У космос легше потрапити, якщо можна отримати допомогу від нашої планети.
У запусках багатьох космічних ракет існує помітна схожість: їх відправляють у космос із космодромів, які розташовані ближче до екватора. Причини цього пов'язані із забезпеченням безпеки людей, а також із тим, щоб потрапити на орбіту з найменшими зусиллями, пише IFLScience.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Багато космодромів розташовані поруч з океаном. Перші кілька хвилин запуску ракети мають вирішальне значення, адже якщо вона вийде з ладу, то краще, щоб її падіння відбулося в океан, а не на густонаселений район. Деякі космодроми розташовані не поруч з океаном, як, наприклад, Байконур у Казахстані. Але навколо немає густонаселених районів, а тому забезпечення безпеки людей присутнє.
Для місця розташування космодрому важлива широта, на якій він розташований. Космічний центр NASA імені Кеннеді розташований у штаті Флорида, США, на 28 градусах північної широти. Космодром Starbase компанії SpaceX розташований на півдні штату Техас, США, на 25 градусах північної широти. Китайський космодром Веньчан розташований на острові Хайнань на півдні Китаю на 19 градусах північної широти. А Гвіанський космічний центр Європейського космічного агентства (ЄКА) розташований у Гвіані, Південна Америка, на 5 градусах північної широти. Тобто ці стартові майданчики розташовані якомога ближче до екватора. Причина полягає в тому, що в космос легше потрапити, якщо можна отримати допомогу від нашої планети.
На екваторі Земля обертається навколо своєї осі зі швидкістю 1650 км/год відносно центру планети. Що ближче до екватора відбувається запуск ракети в космос, то менше потрібно палива для подолання гравітації Землі, оскільки можна використовувати швидкість обертання планети.
Як пояснюють учені з ЄКА, для польоту ракети в космос необхідні швидкість і багато іншого. Через обертання Землі можна отримати додатковий імпульс, якщо відправити ракету на орбіту там, де планета найширша, тобто на екваторі.
Запуск космічної ракети поблизу екватора означає старт із 5% горизонтальної швидкості, яка необхідна для виходу на орбіту. Це може здатися не таким вже й великим значенням, але це може значно знизити кількість необхідного палива. Чим менше палива потрібно ракеті-носію, тим більше корисного навантаження вона може відправити в космос.
Наприклад, російські ракети-носії "Союз" до вторгнення РФ в Україну іноді запускали з космодрому в Гвіанському космічному центрі. Але зараз їх відправляють у космос із космодрому Байконур, розташованого на 45 градусах північної широти. Так от, запуски з Південної Америки давали змогу виводити на орбіту на 60% більше корисного навантаження, ніж запуски з Казахстану.
Але є й деякі винятки з правил. Є космодроми, які розташовані далеко на півночі Землі, вище 50 градусів північної широти, тому що збільшення швидкості ракет не завжди має значення.
Запуски ракет з корисним навантаженням на борту підходять для багатьох орбіт, але не для всіх. Наприклад, запуски з північних космодромів підходять для виведення супутників на сонячно-синхронну орбіту або орбіту "Блискавка.
Як уже писав Фокус, фізики зробили майже неможливе і це досягнення дозволить переписати закони природи. Вчені наблизилися до створення надзвичайно точного ядерного годинника.
Також Фокус писав про те, що вчені змогли пояснити наявність аномалії навколо Урана, яку виявив майже 50 років тому космічний апарат "Вояджер-2".