За словами самого режисера, «Отелло» – це історія про недовіру, непевність і сумніви, а через ставлення генерала війська до свого оточення Шекспір висвітлює глибинну деструкцію у суспільстві та у взаєминах між близькими людьми.
«Важливо, що події п’єси починаються з перемоги у війні. Одразу після неї один з героїв намагається вибити собі місце під сонцем шляхом інтриг, наклепів, підбурювання суспільства, і, власне, жертвою цієї майстерно розіграної партії стає генерал, який цю перемогу здобув. Я не хочу говорити, що сьогодні історія ця пророча, але це серйозне попередження, привід замислитися над проблемою довіри одне до одного і над тим, які випробування чекають на нас після Перемоги», - коментує Давид Петросян.
Але це, підкреслює він, лише перший план цієї історії, адже тексти Шекспіра поліфонічні, багатошарові, у них чимало алюзій. За словами режисера, йому за побутові чи політичні конфлікти набагато цікавіші зіткнення різних проявів людської природи, а иут це відбувається на екзистенційному рівні. Наприклад, пояснює він, Отелло конфліктує не з іншими героями, а з самим собою, і битва відбувається всередині людини: довіряти чи не довіряти?
«До речі, у деяких інтерпретаціях Яго перекладають як Еgo. Тобто можна сказати, він є частиною самого Отелло – уособленням не найкращих рис людської сутності. Водночас Дездемона висвітлює людські чесноти, високі ідеали, які теж присутні в Отелло. Тож, можна сказати, це боротьба головного героя зі своїми внутрішніми демонами», - пояснює Давид Петросян.