Як журналісту працювати з документами й запитами

Оригінал публікації на сайті «Накипіло» за посиланням

Журналісти-початківці багато разів чули, що документи можуть бути одним із джерел під час роботи над матеріалами, а додаткову інформацію можна отримувати завдяки запитам. Та як це працює на практиці? Які документи шукати і де їх знаходити? Як правильно оформлювати запити, аби на них відповідали та щоби цю інформацію можна було використати у матеріалі?

Як і де шукати документи 

Переважно це будуть архіви, бібліотеки, державні реєстри як в офлайн-, так і в онлайн-форматі. Це також можуть бути зібрані ентузіастами бази даних: як, наприклад, на початку повномасштабного вторгнення люди ділилися власними базами українських брендів.

Аби знаходити потрібні збірки даних, використовуйте ключові слова зі своєї теми. Не концентруйтеся лише на нішевих, а підбирайте ширшу сферу, якої може стосуватися ваше дослідження. Наприклад, якщо пишете про локальну кухню Одещини, спробуйте пошукати джерела з географії області, її природних особливостей та історії. 

Одного універсального джерела немає. Проте є декілька корисних посилань, які можуть допомогти журналістам: 

• Верховна Рада України — найголовніше джерело, якщо працюєте із законодавчими темами. Перевіряйте тут закони, дату їхньої реєстрації, статус. Особливо корисно — для фактчекінгу інформації про нові резонансні закони. 

• Офіційне представництво Президента України — також джерело для перевірки указів і законів. Тут, зокрема, є актуальна версія Конституції України. 

• Google Scholar, де можна знайти наукові роботи та книжки. Там зручно також зберігати статті та повертатися до них згодом. 

• Чтиво — онлайн-бібліотека україномовної літератури. Окрім художніх творів, тут можна знайти наукові роботи. Зручно для давніших джерел, які важко знайти у вільному доступі. 

• Грак — корпус української мови, у якому зібрано тексти, написані українською. Хоча його радять використовувати лінгвістам, журналістам теж варто звертати увагу на джерела, у яких згадуються ключові слова. Наприклад, автори каналу «Твоя Підпільна Гуманітарка» так знайшли згадки про Діда Мороза в українські літературі і спростували інформацію з матеріалу «Радіо Свобода», що цей персонаж з’явився у 1937 році. 

• Електронні ресурси бібліотек, до яких хочете звернутися. Зазвичай на сайтах бібліотек доступні електронні каталоги, де можна завчасно знайти потрібне джерело чи пошукати документи за ключовими словами. 

Питайте також про джерела, якими користуються експерти у сфері, про яку ви пишете. Вони нададуть найбільш актуальну інформацію, можуть підказати, які з джерел є авторитетними. Часто експерти мають власні бібліотеки чи архіви та можуть поділитися інформацією з них. 

Якщо використовуєте інформацію з відкритих джерел або документів, обов’язково вказуйте авторство, додавайте гіперпосилання. Перевіряйте, чи вказані в документі умови його використання. 

Обов’язково зберігайте й систематизуйте всі джерела, які потенційно можуть знадобитися для майбутніх матеріалів. Структурувати їх зручно у Pinpoint від Google, який розроблений спеціально для журналістів. Інформацію тут можна організовувати в окремі проєкти, зберігати файли різних форматів. Сервіс автоматично перетворює аудіо чи відеофайли на текстову розшифровку. Він також збирає згадки особистостей, які зустрічаються в тексті, та може написати короткий підсумок змісту файлу. 

Як опрацьовувати юридичну документацію

Якщо працюєте з указами чи законодавством, не передруковуйте їх слово в слово. У подібних матеріалах вашою ймовірною метою буде пояснити читачу особливості закону простою мовою, а зробити це канцеляризмами — неможливо. Юридична мова важка, тож сміливо звертайтеся до експертів, які зможуть вам її пояснити. Подати зрозумілу та правдиву інформацію набагато важливіше, ніж швидко запостити резонансний закон, який таким насправді може й не бути. 

Завжди перевіряйте першоджерело! Не сподівайтеся лише на коментар експерта. Ознайомтеся з текстом закону, випишіть конкретні запитання до тексту. 

Де шукати експертів 

• Центр демократії та верховенства права, він також надає безкоштовні юридичні консультації з будь-яких медійних питань. 

• Платформа прав людини, теж є безкоштовні консультації. 

• WikiLegalAid — не експерт, проте у цій енциклопедії зручно систематизовано й роз’яснено юридичну інформацію. 

Корисно збирати власну базу даних експертів і просити у тих, з ким ви вже працювали, порадити спеціалістів. 

Як писати запити та де шукати приклади

Усі поради вище стосуються переважно відкритих джерел, інформацію в яких ви можете знайти самостійно. Проте для доступу до закритих джерел або задля коментаря від установи чи організації знадобиться написати запит. 

Якщо для розшифровки документів краще користуватися простими конструкціями, то у написанні запитів спокійно звертайтеся до канцеляризмів, особливо якщо установа державна. На офіційних сайтах часто є приклади запитів, як от на ресурсі Безоплатної правничої допомоги. 

Ваш запит складатиметься із таких пунктів:

• шапка: вкажіть у давальному відмінку, кому надсилаєте запит, адресу та контакти установи, нижче своє ПІБ і контакти;

• заголовок: його можна обмежити словом «Запит» або «Журналістський запит»;
• основна частина: тут вкажіть своє ім’я та чітко поясніть, яку хочете отримати інформацію та навіщо. Якщо запитань у вас декілька, організуйте їх у список із чіткими пунктами. Важливо додати термін, упродовж якого очікуєте відповідь. Перевірте, чи на сайті установи вказано, скільки обробляються запити від громадськості. У середньому це може бути 5–7 днів. Обов’язково залиште контакти, куди надсилати відповідь. 

Якщо ваше медіа має форму та печатку, бажано оформити ними запит. 

Що робити, якщо інформація неповна чи її не надали

Навіть якщо на ваш запит не дали відповіді, ви можете використати це у своєму матеріалі. Тільки уведіть споживачів у контекст: до кого зверталися, з яким питанням, скільки днів чекали відповідь. У цих випадках варто уточнити, чи потрібна інформація не є конфіденційною. Якщо ж ні, можна послатися на закон «Про доступ до публічної інформації» та спробувати отримати доступ ще раз. 

Якщо ж відповідь неповна, проаналізуйте свій перший запит. Чи не забагато у ньому запитань? Чи достатньо чітко вони сформульовані? Можливо, відповіді на них не додадуть вам потрібної інформації у текст? Спробуйте написати повторний запит із тими питаннями, які залишилися без відповіді. 

Кожен випадок роботи із запитами чи документами матиме свої нюанси. Аби вирішити їх, достатньо розуміти базу. Вивчайте свої права та обов’язки як медіаспеціаліста в роботі з джерелами та доступі до інформації, звертайтеся за допомогою до експертів. Керуйтеся законодавством і принципами журналістської етики. 

Обкладинка: irrp.org.ua

Цей матеріал було профінансовано Європейським Союзом. Його зміст є виключною відповідальністю автора та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.