Заборона УПЦ МП: що насправді передбачає закон, як діятиме на практиці і що буде з парафіями
Заборона УПЦ МП: що насправді передбачає закон, як діятиме на практиці і що буде з парафіями

Заборона УПЦ МП: що насправді передбачає закон, як діятиме на практиці і що буде з парафіями

"Україна заборонила православну церкву", "влада переслідує християн" – десь такі наративи почали поширювати росіяни, колаборанти та інші пропагандисти після ухвалення Верховною Радою історичного закону про заборону діяльності релігійних організацій, котрі пов'язані з Росією. Звісно ж, найбільше почало палати у прихильників філії РПЦ – УПЦ МП, котра на словах відкидає будь-який зв'язок з Москвою.

Ухвалений закон дає організаціям, котрі пов'язані з Росією, час на те, аби розірвати зв'язки з країною-терористкою, інакше подальша діяльність організації стає неможливою.

Служителі московської церкви уже порівнюють себе з ранніми християнами, котрих переслідували у Римській імперії чи згадують Радянський Союз. Просто останні вистрілюють самі ж собі у ногу.

Що насправді передбачає новий закон, як він працюватиме на практиці і якими будуть його наслідки – розбирався 24 Канал.

Тло ухвалення закону про заборону УПЦ МП

До Об'єднавчого собору в грудні 2018 року в Україні існували 3 православні церкви – УПЦ Київського патріархату, УПЦ Московського патріархату та Українська автокефальна православна церква. Опісля створення Єдиної помісної церкви (з УПЦ КП та УАПЦ), котра отримала Томос про автокефалію від Вселенського патріарха Варфоломія, в Україні діють ПЦУ та УПЦ МП.

ПЦУ на чолі з митрополитом Епіфанієм веде діалог з іншими релігійними організаціями, зокрема найактивніше з Українською греко-католицькою церквою. У межах діалогу обидві релігійні організації у 2023 році вирішили одночасно перейти на новоюліанський календар, аби святкувати нерухомі християнські свята разом з усім світом. Осторонь будь-якого діалогу залишається Московський патріархат.

Свого часу почесний патріарх ПЦУ Філарет був очільником українського екзархату РПЦ в Україні, пізніше – новоствореної УПЦ МП. За переговори з УАПЦ про об'єднання та намір створити Київську патріархію, РПЦ відлучила Філарета від церкви та наклала на нього анафему. Та все ж Філарет створив та очолив Українську православну церкву Київського патріархату.

Попередник нинішнього очільника УПЦ МП Онуфрія, митрополит Володимир, також вів переговори з Філаретом щодо об'єднання українського православ'я. Та обʼєднання тоді не відбулося.

Варто зауважити, що на Об'єднавчому соборі у 2018-му році були присутні представники проукраїнського крила УПЦ МП. Та абсолютна більшість єпископів і священників філії РПЦ в Україні залишаються противниками будь-якого об'єднання та діалогу, називаючи ПЦУ "розкольниками".

Митрополит Володимир і Патріарх Філарет
Митрополит Володимир (праворуч) і Патріарх Філарет (ліворуч) / Фото газети "День"

З початком повномасштабного вторгнення проблема російської релігійної організації постала особливо гостро. Чимало священників УПЦ МП стали колаборантами, здавали позиції українських військових та проукраїнських мешканців сіл і міст, які захопила Росія. Також окупацію українських земель підтримали найвищі представники УПЦ МП, за що або зараз перебувають на лаві підсудних (як митрополит Павло, він же "Паша Мерседес"), або ж у розшуку. Окремих представників УПЦ МП у межах обміну віддали Росії (наприклад, митрополита Іонафана).

І лише через майже 2,5 роки великої війни Верховна Рада ухвалила закон про заборону діяльності релігійних організацій, пов'язаних з Росією. І в першу чергу мова йде про УПЦ МП.

