На ютуб-каналі «Суспільне Новини» вийшов документальний серіал «Дрони-камікадзе», що створила редакція розслідувань Суспільного. FPV-дрони — одна з найактуальніших сьогодні тем, адже безпілотні системи визнані зброєю, що змінює перебіг цієї війни. Звісно, «Хаймарси» та «Петріоти» теж вельми «впливова» зброя. Але звичайні цивільні ніяк не можуть прискорити їхні поставки в Україну. На відміну від дронів, які досі масово закупають на наші пожертви. Справи точно підуть краще, якщо люди будуть глибше розумітися в темі.
Три серії фільму тривалістю до пів години розбиті на підтеми. «Епізод 1.0. Зброя, в яку не вірили» розповідає історію появи дронів-камікадзе на озброєнні ЗСУ та роль волонтерів у розвитку напрямку. «Епізод 2.0. Ніхто до нас це не робив» присвячений помилкам і здобуткам держави, а «Епізод 3.0. Коли донати стануть непотрібними» дає відповідь на питання, чому навіть при наявності потужного державного фінансування не можна відмовлятися від благодійних зборів на дрони.
Команда Суспільного відвідала прифронтові ділянки й зустрілася з пілотами FPV-дронів, зокрема й Швайгером — оператором FPV-дрона підрозділу «Signum» 93-ї ОМБр, який здійснив перший в історії успішний бойовий виліт дрона в червні 2022 року. Як виявилося, пілот до повномасштабного вторгнення не зміг потрапити ані до армії, ані до нацполіції через стан здоров’я. Але у 2022 році знайшов, як використати своє хобі — пілотування дронів — на користь ЗСУ.
Також творці поспілкувалися з волонтерами, що спеціалізуються на постачанні дронів, і представниками Генштабу та Мінцифри, що відповідають за державну програму «Армія дронів». Торік держава профінансувала цей проєкт на 40 мільярдів. Власне, саме через це команда Суспільного взялася за тему дронів: у грудні 2023 року журналісти поїхали шукати на фронті дрони, куплені за державний кошт. Пів року зйомок вилилися в цей проєкт, що крок за кроком відтворив усю історію українських дронів-камікадзе: від появи ідеї до створення нового роду військ — Сил безпілотних систем.
Через заходи безпеки багато подробиць не потрапили в кадр. Утім, у серіалі залишилися білі плями, появу яких не можна пояснити воєнною конспірацією. Наприклад, до експертів чомусь не залучили жодного з великих виробників FPV-дронів, навіть анонімно. Хоча їхні коментарі здаються необхідними хоча б через наявність у фільмі критики на адресу учасників ринку. Зокрема, волонтери звинуватили виробників (щоправда, без жодних конкретних назв та імен) у зниженні якості товару, адже «держава і так купить», а також відсутності контакту з операторами, що допомогло б позбутися помилок.
Представників Міноборони чи інших відповідальних за закупівлі органів у фільмі також немає. Хоча хтось уповноважений мав би по гарячих слідах відповісти на численні претензії волонтерів. Зокрема, вони дорікали державі через повільність у прийнятті рішень, відсутність централізованого навчання операторів і техніків, некомпетентність державних інституцій тощо.
«Я бачив таємний документ, не буду казати чий, де були прописані технічні вимоги щодо дронів. І коли я їх відкрив, мені стало погано. Там дрони були на тих частотах, під які у 95% підрозділів немає інфраструктури. Там були встановлені показники батареї такі, що цей дрон не летів би далі 5 км. А вимоги до боєприпасів суперечили законам фізики», — розповів волонтер Сергій Стерненко.
Заступник міністра цифрової трансформації Олександр Борняков і начальник юридичної служби головного управління безпілотних систем Генштабу ЗСУ Володимир Лубяниченко, що коментують у серіалі від імені держави, відповідей на претензії волонтерів не дають.
Через відсутність діалогу фільм залишив присмак незбалансованості. Здається, це відчули й самі автори, адже спробували наприкінці фільму виправити ситуацію узагальненим висновком. «Держава, як ми з’ясували за пів року дослідження теми, хоч і повільно, хоч і відстаючи від волонтерських ініціатив, із помилками, закупівлею часто неякісного (матеріалу? – ДМ), з досі великою кількістю нерозв’язаних проблем, таки масштабувала виробництво та створила в умовах війни й постійних обстрілів в Україні конкурентний ринок FPV-дронів», — сказала журналістка за кадром.
Загалом склалося враження, що розслідувачі самі не очікували, що держава виявиться позитивним гравцем, тому подекуди в фільмі стирчать вуха «зради», про яку налаштувалися розповідати журналісти. Якоюсь мірою це припущення підтвердила авторка проєкту, шеф-редакторка редакції розслідувань Суспільного Інна Білецька.
«Ми їздили від підрозділу до підрозділу в пошуках дронів, які купують коштом державного бюджету, і не знаходили таких дронів. Усе виглядало як тотальна зрада. За пів року ми не лише знайшли такі дрони, але й побачили, як змінилася ситуація з їхньою якістю. Спойлер: проблеми є, вони будуть, але зради немає. Такий контент потрібно дивитися, щоб не опускати руки», — процитувала її слова пресслужба мовника.
Врешті решт посил «не опускати руки» повинен примирити всіх, адже проєкт пропонує купу корисної та обнадійливої інформації. Наприклад, що Україна почала використовувати FPV-дрони на фронті на пів року раніше, ніж Росія та активно працює над втіленням нової зброї, зокрема дронів-камікадзе на автопілоті. Їхню появу на полі бою слід очікувати вже цього року, що дозволить додатково зберегти життя воїнів.
На жаль, росіяни швидко нас наздоганяють, а інколи й обходять, але дрони залишаються нашим козирем, зброєю, що змінює правила гри. «Якщо будуть різні дрони, це наш єдиний шанс виграти війну. Або принаймні не програти», — говорить засновниця проєкту «Victory Drones» Марія Берлінська.
Наостанок проєкт на пальцях пояснює, чому, попри державні централізовані закупівлі, треба продовжувати донатити. Річ не лише в тім, що окрім самого FPV-дрона для роботи пілотів потрібна ще купа обладнання: ретранслятор, станція керування, дрон Mavic для супроводу й розвідки, Starlink для супутникового зв’язку й навігації дрона, планшет, радіозв’язок і багато іншого. Часто все це забезпечують волонтери.
Головне, що саме донати підштовхують прогрес. «У 24 році за кількістю основним постачальником FPV-дронів буде держава, але волонтерам потрібно знаходити нові вироби, нові технології. А потім приходити до держави й казати: ось, будь ласка, готове рішення. У нас це є в планах як щодо технології донаведення, так і щодо дронів зі збільшеною дальністю», — каже Сергій Стерненко.
Звучить переконливо.
Тепер наша команда прагне розширювати аудиторію та впливовість Суспільного мовлення заради ідей та ідеалів, які воно продовжує ілюструвати.
Запрошуємо приєднатися до нас у цьому завданні, ставши частиною Спільноти «Детектора медіа».