Китайські інвестори "Мотор Січ" найняли провідні юркомпанії світу для стягнення з України 3,5 млрд доларів збитку

17 листопада, 17:30, 2020

Процес проти держави Україна за позовом китайських інвесторів "Мотор Січі" в міжнародному арбітражі будуть вести одні з найвідоміших у світі юридичних компаній, тісно пов'язаних з американською системою правосуддя. Це випливає з офіційного повідомлення на сайті групи DCH. Раніше, на початку серпня цього року в DCH заявили про початок партнерства з китайською стороною щодо розвитку українського авіабудування, і зокрема, двигунобудівного підприємства ПАТ "Мотор Січ".

Як сказано на сайті DCH: "Три провідні міжнародні юридичні компанії WilmerHale, DLA Piper і Bird & Bird будуть супроводжувати інвестиційний спір китайських інвесторів ПАТ "Мотор Січ" (партнерів групи DCH з розвитку українського авіабудування) з метою стягнення з держави Україна збитку в розмірі $3,5 млрд. Радником з питань українського права в міжнародному арбітражі виступатиме компанія Arzinger", — сказано в повідомленні DCH.

Як показало вивчення сайтів перерахованих юридичних компаній, всі вони є лідерами в області міжнародного арбітражу. А в числі їхніх партнерів, зокрема, такі знакові юристи як екс-директор ФБР Роберт Мюллер і Дуглас Емхофф — чоловік іншого зоряного американського юриста, екс-прокурора Каліфорнії Камали Харріс, яка займе пост віце-президента США при президентові Джо Байдені.

Окремої уваги заслуговує Гері Борн — голова групи міжнародної арбітражної практики WilmerHale. Він широко відомий як видатний світовий авторитет в області міжнародного комерційного арбітражу і міжнародних судових розглядів, за нашою інформацією, на його розробках базується більшість двосторонніх і багатосторонніх міждержавних угод про захист інвестицій та інвесторів.

Як відомо, 4 вересня 2020 року китайські інвестори ПАТ "Мотор Січ" направили Міністерству юстиції України Notice of Investment Dispute — повідомлення про інвестиційний спір. У цьому документі вони вказують, що розцінюють дії української влади щодо активу інвесторів з КНР як спробу експропріації їхніх інвестицій. Це суперечить чинній між Україною та КНР міжурядовій угоді про заохочення та взаємний захист інвестицій від 1992 року.