"Томос" Сталіна РПЦ і шпигунське минуле Кіріла

Попри заяви УПЦ МП про начебто розрив зв'язків з РПЦ, її очільник, митрополит Онуфрій, досі є частиною синоду РПЦ. Водночас філія РПЦ в Україні також не повідомила інші помісні православні церкви світу про свою автокефалію, хоч вона і неможлива, адже в Україні вже існує помісна церква з Томосом від Вселенського патріархату.

Крім того, понад рік тому відбулась релігієзнавча експертиза, котра підтвердила зв'язки УПЦ МП з РПЦ. А що нам відомо про РПЦ?

Насамперед російська православна церква в особі її очільника Кіріла, котрий є другом Путіна, повністю підтримує війну проти України, називаючи її "священною". Російські священники благословляють окупантів на вбивство українців та освячують їх зброю. Ба більше, зараз РПЦ не виключає й освячення ядерної зброї. За це проукраїнська частина УПЦ МП та представники інших релігійних організацій вимагають церковного трибуналу проти Кіріла.

Російська православна церква перестала існувати за часів Сталіна і в той же період відновила свою діяльність, поставши у тому вигляді, в котрому функціонує зараз. У 1943 році диктатор особисто підписав указ про відновлення РПЦ, який називають "Томосом Сталіна", оскільки це єдиний документ, який "засвідчує автокефалію" цієї церкви.

Релігійне питання постало для Сталіна гостро в контексті окупації нових земель, зокрема заходу України та Білорусі. Наприклад, там діяла автокефальна польська церква і тільки на Волині діяли майже 700 храмів, тоді у всьому СРСР – близько 340. Також чимало православних парафій існувало на територіях Буковини і Бессарабії, які анексував СРСР. І для більшовиків було важливим взяти парафії під свій контроль, бо закриття церков спричинило б лише сплеск невдоволення.

Важливо. Як результат РПЦ отримала певні привілеї, але стала повністю підпорядкованою більшовикам структурою. Усі кадрові призначення в РПЦ відбувалися виключно за погодження КДБ. Крім того, священники були зобов'язані порушувати таїнство сповіді та доповідати спецслужбам про "контрреволюційні настрої" і "ворогів народу".

Крім того, агенти в рясах також були шпигунами та за кордоном. Чи не найвідоміший із них – патріарх Кіріл, котрий у 1970-х роках шпигував у Швейцарії, працюючи при всесвітній раді церков під псевдонімом "Михайлов". Серед його завдань був збір інформації про членів ради та їхнє ставлення до СРСР.

Патріарх Кіріл в Женеві
Тоді ще єпископ Кіріл Гундяєв (агент "Михайлов") у Женеві (посередині) / Фото PD

СРСР розпався, КДБ не існує, але є ФСБ. Саме з цим органом тісно співпрацює РПЦ.

Як працюватиме закон про заборону УПЦ МП

20 серпня 2024 року 265 народних депутатів остаточно ухвалили закон про заборону релігійних організацій, центри яких розташовані в країні-агресорці. У конкретному випадку – в Росії. Набуде закон чинності протягом 30 днів з моменту офіційної публікації. Однак це не означає, що з того дня УПЦ МП опиниться поза законом.

Через 30 днів з моменту публікації Державна служба етнополітики і свободи совісті почне перевіряти релігійні організації на предмет афілійованості з Росією. Тільки кожна парафія, монастир тощо, є окремими організаціями в межах однієї структури, тому перевірки будуть проведені окремо. Якщо в них будуть виявлені бодай 1 з 7 ознак афілійованості з РПЦ, то такі організації отримають 30 днів для їх усунення. А мова йде про наступні ознаки:

