Проте назвати цю новину неочікуваною теж не можна.
Про те, що в команді президента є люди Коломойського, стало відомо ще до президентських виборів.
Раніше з'явилася інформація, що у штабі кандидата Володимира Зеленського присутні чотири групи впливу, які відповідають за конкретні напрямки роботи.
Листування щодо груп впливу у партії "Слуга народу".
Журналістські розслідування – це підтвердили.
Андрій Богдан (тоді ще адвокат Ігоря Коломойського) і Кирило Тимошенко (колишній депутат Дніпропетровської облради від партії "Укроп") активно допомагали Зеленському у його передвиборчій кампанії.
Згадайте охорону і броньований автомобіль, які належали оточенню олігарха.
Ні в кого взагалі не було сумнівів, що Зеленський має достатньо тісні контакти з Ігорем Валерійовичем.
А коли з'ясувалося, що у Коломойського були плани на Зеленського ще у далекому 2014 році, то всі взагалі заговорили про маріонеточного президента.
Врешті, коли Ігор Валерійович повернувся в Україну ще до інавгурації, стало очевидно, що у Коломойського дійсно великі плани.
І питання було тільки одне: а що Зеленський.
До перемоги на виборах, Коломойський і Зеленський мали спільні цілі й були союзниками.
Після інавгурації теж треба було досягти швидких дочасних виборів у парламент.
Зеленський розпустив Верховну Раду.
Перша чорна кішка між ними, судячи з усього, пробігла, коли почали формувати списки на парламентські вибори і кандидатів у мажоритарні округи.
Чи то Зеленський повірив у свої сили, чи намагався відгородитися від впливу олігарха – не зрозуміло.
Але велику кількість людей Коломойського у списках ми так і не побачили.
Їм віддали переважно складні мажоритарні округи.
Можливо, навіть з надією, що вони не пройдуть.
Проте медійність таких людей, як журналісти Дубінський і Бужанський, спрацювала.
А гроші й телеканал Ігоря Валерійовича допомогли.
Словом, у фракції "Слуга народу" у парламенті ми побачили хоч і не дуже чисельну, чоловік 10, але цілком потужну "групу Коломойського".
Та сама історія і з урядом.
Людей, яких можна асоціювати з Коломойським, там аж цілих два: Арсен Аваков і Дмитро Дубілет.
І тут між Коломойським і новою владою закладається основний конфлікт.
Нові обличчя "слуг народу" не схотіли грати на руку олігарху.
А основним каменем спотикання став "Приватбанк".
Колишній його власник дуже хоче повернути вплив на нього.
І це дуже логічно, адже саме державний приват є позивачем проти Коломойського.
Націоналізація "Приватбанку": основне.
18 грудня 2016 року Нацбанк заявив, що "Приватбанк" став неплатоспроможним, та звернувся до Кабміну з пропозицією націоналізувати його.
Аби врятувати банк, держава здійснила докапіталізацію на понад 155 мільярдів гривень.
Ексвласники банку вважають націоналізацію незаконною.
Тривають судові суперечки.
Окружний адмінсуд Києва 18 квітня 2019 року за позовом Ігоря Коломойського скасував рішення про націоналізацію "Приватбанку".
У відповідь на це Кабмін, Нацбанк і "Приватбанк" одразу оскаржили це рішення.
15 жовтня "Приватбанк" здобув перемогу в Апеляційному суді Англії та Уельсу у справі проти Коломойського та Боголюбова.
Судді вирішили, що "Приватбанк" має достатньо передумов для судового розгляду справи та отримання відшкодування у сумі приблизно 3 мільярдів доларів.
А судовий указ про всесвітній арешт активів залишається чинним до рішення по суті.
Саме через ці позови активи олігарха заблоковані по усьому світу.
Суди йдуть у Лондоні, а там особливо не порішаєш.
Тож, чи не єдиний спосіб розв'язати цю проблему – зробити так, щоб "Приватбанк" сам "захотів" програти ці справи.
Ну, хоча б перестав платити своїм дорогим адвокатам.
Націоналізація "Приватбанку".
Державний банк цього не зробить, тому його треба повернути.
Але тут у позу став уряд Гончарука, на який Коломойський не має аж ніякого впливу, а ось МВФ має.
Міністри чудово розуміють, що без чергового кредиту Україні буде складно, а Міжнародний валютний фонд не дасть грошей, якщо "Приват" повернуть ексвласнику.
Ось і весь конфлікт.
І я про це багато разів розповідав протягом року.
