Головний тренер збірної України з веслування на байдарках і каное Ігор Нагаєв очікує на Європейських іграх-2023 десь п'ять нагород, а також вважає, що його команда досить швидко відійшла від ракетного удару по Умані, коли російські окупанти поцілили в будинок за 400 метрів від готелю спортсменів. Хоча веслувальники навіть за кордоном пригинаються, коли голосно гупає.
У розмові з OBOZREVATEL дворазовий призер Олімпійських ігор Нагаєв розповів, чому російські веслувальники мають пропустити Олімпіаду в Парижі і хто пообіцяв не видавати їм навіть візи.
– Ваша команда – одна з тих, на кого на цих Євроіграх у нас роблять великі ставки.
– Це дуже важко, коли така відповідальність. Наче цеглину таку зверху кладуть. Також ці Європейські ігри у нашої збірної ще є своєрідною кваліфікацією до ліцензійного чемпіонату світу. За нашею системою для гарантованої участі у ЧС-2023 спортсмени повинні посісти в Кракові місця з першого по шосте. І тоді вже можуть спокійно готуватися до світового форуму.
Якщо вони не потрапляють у першу шістку в Кракові, то у нас 18–20 липня буде додатковий відбір. І спортсмени, які не потрапили зараз на Європейські ігри, ще мають шанс добиратися на світ.
У нас нормальна команда, нормальний колектив, є ті, хто не задоволений головний тренером, але ж має бути подразник (посміхається). Мабуть, коли б я зробив собі таку ляльку надувну, то її б кожен день пиляли (сміється). Знаєте, я колись читав книжку американського головного тренера з плавання. Спортсмени не те що його не любили, а злилися на нього через те, що він давав багато навантажень, вимагав суворої дисципліни, а це у нашому спорті взагалі 50% успіху.
Це був досить жорсткий тренер. Але в нього була така надувна лялька з його обличчям, і в кінці тижня він брав цю ляльку, кидав до спортсменів у басейн і виходив. А потім вже прибиральниця по шматках збирала ту ляльку. Зате потім у їхніх стосунках все було нормально – нормальне спілкування ще тиждень.
– Наскільки добре вдалося підготуватися до змагань? Адже навесні ви і спортсмени якраз були в Умані на Кубку України, коли Росія завдала по місту ракетного удару і влучила в житловий будинок неподалік від того місця, де мешкали веслувальники.
– Знаєте, ця війна в нас людей загартувала. Звісно, на жаль, ми живемо в таких умовах. І нашим суперникам це не зрозуміти. Коли ми були зараз на зборах, то там двері зачиняються і гупають. І ми вже за звичкою трошки пригинаємось.
Але ж команда відпрацювала добре, і після Кубку України в нас був контрольний старт на Кубку світу. В принципі, у тих дисциплінах, які розігруються в Кракові, у нас були досить вагомі результати. Правда, на тому етапі деяких команд не було, бо перший Кубок світу був в Угорщині, і ми там не брали участь.
Але на цих Іграх на 4–5 медалей ми розраховуємо. Хоча якщо порахувати по Кубку світу, то в нас могло бути і десь 9–10 (посміхається). Але ж Кубок світу – це такі переглядові змагання, а ці Європейські ігри відрізняються своєю конкурентністю навість від попередніх, тому що ті Ігри були за місяць до ліцензійного чемпіонату світу і спортсмени інших країн, ну і наші, звісно, не підходили в оптимальній формі. А зараз до чемпіонату світу залишиться десь 8–9 тижнів.
Зараз багато команд приїхали робити контрольний зріз своєї підготовки і потім аналізувати, як далі підніматися до чемпіонату світу в Німеччині, де будуть розігруватися ліцензії на Олімпіаду. А вже наступного року ще буде ліцензійний чемпіонат Європи в Угорщині.
– До речі, після трагедії в Умані Людмила Лузан вранці відмовилась від старту. Наскільки швидко вона відійшла після тих подій?
– Я вам скажу, що вона виграла Кубок світу, тому, вважаю, що відійшла, навіть дуже. Але там цей приліт був десь приблизно метрів за 400–500 від їхнього готелю. Звісно, це був жах. А якщо влучили б у готель? Звісно, це і переосмислення всього.
– Як вам вода в Кракові?
– Тут ми не змагалися ніколи, тут, в принципі, не було ніколи змагань, зробили все суто під Європейські ігри – озеро 1500 чи 1400 метрів, а зазвичай ми проводимо змагання так, щоб 2 км було і з обвідним каналом. А тут уже зробили ситуативно, бо це найближче до Кракова місце. Але досить непогано зробили, вода така чистенька, гарна. Наші спортсмени приїхали і кажуть: "О, треба залишитись, тут пляж гарний". Я відповідаю: "Ну, якщо медалі будуть, то можете залишитись на кілька днів, а якщо ні, то працювати і працювати (посміхається)".
– Зараз у деяких видах спорту вже почали допускати росіян до змагань. Я знаю, що у вашому вже теж розглядалося це питання.
– Ще наприкінці квітня рада директорів ICF ухвалила рішення допускати росіян. Але річ у тім, що у нас дуже дружня спільнота. Країни Європи десь на 80% заперечують участь росіян і білорусів у змаганнях. Проте в нас Міжнародна федерація дуже велика – 155 національних, з них європейських всього 37. Це лише десь четверта частина від усього загалу.
Але ми отримали 100% гарантії від польської Федерації, що вони не будуть допускати до змагань росіян і білорусів. І вони не дали їм запрошення. Це стосувалося Кубку світу. І зараз, на Європейських іграх, у них теж не було ліцензії, тому представники РФ та РБ тут не мають права участі.
Також Федерація Німеччини нас запевнила, що не буде їх допускати. Там навіть уряд ухвалив таке рішення, що вони білорусам і росіянам не відкривають візи. Тобто ми впевнені, що росіян і білорусів не буде ніяким чином на ліцензійному чемпіонаті світу-2023, тому ми спокійно почуваємось, це по-перше.
І, по-друге, у нас є таке правило завоювання ліцензії на Олімпійські ігри: якщо команда не брала участь у ліцензійному чемпіонаті світу, то вона не має права брати участь у подальших доборах на Олімпіаду. Тобто якщо їх не допускають на ліцензійний світ, то на чемпіонат Європи наступного року, навіть якщо, дай Боже, закінчиться війна, вони все одно не зможуть потрапити. І вони автоматично пропускають Ігри в Парижі.
– Коли змагаєтеся у Польщі, відчувається підтримка України?
– Так, уболівальники приходять на трибуни. В тому році завжди. Кубок світу був у Познані, так приїжджали наші жінки, ми спілкувалися з ними. Дійсно, люди співчувають нам, люди зустрічають нас на вулицях і висловлюють свою підтримку Україні. Тобто є таке нормальне спілкування, нормальні стосунки, цивілізовані.
Дійсно, те, що в нас зараз відбувається, дуже-дуже бентежить людей і в Польщі, і в Чехії, і в Румунії. Торік ми в Румунії просиділи два місяці, нас прихистила Федерація румунська за підтримки ICF. Люди дійсно підтримують.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі Obozrevatel та у Viber. Не ведіться на фейки!