  • організація входить до структури або ж є частиною РПЦ;
  • в офіційних документах та/або рішеннях органів управління чи у статуті/документах релігійної організації, що діє в Україні, наявні ознаки входження до структури РПЦ;
  • в офіційних документах та/або рішеннях органів управління, та/або у статуті РПЦ, наявні ознаки щодо входження до її структури релігійної організації, що діє в Україні, або положення щодо права прийняття статутними органами управління РПЦ рішень з канонічних і організаційних питань, які є зобов’язальними для релігійної організації, що діє в Україні.
  • керівники релігійної організації, що діє в Україні, входять до статутних органів управління РПЦ;
  • РПЦ через підлеглість у канонічних та/або організаційних питаннях має можливість впливати на прийняття управлінських рішень та/або на діяльність релігійної організації, що діє в Україні.
  • РПЦ здійснює призначення, обрання, погодження, затвердження, благословення (або іншу адміністративну чи канонічну процедуру, пов’язану з набуттям повноважень) керівника релігійної організації, що діє в Україні.
  • РПЦ приймає, погоджує, затверджує, благословляє, схвалює статут релігійної організації, що діє в Україні.

Однак якщо припис Державної служби етнополітики та свободи совісті щодо афілійованості протягом 30 днів не виконаний, то організація буде визнаною афілійованою з РПЦ. Тоді ДЕСС може ініціювати судовий позов про припинення реєстрації, а також ініціювати розірвання договорів про користування державним або комунальним майном. Розгляд судових позовів розпочнеться через 9 місяців з моменту публікації закону.

Народна депутатка від партії "Слуга Народу" Євгенія Кравчук в коментарі 24 Каналу наголосила, що у релігійних організацій, у тому числі й у самої УПЦ МП, є час для того, аби так чи інакше розірвати зв'язки з Росією.

9 місяців – це той термін, раніше якого Державна служба з питань етнополітики та свободи совісті не буде звертатись до суду про припинення діяльності тієї чи іншої релігійної організації. А у нас є тисячі таких, які можуть мати, скажімо так, зв'язок з Росією. По всіх – це індивідуальна процедура, звичайно. Та й загалом завдання закрити всіх через суд немає. Тому саме оцей пролонгований період і дає релігійній організації, яка все одно об'єднує ці всі тисячі парафій (УПЦ МП – 24 Канал), час вирішити, яким чином вони будуть діяти далі, але обов'язково розірвавши зв'язок із Росією,
– наголосила депутатка.

За підсумками минулорічної перевірки, УПЦ МП визнана афілійованою з РПЦ попри заяви керівництва церкви про нібито незалежність від Московського патріархату. Проте інші православні церкви не повідомлені про те, що українська церква стала незалежною від Москви, а митрополит Онуфрій, очільник УПЦ МП, залишається членом синоду РПЦ.

Митрополит Онуфрій
Митрополит Онуфрій (Березовський) / Фото УПЦ МП

Для релігійних громад найпростішим способом подолання ознак афілійованості з РПЦ є перехід до іншої організації, наприклад, до ПЦУ. Для УПЦ МП загалом виходу Онуфрія з синоду РПЦ зараз не достатньо. Нардеп Микита Потураєв заявив, що такий крок не подолає усі ознаки афілійованості УПЦ МП та РПЦ.

Діалог про об'єднання Церков знову актуальний

УПЦ МП опиняється у патовій ситуації, оскільки варіантом подолання ознак афілійованості з РПЦ було б повне відокремлення від цієї структури та незалежність від Москви для утворення нової помісної церкви. Однак такий варіант малоймовірний, позаяк в Україні вже є помісна церква з Томосом про автокефалію.

Крім того, релігієзнавець, доктор історичних наук Андрій Смирнов у коментарі 24 Каналу пригадав, що ще у 1991 році очільник екзархату РПЦ в Україні Філарет скликав собор, на якому учасники підписали звернення до московського патріарха з проханням надати автокефалію українській церкві з піднесенням до патріархії, але в Москві відмовили.

