У плагіаті Оксена Лісового звинуватили ще торік. Згодом міністр відмовився від наукового ступеня.
Лісовий про плагіат у своїй дисертації
У мене безумовно були співпадіння в дисертації. І найголовніше, що у мене було співпадіння в висновках. Природу цих співпадінь, чому вони там опинились, я дуже добре знаю і пам'ятаю,
– розповів він.
Але на прохання журналістів пролити світло на причини цих збігів чиновник заявив "Не скажу". Але думку продовжив – мовляв, був змушений писати дисертацію.
"Питання в тому, що я свого часу пішов на компроміс з тою культурою, яка існувала в академічному середовищі. Я сказав, ну раз у вас так заведено, то добре, мабуть, так треба. І цей компроміс… чому я відмовився, тому що можна пояснювати, як, чому… Там, знаєте, можна навіть в суд подати, і цей суд виграти, повірте. Бо там абсолютно для гуманітарної роботи не такий критичний обсяг", – сказав Лісовий.
Він додав: відмовився "від того, що уособлює ту культуру", але цього не достатньо, бо культуру різноманітних фальсифікацій в академічному середовищі треба викорінювати. Плагіат – це лише один із видів академічної недоброчесності.
За словами міністра, "це була культура 2010 року, такі були правила гри". Йому це не подобалося, і ближче до захисту він "пожалів, що вв'язався у це".
Потім, коли почали все більше і більше обростати формальностями, "надуванням" обсягу дисертації під якусь норму, мені це все перестало подобатися. Але я, однак, дійшов до кінця весь цей шлях. Дійшов до кінця і виніс з цього дуже хороший урок. Після того у Малій академії, якою я займався, я зрозумів, як не треба робити,
– поділився очільник МОН.
Лісовий зауважив: відмовився від дисертації, бо є менеджером, а не науковцем. Зараз "багато людей пишуть дисертацію тільки для того, щоб набути статус кандидата наук чи доктора наук, а не для того, щоб розвивати науку". Тож робити дисертаційні дослідження, на переконання освітянина, повинні ті, хто займається наукою, а не ті, хто хоче хизуватися "корочкою" кандидата.