соцмережах…
Це маніпулятивне запитання на основі того, що поширив Шарій, він першоджерело (інформації). Йому скинув інформацію один місцевий неадекват, і Шарій поширив. Якби ви повністю подивилися це відео, про цей «брєд» мене би не питали…
Але ви ж справді зверталися до ТЦК із запитаннями про конкретного чоловіка. То що це за історія?
Якщо я зараз виріжу п’ять ваших слів, склею між собою задля того смислу, який сам захочу в них вкласти, це ж буде «брєд», правда? Так і тут, вирізали шматки і наклали на свою думку й розповсюдили Телеграм-каналами.
Але так, я готовий здавати кожного ухилянта в ТЦК. Тому що бідні всі з села пішли воювати, пішли воювати працівники комунальних підприємств, вчителі, а мажори на крутих тачках їздять з дівками по містах.
Це проблема не тільки вашої громади. Відомо, що агропідприємства часто мали проблему зі збором урожаю, бо трактористи і комбайнери пішли у військо. Як вирішуєте проблему ви?
Насамперед перестати вестися на шаріїв і на московську пропаганду. Бо ті, хто її поширюють, поховалися закордоном, притому прикриваються українським прапором. Усі повинні піти служити! В мене зараз забрали велику частину людей, які мали тут бути в місті і зберігати його функціональність. У день прильоту комунальники повинні були бути на місці події і надавати людям допомогу, але їх не було. У мене стоять зараз автобуси, яких не можу випустити на лінію, бо позабирали водіїв. А автобуси не їздять – це стагнація економіки.
Як цивільна влада допомагає військовим з мобілізацією людей?
Яких людей? Сцикунів? То прийди в армію, якщо ти сцикун і скажи, що ремонтуватиму танк в тилу, чи картоплю чистиму. В армії багато спеціальностей, якими можна займатися. Далеко не кожен може піти і штурмувати посадку, це правда. Хтось штурмує посадку, хтось йому готує Bradley для роботи, заправляє. Вийти із ситуації можна лише пропагандою України, любові до своєї держави.
Ми зараз допомогли відкрити зараз рекрутинговий центр у місті. Там розповідають про вакансії, з’ясовують вміння. Ти вмієш ремонтувати автомобілі, маєш СТО? Не питання, долучайся до армії, будеш ремонтувати машини. Або ти юрист класний, але не можеш тримати в руках і бігати з автоматом, то також можеш принести користь. Ще раз кажу, що у кожного своє здоров’я, не кожен може йти на штурми.
Штурмувати посадку можуть максимум 5-7% від усіх військовослужбовців, які є у Збройних силах. Всі інші мають їм допомагати. Ти можеш бути класним, можливо, навідником, аеронавідником, то спробуй вивчитися цій справі, спробуй себе в цьому. В армії ті самі діловоди потрібні. Ті люди, які будуть всі рапорти складати до купи, допомагати оформлювати якісь розслідування внутрішні чи акти списання. Все це також хтось має робити.
Місяць тому конотопський активіст Спартак Сергієнко опублікував відео, де показав, що на одній з вулиць міста асфальт покладений просто на пісок і він розсипається. Тоді ви заявили, що асфальт покладено не за гроші міста, це приватна ініціативи. Тим не менше, Сергієнко звернувся із заявою до правоохоронців. А міська рада повідомила, що готуватиме позов за дискредитацію. На якій стадії зараз ця справа?
Не називайте мені друзів Шарія, будь ласка. Ми підготували (позов) і направили його до суду. Засідання поки не призначено.
Якісь ремонти доріг в місті відбуваються?
Практично ні. Латки кладемо.
Дивно, але у тому ж Покровську, до якого підійшла лінія фронту, і квіти вирощують, і дороги ремонтують. Вочевидь є на це кошти. А у вашої громади – нема. Несправедливість як цю пояснити?
Уявлення не маю, звідки у них беруться кошти. Я вам скажу, що це несправедливість колосальна.
Ще році у 2021-му я з’їздив до Трьохізбенки (село Щастянської міської громади, Луганщина. Нині окупована територія). Раніше там був уже, бо в 2014-му році пішов добровольцем на фронт. В тому селі був штаб нашого батальйону. То от коли кілька років тому туди їздив, чесно скажу, прозрів які там класні дороги зробили, з тротуарами, усією інфраструктурою дорожньою.
В той же час між Конотопом і Сумами немає нормальної дороги.
То чому в них є кошти, а у вас – ні?
Я не хочу це коментувати, хоча причину знаю. Читачі мене зрозуміють.
Ірина Фаріон – моя наставниця
І на останок делікатне питання. «Главкому» не вдалося знайти ваш підпис під петицію за присвоєння Ірині Фаріон звання Героя України. Чому не підтримали нагородження вашої соратниці посмертно?
Я пробував (проголосувати за петицію – «Главком») кілька разів. Але ця грьобана система мене вибивала. Мені дуже соромно, що я цього не зробив. Може, я такий «грамотний», не знаю. За своїх друзів, які загинули на фронті, також пробував підписувати петицію, не вдалося. Для мене Ірина Фаріон – це ідеал боротьби за українську Україну, за справжню соціальну національну справедливу державу. Це моя наставниця. І коли ми у місті перейменовували вулиці, частина вулиць була перейменована за її ідеєю, підказувала, на які прізвища звернути увагу. Я дуже сподіваюся, що звання Героя буде. Якщо президент це зробить, це буде дуже мудро з його боку.
Михайло Глуховський, «Главком»