Звернення було підписане всіма делегатами Собору, в тому числі чинним очільником УПЦ МП митрополитом Онуфрієм Березовським. Однак керівництво РПЦ виступило категорично проти унезалежнення УПЦ і навіть відхилило її пізніше прохання про "канонічну автономію". В умовах збройної агресії Росії та підтримки РПЦ геноцидної війни проти України важко уявити повторне звернення ієрархії УПЦ МП до московського патріарха, який за висловом папи Римського Франциска став "вівтарним хлопчиком Путіна",
– зазначив Смирнов.

Тому знову стає актуальним питання про об'єднання ПЦУ та УПЦ МП в єдину українську православну церкву. Зараз обидві церкви фактично зрівнялися за кількістю парафій – по близько 9 тисяч у кожній. Проте варто врахувати, що багато парафій УПЦ МП і храмів на тимчасово окупованих територіях та в зоні бойових дій знищені окупаційними військами.

Напередодні ухвалення Верховною Радою закону, предстоятель ПЦУ звернувся до митрополита Онуфрія із закликом до діалогу без жодних попередніх умов.

Ми знаємо, що раніше з вашого боку були оголошені три вимоги щодо такого діалогу, а саме – щоби ми відкинули рішення Вселенського Патріархату і щоби ми не чули прохань від тих, хто приймає ці рішення і бажає бути єдиними, як Православна Церква України. Але з об’єктивних і незалежних від нас підстав ми не можемо погодитися з такими вимогами, бо вони суперечать істині та означали би для нас зречення від Бога, кий подав нашим ієрархам і кліру благодать священства, і від Церкви Христової, яка руками і працею Вселенського Патріарха благодіяла Україні. Тому ми з любов’ю просимо вас та ієрархів, які з вами, погодитися розпочати наш діалог без попередніх умов. Саме так, без попередніх умов, розпочинався діалог, який благословив та підтримував блаженної пам’яті Митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан – 24 Канал) і який Патріархат Москви зруйнував. Нехай всі, кому справді дорогою є пам’ять митрополита Володимира – візьмуть у цьому його за приклад,
– наголосив Епіфаній.

Митрополит Епіфаній
Митрополит Епіфаній / Фото GettyImages

Водночас предстоятель ПЦУ підкреслив, що до УПЦ МП неодноразово зверталися з закликом до об'єднання з моменту отримання Томосу. Та все марно. Зі свого боку в УПЦ МП кажуть, що нібито таких звернень не було, а на відкрите звернення Епіфанія Онуфрій ще не відповів.

Напередодні Дня Незалежності до Києва прибула делегація Вселенського патріархату, котра зустрілася як з керівництвом УПЦ МП, так і ПЦУ. Що цікаво, після рішення Константинопольської церкви про надання Томосу українській церкві, РПЦ (а слідом за нею й УПЦ МП) розірвала усі зв'язки. Тобто це перший за 6 років діалог між УПЦ МП та Вселенський патріархатом. Результати перемовин достеменно невідомі, але поки факт, що Онуфрій зустрівся з делегацією вселенського патріарха, можна розцінювати як все ж готовність до діалогу.

Делегація вселенського патріархату
Делегація Вселенського патріархату на зустрічі з ПЦУ в Києві / Фото ПЦУ

Андрій Смирнов також наголосив, що зараз усе залежить від УПЦ МП – чи готові вони починати довгий та важкий шлях, результатом якого може бути об'єднання українського православ'я.

Тепер усе залежить від готовності керівництва УПЦ МП шукати вихід із глухого канонічного кута. Ми сподіваємося, що буде знайдений певний механізм чи перехідна модель для того, щоб проукраїнська частина УПЦ спочатку відновила б спілкування з Вселенським Патріархатом, а потім започаткувала діалог із ПЦУ про об’єднання. Цей шлях буде важкий, довготривалий, але альтернативи діалогу не існує,
– підкреслив релігієзнавець.

Як російська пропаганда показує заборону УПЦ МП

Звісно ж, тема заборони діяльності РПЦ на території України та афілійованих організацій викликала хвилю обурення з боку росіян, колаборантів та пропагандистів, які заявляють, що нібито Україна заборонила православ'я.

