Розлади харчової поведінки у жінок: чому виникають, чим небезпечні та як лікувати

Суворі дієти та обмеження переїдання, які потім супроводжуються надмірними фізичними навантаженнями та почуттям провини, нав’язливі думки щодо ваги – за статистикою, у світі щонайменше 30 мільйонів людей мають ті чи інші розлади харчової поведінки (РХП). З проблемою можуть стикатись люди будь-якого віку та статі, проте найчастіше на РХП страждають жінки, а проблеми починаються ще у підлітковому віці.

Чому виникають розлади харчової поведінки, як це пов’язано з нашими емоціями та чим вони небезпечні, 24 каналу розповіла про це 24 Каналу розповіла Людмила Волянська, практична психологиня, психотерапевтка, психоаналітикиня МЦ "Лелека".

Якими бувають розлади харчової поведінки

Будь-яку проблему з харчуванням можна віднести до однієї з трьох абсолютно відмінних між собою категорій:

• Обмежувальні розлади харчової поведінки: анорексія, булімія, орторексія і компульсивне переїдання.
• Емоційне переїдання: виникає на фоні стресу, коли абсолютно психоемоційно виснажена людина для того, щоб хоч якось відновити свій енергетичний ресурс, вимушена переїдати.
• Ожиріння: розлад харчової поведінки, пов'язаний з психологічною залежністю від їжі, ускладнений неправильними харчовими звичками.

Найбільш розповсюдженими є саме обмежувальні розлади харчової поведінки.

Для анорексії характерне прагнення до суттєвого обмеження їжі через страх набрати зайву вагу, або через негативне сприйняття власного тіла. Часто анорексія супроводжується екстремальним схудненням і серйозними проблемами зі здоров'ям.

Булімія – це розлад, при якому люди періодично переїдають, а далі, щоб звільнитися від зайвого, приймають проносне або викликають у себе блювання.

Орторексія як розлад супроводжується фіксацією на здоровому харчуванні з уникненням вживання певних груп продуктів.

Компульсивне переїдання проявляється неконтрольованим споживанням їжі у великих об'ємах за короткі проміжки часу.

Чому виникають розлади харчової поведінки

В основі всіх обмежувальних розладів харчової поведінки закладено дві важливі складові:

• Характер харчування: що ви їсте? коли ви їсте? скільки ви їсте?

Цей елемент як раз і показує нам обмежувальну складову розладу. Але він не є найголовнішим, а лише проявляється, як симптом розладу. Тому, коли люди з РХП фокусують свою увагу тільки на харчуванні, коригуючи свій раціон, вони не досягають бажаного результату.

• Відсутність емоційної саморегуляції.

Абсолютно всі люди, які мають обмежувальні РХП, не розуміють свої емоції, не усвідомлюють їх, не вміють їх проявляти й ними керувати.

Людмила Волянська

“Всім нам знайомі такі поняття як відчуття провини, сором, страх, агресія чи відраза, проте у конкретній ситуації іноді буває важко відповісти собі на питання "Яку емоцію я відчуваю саме зараз"? У людей з обмежувальними розладами харчової поведінки зазвичай відсутня не тільки можливість назвати свою емоцію, але й можливість прожити її в повному обсязі. Тобто при обмежувальних РХП контакт між людиною та її емоціями майже повністю відсутній.”

Якщо звернути увагу на тілесні прояви людини, яка має анорексію чи орторексію, можна помітити, що вона дуже напружена, скута, транслює розгубленість. Таку людину постійно супроводжують страх і сором, хоча вона і намагається з усіх сил від них позбавитись. Нерозуміння того, що саме викликає ці емоції, не дає можливості справитися з проблемою. Поруч з такими людьми виникає величезна емпатія, їх хочеться жаліти, огортати турботою.

При булімії та компульсивному переїданні ключовими емоціями, які приховує людина, є злість, образа і тотальне незадоволення собою. Такі люди забороняють собі відчувати великий спектр емоцій, витісняючи їх, або заміняючи нудьгою.

Набуття навичок емоційної саморегуляції веде до того, що людина просто не зможе знущатися зі свого організму, викликаючи у себе блювання. Побудова причинно-наслідкових зв'язків життя, розуміння в якому напрямку рухатися, як будувати особисті стосунки й кордони – все це вкрай необхідно для того, щоб звільнитися від обмежувальних розладів харчової поведінки.

Їжа, природно, має бути відокремлена від буденного. Ми не повинні направляти на неї свої емоції. Емоції даються нам для того, щоб вміло керувати своїм життям. Люди, які не вміють керувати своїми емоціями, і відповідно, життям, пов'язують всі свої емоції з їжею. Вони звертають на неї забагато уваги, думають про неї або про її відсутність. Виходить, єдине, чим можуть керувати люди з обмежувальними РХП – це їжа.

З погляду психічної організації, люди, які мають обмежувальні розлади харчової поведінки знаходяться на межовому рівні. Для них характерні: перфекціонізм, занижена самооцінка, болісне сприйняття критики. До того ж в культурі утвердилася думка про те, що краса – це про худорлявість.

А якщо в анамнезі доступний епізод, коли в дитинстві було трохи зайвої ваги, в дорослому віці є всі передумови, щоб людина потрапила в обмежувальний зв'язок "недоїдання-переїдання". У результаті обмежень, що накладаються, організм систематично недоотримує достатню кількість поживних речовин, і рано чи пізно виникає зрив, який супроводжується переїданням.

Людмила Волянська

“За переїданням по п'ятах ідуть паніка і страх, і єдине, що може від них врятувати – це недоїдання, голодування, блювання. Розв'язати проблему – це розірвати цей зв'язок, перестати недоїдати, і, як наслідок – перестати переїдати, прибрати емоції та контроль від їжі повністю.”

