Як легко позбутися безладу вдома: японський метод іньо-оньо

Сієра Крі каже, що завдяки іньо-онйо навчилася цінувати порожній простір на поверхнях і водночас насолоджуватися тим, що має. Це водночас не змусило жінку відмовитися від улюблених речей, а, навпаки, допомогло ще більше оцінити кожну з них, передає 24 Канал із посиланням на Ideal Home.

Як застосувати метод іньо-онйо вдома

Іньо-онйо перекладається як "порожній простір". Це японський принцип організації та стилю життя, який закликає людей свідомо залишати частину простору в домі незайнятим. Це може бути ціла поверхня, наприклад, кухонний стіл, або просто розташування предметів на полицях на більшій відстані один від одного. Вважається, що цей метод покращує атмосферу в домі, оскільки створює відчуття легкості та гармонії.

Джо Хелсбі, професійний організатор каже, що надмірне заповнення полиць і стільниць може створювати відчуття безладу та дисбалансу. Іньо-онйо допомагає прийняти порожнечу як засіб підвищення усвідомленості, зниження стресу і впорядкування думок.

Щоб практикувати іньо-онйо, не обов'язково викидати речі. Головне – усвідомлений підхід до їхнього розташування, а не скорочення кількості предметів заради мінімалізму.

Японська методика іньо-онйо допоможе створити затишний і гармонійний простір / Фото Future / Caroline Mardon

Сієра поділилася власним досвідом застосування японської методики. Наприкінці минулого року журналістка переїхала в маленьку студію.

Через обмежений простір їй доводилося дуже уважно ставитися до організації речей, оскільки невеличкі кімнати швидко починають набувати захаращеного вигляду, навіть якщо в них небагато предметів.

Щоб налаштуватися на іньо-онйо, Сієра почала уважно аналізувати свою оселю, передусім вітальню.

Розглядаючи кімнату, вона дійшла висновку, що деякі речі, наприклад, сезонний декор, зовсім не обов'язково мають бути на виду. Тому вона вирішила прибрати їх у коробки та зберігати під ліжком. Для цього журналістка купила чотири пластикові контейнери і розподілила речі по категоріях: одна коробка для сезонного декору, дві для одягу не по сезону і одна для різних дрібниць, які вона хотіла залишити, але не потребувала щодня. Потім вона підписала коробки за допомогою етикеток.

"Було приємно бачити, як кожен прибраний предмет змінював вигляд кімнати", – пригадує жінка.

Наступним кроком було визначити, що залишати на поверхнях. Сієра не хотіла, щоб простір здавався порожнім і позбавленим характеру, але й не прагнула повернутися до колишнього безладу. Тому вона встановила правило: на будь-якій поверхні може бути максимум три предмети, за винятком полиць.

Цей підхід змусив Сієру задуматися, які речі справді важливі для неї, а також які емоції вони викликають. Решту предметів вона прибрала, нагадуючи собі, що завжди може змінювати експозицію за бажанням.

Протягом наступних тижнів журналістка відчула, що їй стало легше дихати у власному домі. Вона більше не прокидалася з думкою, що їй терміново потрібно щось прибрати. Сієра знала, що в її домі є тільки те, що вона любить, але водночас ці речі не перевантажують її простір.