Як я і двоє моїх дітей захворіли на коронавірус

Перша частина розповіді - тут.

Почну з хороших новин.

Отримали негативний ПЛР-тест старшої доньки.

Я теж почуваюся краще, хоча пережила непрості два дні, які полегшила крапельниця.

Тест Маші з державної лабораторії цього разу ми чекали вже не 9 днів, а «лише» 6.

Це знов таки підтверджує те, що «негативні» ПЛР-тести повертаються швидше.

Це навіть видно по заключеннню: ми отримали результат в той же день, що він потрапив на обробку.

Минулий раз, коли ПЛР в Маші був «позитивний», він надійшов через два дні від дати початку дослідження зразка, що була зазначена в документі.

До речі, інформація в моєму попередньому пості щодо підтвердження тепер одужання одним, а не двома, ПЛР-тестами підтвердилася (фото 2).

Що стосується мого самопочуття, то я трохи зарано почала радіти «одужанню».

Я вважала, що якщо респіраторні прояви відступили - то це вже початок кінця.

Але потім почалася інтоксикація - кількаденна постійна нудота, головний біль (ні, не біль, це винос мозку) і як наслідок зневоднення організму.

Це зовсім не схоже на «харчове отруєння», але це один в один як «вагітний токсикоз», хто стикався, чи «морська хвороба».

Я і раніше читала про те, що коронавірус проявляється і через шлунково-кишковий тракт, але в мене в пам’яті відклалося, що такі проблеми швидше передвісники COVID-19, а не його прояви.

І тільки коли зі мною це сталося, я знов полізла шукати, і виявляється, що це «типовий» перебіг коронавірусу.

Тепер я згадую, що коли в доньки минув бронхіт, і загальний стан покращився, як мені здавалося, вона якийсь час відмовлялася від їжі і казала: «Мамочка, не хочу.

Мене нудить».

Тоді я сприймала скоріше за відсутність апетиту, але тепер її більше розумію.

Чому я про це так докладно пишу? Тому що ці симптоми під час хвороби треба якомога раніше розпізнати і почати діяти - одразу подзвонити лікарю.

Він, напевно, може порадити щось від нудоти, щоб Ви хоча б могли пити воду і вона не поверталася назад, і щось проти зневоднення.

Бо я довела себе до такого стану, що вийти з нього допомогла лише крапельниця.

Не повторюйте, будь ласка, моїх помилок.

Зараз це вже позаду.

Хоча слабкість ще час від часу повертається.

За останній тиждень я поспілкувалася з багатьма людьми про ковід, зокрема, з тими, хто має закордонний досвід.

Мій друг, що повернувся з родиною з Лондона, сказав, що почувається в Києві набагато спокійніше перед ризиком захворіти коронавірусом, бо в Британії його просто не лікують- сиди вдома, спи, пий чай.

Максимум можна розраховувати на жарознижувальні ліки.

Зробити КТ? Тільки вже в реанімації (emergency room), куди ти потрапиш лише в критичному стані.

Жодна клініка не зробить КТ з підозрою, або діагнозом COVID-19.

Тому при всіх викликах української медицини, в нас багато відважних лікарів, і навіть статистично видно, що рятують значно більше пацієнтів, ніж закордоном.

Проблема в тому, що ресурси в країні обмежені, і нам не можна всім захворіти одночасно, для цього і потрібна протиепідеміологічна культура, витримка і спокій.

Треба мати вдома запас їжі і найнеобхідніших ліків, особливо, якщо Ви не мешкаєте в зоні кур’єрської доставки.

І треба усвідомлювати, що коронавірус паралізує життя на кілька тижнів щонайменше.

Це не грип, коли можна навковтатися пігулок, отримати якусь екстренну медичну допомогу і з’явитися в потрібний день і потрібному місці.

Коронавірус паралізує все, чим Ви займаєтеся в житті, щонайменше на 14 днів.

В моєї доньки хвороба зайняла 26 днів - від перших симптомів до негативного результату ПЛР-тесту, що фіксує одужання.

Я вже на самоізоляції 16 днів.

І пробуду ще кілька.

Друзі, якщо це станеться з Вами, зберігайте спокій, не панікуйте, просто будьте уважні і вірте в наших лікарів!.