Такий наратив не дивний, адже УПЦ МП і її прихильники роками вважали себе єдиною православною церквою в Україні, називаючи колишні УАПЦ та УПЦ КП чи чинну ПЦУ "розкольниками" та заперечуючи їхню канонічність. І надалі вважаючи себе "єдиними", прихильники російської церкви стверджують, що Україна забороняє православну віру чи християнство загалом, посилаючись на аргумент, що наша держава є світською і "не мала права втручатися в справи релігії".

І роблять вони це з поширенням на міжнародну авдиторію, публікуючи дописи англійською. Пропагандисти, такі як Діана Панченко і їй подібні, намагаються дискредитувати Україну та зменшити рівень підтримки нашої країни заради того, аби продовжувати бути частиною церкви, котра освячує танки та ракети, котрими потім убивають українців.

Чому закиди пропагандистів є маніпулятивними – у коментарі 24 Каналу пояснила нардепка Євгенія Кравчук.

Україна як світська держава не втручається у вибір громадян – вони можуть бути християнами чи мусульманами, чи взагалі не вірити в Бога, ходити до церкви чи не ходити, чи молитися вдома. Тобто це дійсно вибір громадян. Але держава, як і в інших сферах, як це стосується медіа (і це ніяке не порушення свободи слова), коли ми кажемо, що росіяни не можуть володіти українськими медіа або через українські медіа пропагувати якийсь свій "руский мір", ворожий контент і так далі. Саме тому є 9 розділ, який спрямований проти російської пропаганди в законі про медіа. І це абсолютно відповідає європейському законодавству і практиці. І навпаки, колеги з інших країн до цього придивляються. Так само, як і в інших європейських країнах, які теж є світськими, зараз з'являється все більше ініціатив і закликів з одного боку до правоохоронних органів, щоб вони придивилися до діяльності РПЦ,
– наголошує Кравчук.

За словами народної депутатки, зараз український досвід, зокрема, вивчає Чехія. Тамтешні сенатори уже звернулися до правоохоронних органів, а глава МЗС заявив, що РПЦ не є релігійною орагнізацією, а її священники – не є духовенством, бо ведуть підривну діяльність.

Тим часом через український закон істерія триває в Росії. Наприклад, автор постійних не надто адекватних погроз Кремля Дмітрій Медведєв назвав ухвалення закону "сатанізмом" і звинуватив Україну в "переслідуванні християн". А ще Медвєдєв погрожує Україні знищенням "як Содому і Гоморри".

Про переслідування також бідкаються і в самій РПЦ, порівнюючи закон з нібито гонніннями в Римській імперії чи в СРСР. Дивно, що церква, створена Сталіним, бідкається про гоніння з боку комуністів.

Російська пропаганда розповідає західній авдиторії про "розкольницьку та політичну" ПЦУ на благо якої зараз "переслідують канонічну церкву". Підкріплюють цю пропаганду окремі персонажі. Таким чином прихильники церкви, котра благословляє убивства, хочуть спотворити реальність в головах людей, не надто обізнаних у питанні релігійної ситуації в Україні.

Пропагандисти бідкаються про "заборону православ'я" / Скриншоти

Важливо! З початку повномасштабного вторгнення Росії за матеріалами СБУ відкрито кримінальні провадження щодо понад 100 священнослужителів УПЦ МП, майже 50 із них уже повідомлено про підозру, а 26 отримали судові вироки.

За інформацією, яка є в української влади, Росія цілеспрямовано намагається просувати тему нібито "заборони православ'я" на іноземну авдиторію усіма можливими способами. І, на жаль, можливості для цього у країни-терориста є.