Чим небезпечні розлади харчової поведінки для жінок

Обмежувальні розлади харчової поведінки мають серйозний вплив на здоров'я жінки та на її репродуктивну функцію. Вони можуть призводити до серйозних психологічних та фізіологічних проблем, порушень роботи різних систем організму, порушення менструального циклу й аменореї, що знижує вірогідність зачаття.

Брак поживних речовин і екстремальне схуднення також впливають на овуляцію і можливість настання вагітності.

Розлади харчової поведінки та вагітність

Розлади харчової поведінки у вагітних, їх фізичний і психічний стани безпосередньо впливають на процес протікання вагітності. Сам по собі стан вагітності можна назвати кризовим, він потребує адаптації, оскільки ініціюється актуалізація проживання процесів психосексуального та емоційного розвитку, внутрішніх переживань з минулого, які були витіснені, або забуті. У першому триместрі жінка актуалізує досвід ранньої взаємодії з власною матір'ю.

Усі емоції, конфлікти й відчуття безпеки виходять на поверхню. В другому триместрі проживається процес сепарації від материнської фігури, що є не менш емоційним. Тим паче власна дитина, що вже може активно рухатися, показує процес внутрішньоутробної сепарації – "я штовхаю тебе, коли хочу, навіть, коли ти спиш, значить я вже можу хотіти відмінного від тебе". В третьому триместрі для жінки набуває значущості тріада "я-мама-тато", що викликає нову хвилю емоцій.

Людмила Волянська

“Як бачимо, не маючи досвіду емоційної саморегуляції, є чимало причин, чому у жінки під час вагітності, увага може бути сконцентрована на їжі, її набагато простіше контролювати, і нею можна перекривати ті емоції, які важко усвідомити й назвати.”

Не забуваємо також, що культ краси розповсюджується також на вагітних жінок і на породіль. Образ свого тіла не сприймається, виникають порівняння, "це не природно, соромно мати зайву вагу і розтяжки", посилюється тривожність. Для того, щоб захиститися, психіка дисоціює: окремо жінка, окремо тіло, в яке можна покласти або не покласти будь-яку кількість їжі.

Розлади харчової поведінки у вагітних, що супроводжуються тривожними станами психіки, можуть впливати на розвиток плацентарної недостатності, ускладнення процесу пологів, передчасне настання пологів. Провокують вразливість дитини до інфекційних захворювань в ранньому дитинстві. Потрібно розуміти, що ми вже маємо справу з епігенетикою.

Навіть, коли з генами все в порядку, зміни у функціонуванні генів, коли матір страждає від РХП, можуть призвести до того, що дитина буде хворіти на цукровий діабет або гіпотиреоз. Дисфункціональне харчування може викликати у вагітної дефіцит вітаміну В, що безпосередньо бере участь у формуванні центральної нервової системи дитини. Дефіцит заліза викликає у жінки анемію, внаслідок чого виникає гіпоксія плоду.

Серед інших проблем, що виникають внаслідок РХП: діти народжуються з недостатньою або надмірною вагою, синдром дефіциту уваги та гіперактивності внаслідок неправильного формування нервової системи, різноманітні реакції на сенсорні впливи.

Людмила Волянська

“"Лікар на прийомі сказав, що я багато набрала ваги" – необхідно почиститися, обмежити харчування. "Дитина стала менше рухатися, я хвилююсь" – потрібно поїсти, зняти тривожність. Вагітна жінка асоціює їжу з емоцією, навіть не усвідомлюючи її, блокує негативні, отримує позитивні.”

Психотерапевту важливо зрозуміти, який афект для жінки, що страждає на РХП важливіший, якого задоволення не вистачає. Будь-яка корекція харчування здійснюється разом з лікарем. З психотерапевтичного погляду вагітній необхідно посилити мотивацію піклування за дитиною, підвищити цінність материнської ідентичності, тим самим підводячи до правильних дій в харчуванні.

Жінки, які до вагітності мали проблеми РХП і вийшли в ремісію, в процесі можуть дотримуватися нормального харчування шляхом того, що вони нарешті відчули той самий стан довершеності й реалізації своєї репродуктивної функції, твердо оцінюють свою значущість. При активних формах РХП під час вагітності, вони мають тенденцію модифікувати: анорексія в компульсивне переїдання, або компульсивне переїдання в булімію.

Щоб запідозрити РХП у вагітної слід звернути увагу на наступні симптоми:

• недостатній набір ваги;
• надмірні фізичні навантаження;
• обмеження приймання їжі;
• підрахунок калорій;
• хронічна втома;
• споживання їжі на самоті для відсутності контролю;
• відсутність переживань за стан дитини;
• постійна стурбованість вагою.

Жінки, які мають бажання завагітніти й страждають на розлади харчової поведінки, мають ретельно готуватися. Перш ніж коригувати раціон, слід свідомо підійти до питання емоційної саморегуляції, самостійно або з допомогою психотерапевта визначити рівень зрілості власної особистості, сформувати материнську ідентичність, яка буде значною мірою підтримувати мотивацію харчуватися правильно і достатньо. Приділити увагу створенню материнської компетентності в питанні безпеки та здоров'я майбутньої дитини.

Несвідоме ставлення матері до дитини, в тому числі й пережитий ранній досвід, набагато сильніше впливають на дитину ніж свідомий. Розлади харчової поведінки мають глибинні причини в психічній сфері, та їхнє вирішення є найкращим фундаментом до настання вагітності й народження здорової дитини.