Прорив у лікуванні діабету: розробили нову революційну терапію

Острівці підшлункової залози, також відомі як острівці Лангерганса – унікальні тканини, які виробляють інсулін у відповідь на підвищення рівня глюкози в крові. Вони відіграють ключову роль у лікуванні й профілактиці всіх типів діабету, повідомляє 24 Канал з посиланням на Science Advances.

Острівці Лангерганса

Однак при діабеті першого типу, на який страждають мільйони людей у світі, імунна система руйнує клітини цих острівців, що робить організм неспроможним самостійно регулювати рівень цукру в крові.

Наразі застосовується метод трансплантації цих тканин до вен печінки, але він має певні обмеження. Серед них – низька виживаність пересаджених клітин, необхідність тривалого приймання імунодепресантів та неконтрольоване поширення острівців у тканинах.

Ба більше, через декілька років така терапія часто втрачає свою ефективність. Сучасна наука шукає шляхи для імплантації клітин у більш стабільні та контрольовані зони, наприклад під шкіру, щоб гарантувати їхню довготривалу роботу. Однак до цього часу такі спроби не давали значних результатів.

Новий спосіб лікування діабету

Науковці з Медичного центру при Університеті Вейл Корнелл (США) змогли розв'язувати ці проблеми. Вони розробили методику, за якою острівці Лангерганса пересаджуються під шкіру разом із модифікованими судинними ендотеліальними клітинами (R-VEC). Ці клітини формують мережу кровоносних судин, які забезпечують острівці киснем і поживними речовинами, значно підвищуючи їхню виживаність.

У ході дослідження з мишами науковці імплантували людські острівці Лангерганса під шкіру гризунів зі слабкою імунною системою. Виявилося, що пересаджені тканини швидко з'єднуються з кровоносною системою організму, що забезпечує клітини поживними речовинами та киснем. Це значно підвищує їхню функціональність і тривалість життя.

Особливістю цього підходу стало використання клітин R-VEC, отриманих із пупкової вени людини. Ці клітини, на відміну від уразливих ендотеліальних клітин самих острівців, є більш стійкими до трансплантації. Крім того, вони були "перепрограмовані" таким чином, щоб легко адаптуватися до будь-якого типу тканин, у яких опиняються. Науковці зазначили, що R-VEC сприяють створенню розгалуженої мережі судин, яка підтримує життєздатність острівців.

Дивовижна ефективність

Результати виявилися дивовижними. У 14 із 20 піддослідних мишей із діабетом повністю відновилися нормальна маса тіла та рівень глюкози в крові. Ці показники залишалися в межах норми навіть через 20 тижнів після трансплантації – що для моделі діабету у мишей вказує на довготривалий успіх. Миші, яким трансплантували острівці без додавання R-VEC, не показали таких результатів: їхній рівень цукру залишався підвищеним.

Хоча до клінічних випробувань на людях ще далеко, науковці вірять, що цей метод у майбутньому стане революційним кроком у лікуванні діабету першого типу.