І зрозуміло було це не лише мені, а й людям Коломойського.
Згадайте конфлікт між Дубінським, неформальним лідером групи Коломойського, і Арахамією – майбутнім головою фракції "Слуга народу".
Коли стало зрозуміло, що люди Коломойського не будуть керувати фракцією, це були тільки перші ластівки.
Трохи пізніше Бужанський, ще одна людина з орбіти Коломойського, почав атакувати міністра культури Бородянського.
Важливо! Депутати Коломойського виступають проти усіх урядових ініціатив, які є вимогами МВФ: реформа прокуратури, перезапуск ДБР, відкриття ринку землі.
Мета – просто зірвати домовленості про кредит.
Логіка: не буде співпраці з МВФ – ніхто не заважатиме повернути "Приват".
Кульмінацією протистояння між "групою Коломойського" і урядом Зеленського стала інформаційна атака на Кабмін вже на початку 2020 року.
Спочатку була історія з нібито "надвисокими зарплатами" міністрів, а одразу після цього скандал з "прослушкою Гончарука".
Скільки українці витратили на роботу Ради у 2019 / Інфографіка 24 каналу.
Скандали були шиті білими нитками й це було зрозуміло усім.
Атаки, скоріше за все, готувались поспіхом і часу планувати не було.
Записи "плівок Гончарука", що були опубліковані на анонімному ютуб-каналі першим почав поширювати особисто Олександр Дубінський.
Вони так поспішали, що навіть з прикриттям не запарились.
Не дарма в народі кажуть: поспішиш – людей насмішиш.
Команда Коломойського гучно дала в штангу.
Прем'єр на посаді втримався.
І після цього Дубінський фактично оголосив війну самому главі держави.
Фактично усі опоненти людей олігарха або колись співпрацювали з західними інституціями, або вчились в Європі чи США.
І Дубінський прямо заявив, що президент на їх боці, а значить проти його хазяїна-олігарха.
Все могло б затихнути, якби не одне "але", таємні прослуховування у приміщенні уряду – це вже занадто.
Саме тому Зеленський дав наказ за два тижні розслідувати справу "плівок Гончарука".
І під кінець відведеного часу з'явилася новина про те, що ролик монтувався на комп'ютері журналіста програми розслідувань, що виходить на одному з найбільш рейтингових телевізійних каналів.
Довідка: журналісти "Української правди" опублікували інформацію про те, що з'явилися непрямі докази того, що журналіст "Секретних матеріалів" Євген Куксін та нардеп від "Слуги народу" Олександр Дубінський причетні до монтажу аудіозаписів.
Наступний крок був очевидний – цей комп'ютер і цього журналіста треба знайти.
Єдиний спосіб – обшук.
І було тільки одне питання: чи наважаться? І тут хочеться згадати, що основна підтримка, яку надав Коломойський Зеленському, це – лояльність одного з топових каналів країни.
1+1 став інформаційним флагманом президента.
Що ж буде робити президент, якщо конфлікт між ним і олігархом перейде у гарячу фазу? Хто буде надавати інформаційну підтримку Зеленському?.
І ось протягом останніх тижнів з різних джерел ми дізнаємося, що "Інтер" може перейти під контроль іншого близького до президента олігарха Валерія Хорошковського.
Крім того, ширяться чутки про арештований UMH group, який належав младоолігарху Януковича – Курченку.
Кажуть, що команда президента намагається взяти ці все ще потужні медіа-активи під контроль.
І це ще не все.
Люди з команди президента – колишні колеги по кінобізнесу – активно працюють над створенням телеканалу, який в перспективі може стати пресслужбою президента на телебаченні.
Тобто команда президента не втрачала часу, хлопці заклали фундамент під майбутню потужну провладну медіагрупу.
Якщо у них все вийде – вплив Коломойського з його медіаресурсами буде нівельований.
І ось 5 лютого у СБУ вистачило духу, щоб виконати наказ президента і піти проти Коломойського.
Таким чином президент відповідає на оголошення війни.
І починає відкривати карти перед своїм колишнім бізнес-партнером.
Якщо в олігарха є потужний медіа-холдинг.
То у президента є СБУ.
Більше про обшуки на 1+1 – читайте за посиланням.
Маховик конфлікту розкручується і з кожним обертом прискорюється.
І буде смішно, якщо Зеленський знищить олігарха, який допоміг йому стати президентом.
Але ще більшою іронією долі буде, якщо 1+1 знищить рейтинг Зеленського, якому він і допоміг стати президентом..