Російський "цар-потяг" на Донбасі: в оборонній споруді ворога вже є проломи

Днями стало відомо, що на окупованій Донеччині російські війська збудували 30-кілометровий "бар'єр" із залізничних вагонів. Ця лінія, яку прозвали "цар-потягом", ймовірно, буде служити оборонною спорудою проти майбутніх українських наступів.

"Телеграф" дізнався, з чого вона складається, наскільки це є проблемою для ЗСУ та чи можемо ми збудувати щось подібне.

Будували дев’ять місяців

Як показують супутникові знімки, довгу лінію вагонів росіяни будували дев'ять місяців: з травня 2023 року по лютий 2024 року. Велетенський потяг почав "активно рости" у липні, коли ЗСУ активно йшли в наступ.

Тепер понад 2100 вантажних вагонів у потяг довжиною 30 кілометрів простягаються від окупованої Оленівки (на південь від Донецька) до Волновахи (на південний схід від Вугледара та на північ від Маріуполя).

Про це повідомили аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) із посиланням на дані проєкту DeepState.

Для створення конструкції з товарних вагонів окупанти використали й ті, що були вкрадені на окупованих українських землях.

Лінія не суцільна!

Як розповів "Телеграфу" залізничник та військовий Ігор, зрушити з місця такий потяг технічно неможливо. Однак він не монолітний, а складається з семи шматків. Найбільший — 8,5 км, а найменший — 1 км.

— На супутникових знімках видно, що потяг складається з різнотипних вагонів. Найбільше там звичайних напіввагонів. Через те що їх застосовують для перевезення вугілля, на яке той край багатий. Також металургія, адже в Маріуполі були великі металургійні комбінати — Азовсталь та імені Ілліча. Був також концерн "Азовмаш", який виготовляв безпосередньо рухомий склад для залізниць. Всі ці вагони — українські, там навіть на кожному можна позначку УЗ побачити. Росіяни просто все зібрали до купи й "затрамбували" шматками на цю колію, — каже залізничник.

В оборонній споруді можна знайти також криті вагони, платформи, рефрижератори, трохи цистерн.

— Кожен шматок там скріплений гальмівними башмаками. Однак там є місця для проїзду техніки — вони про це подбали. У них, скажімо так, був час для натхнення, от вони його і потихеньку зібрали, — каже Ігор.

Ще 2022 року росіяни продемонстрували неабияку винахідливість, збудувавши залізничний понтонний міст через річку. Цей унікальний, як зазначає військовий, інженерний трюк дозволив їм відновити залізничне сполучення після підриву мосту ЗСУ.

— Зі сторони Чугуєва на Куп'янськ був розташований залізничний міст, який ми [українські військові] встигли підірвати, щоб завадити окупантам просуватися. Проте росіяни збудували понтонний міст, на який проклали рейки, й таким чином відновили залізничне сполучення. І потім теплотяг їздив наче по воді. Тож їх не варто недооцінювати, — вважає Ігор.

Враховуючи, що середня маса піввагона становить 23-24 тонни, то загальна маса ешелона складе понад 50 тисяч тонн.

Чи виправдає себе нова оборонна тактика?

Задум такого винаходу зрозумілий — перешкода для просування Сил оборони. Потяг цілком можна розглядати як окрему лінію оборони, адже пошкодити, зрушити чи підірвати 30-кілометрову масу металу вкрай важко, а рух техніки через таку заваду без пробиття коридору неможливо.

Як розповів в розмові з "Телеграфом" генерал-лейтенант у відставці та колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ Ігор Романенко, росіяни вчаться на своїх помилках.

— Чи можна називати цю конструкцію "потягом" — запитання складне. Дійсно, там використовують вантажні вагони. Але це не означає, що це буквально потяг. Це радше оборонний рубіж, який вони, як бачите, заздалегідь планують. І навіть попри те, що фактично проводять наступальну стратегічну операцію на сході та на півдні нашої держави, вони не ігнорують оборону і готують свої оборонні рубежі, — каже український експерт в області безпеки та оборони України.

За його словами, торік росіяни вже вдавалися до подібних дій, коли готували потужну систему оборони в Запорізькій області — на Бердянському та Мелітопольському напрямку. В тому числі там проходила т.зв. "лінія Суровікіна".

— Росіяни вчаться на своїх помилках. За два роки вони зробили висновки з невдач, які мали місце в Запорізькій області, і тепер організовують роботу на випередження. І нам треба реалістично сприймати саме такого ворога. А також думати про те, що коли дійсно прийдеться вести наступ на цьому напрямку, то треба буде долати й такого роду елементи системи оборони, — вважає Ігор Романенко.

Використати досвід ворога

З іншого боку, каже Ігор Романенко, коли щось дійсно є ефективним, то треба вивчати та застосовувати у себе. Можливість сучасної війни — використовувати досвід всіх попередніх історій війн, поточну війну та нашого ворога. Потрібно знати, де його слабкі та сильні сторони. І якщо це корисно, то використовувати у своїх інтересах.

— Чи буде складно підірвати цю споруду? Вона протяжністю 30 кілометрів, тож підірвати, безумовно, складно. Її потрібно буде нищити на якійсь ділянці та робити прорив, аби не спрацювала вся протяжність оборонної лінії. Однак наскільки цей потяг ефективний в реальності, ми побачимо пізніше, — каже колишній заступник начальника Генерального штабу ЗСУ.

Як нагадує Ігор Романенко, поки ми здійснюємо зі свого боку стратегічну оборонну операцію. Для цього потрібно зупинити просування ворога, зібратися з силами, і лише після цього проводити наступальні дії.

Українські військові знаходяться на відстані близько 7 кілометрів від ворожого бронепоїзду. Тож лише після того, як їм вдасться підійти до цього рубежу, можна буде реально казати про те, як його подолати.

— Але нам нічого не заважає, і навіть, на мій погляд, корисно, вже зараз вивчати такого роду систему оборони. У нас є вагони, можливо, не потрібна кількість, але є. Загалом необов'язково лінії оборони будувати саме з вагонів. Це лише варіант. Можна робити з будь-чого, що надає відповідні оборонні можливості, — переконує експерт.

Нагадаємо, "цар-потяг" — це не єдина оборонна споруда, яку росіяни будують на окупованих територіях. Вони постійно зводять фортифікаційні споруди, окопи та бліндажі. Це все є прямим свідченням того, що росіяни готуються до затяжної війни в Україні.