Ми дуже дякуємо Всеукраїнській раді церков, яка об'єднує абсолютно всі релігійні організації (окрім, очевидно, однієї), які заявили дуже чітко, що в Україні немає жодних релігійних переслідувань. Що в нас є совість, свободові розповідання і єдина загроза релігій в Україні – це Росія з її ракетами, з окупацією і так далі. Ми опрацьовуємо усі запити, даємо інтерв'ю і готові, як члени комітету, разом із представниками різних конфесій, можливо, з тією ж Всеукраїнською Радою Церков, із представниками ДЕСС їхати і спілкуватися, і пояснювати усім це. Бо очевидно, що Росія це просто так не залишить. І за нашою інформацією, вони вже попіднімали всі свої можливі і неможливі зв'язки, до того, щоб залучити і політиків, на яких вони мають вплив, і намагатися цю тему в медіа просувати,
– зазначила Євгенія Кравчук.

Водночас народна депутатка зазначила, що хотіла б, аби іноземні медіа писали про переслідування священників, які дійсно відбуваються, але стосуються вони усіх, окрім тих, хто є частиною РПЦ. Чимало подібних випадків відбулося і в самій Росії, де під забороною чи не усе, крім РПЦ, і на тимчасово окупованих українських територіях.

Як парафіям перейти до ПЦУ

Перехід парафій з УПЦ МП до ПЦУ починається з опитування у релігійній громаді. Опісля цього потрібно провести збори громади для ухвалення спільного рішення про перехід.

Якщо громада підтримує перехід, то потрібно внести зміни у статут та зареєструвати їх у порядку, встановленому статтею 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійних організацій".

Якщо священник проти переходу, громада може зробити це без нього. У такому випадку громада отримає нового священника від ПЦУ після переходу.

Фіксація бажання перейти до ПЦУ

  • з-поміж членів громади потрібно обрати ініціативну групу, котра координуватиме процес;
  • створити реєстр релігійної громади;
  • обрати голову зборів, секретаря та лічильну комісію;
  • затвердити реєстр членів релігійної громади;
  • провести збори, на яких потрібно розглянути питання зміни підпорядкування та статуту та про повноваження окремих членів громади у зміні реєстрації;
  • опісля зборів треба завірити протокол загальних зборів і оновлений статут підписами обраного голови або секретаря.
  • рішення про зміну підлеглості та внесення змін до статуту треба завірити підписами всіх членів релігійної громади, які підтримали рішення про перехід до ПЦУ.

Рішення про перехід вважається ухваленим, якщо 2/3 громади підтримують його. Кожен член громади, котрий підтримав перехід, повинен засвідчити це своїм підписом.

Зміна статуту

Далі потрібно подати документи до установ, котрі займаються управлінням у сфері культури та релігії на вашій території. Це можуть бути обласні чи міські адміністрації. Серед документрів мають бути:

  • заява з підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
  • нова редакція статуту релігійної громади;
  • нотаріально завірена копія або витяг протоколу загальних зборів громади зі списком учасників зборів.

Реєстрація змін

Щоб зареєструвати зміни до відомостей про релігійну громаду, подайте такі документи до обласної або міської держадміністрацій:

  • заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі (Форма 2) відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців". Таку заяву підписує особа, уповноважена загальними зборами на здійснення державної реєстрації;
  • нотаріально завірений протокол загальних зборів релігійної громади;
  • новий статут релігійної громади;
  • квитанцію про сплату адміністративного збору.

Якщо священник разом із громадою переходить до ПЦУ, то в практичному плані для громади не зміниться нічого. За бажанням громади мова богослужіння може не змінюватися, тобто залишатися старослов'янською.

Однак громада стає частиною Єдиної помісної православної церкви, на котру жодним чином не впливає країна-терорист і церква, котра підтримує вбивства українців, благословляє окупантів та освячує зброю.

Цікаво. З моменту надання українській церкві Томосу про автокефалію, до ПЦУ перейшли 1 776 парафій Московського патріархату. Абсолютна більшість переходів відбулися після початку повномасштабного вторгнення (майже 1 200).

Теги за темою
УПЦ МП Публікації Релігія
Джерело матеріала
loader
loader