Василь Гацько

Гацько Василь Миколайович: глава партії "ДемАльянс", якого назвали "проєктом Льовочкіна"

Гацько Василь Миколайович - політик із неоднозначною репутацією. Незважаючи на те, що він нібито брав участь у революційних подіях 2014 року, разом зі своїми людьми постійно зникав перед "кривавими розгонами". Багато ЗМІ говорили про його співпрацю з Льовочкіним, критикували за сприяння опозиції, а також підозрювали в привласненні грошей виборців.

1. Біографія
2. Сім'я
3. Освіта
4. Кар'єра
5. Компромат
6. "Народне" фінансування
7. Великий "революціонер"
8. Зрадник Майдану
9. Несподіване об'єднання з "Громадянською позицією"
10. "Таємний агент" Льовочкіна
11. Декларація

Біографія

Василь Гацько народився 18 вересня 1982 року на Луганщині. Є депутатом Київської міської ради, а також керівником партії "Демократичний Альянс".

Сім'я

Політик одружений, виховує трьох дітей (двох синів і дочку).

Освіта

Першу вищу освіту здобув у 2004 році. Навчався в Київському національному економічному університеті, в якому закінчив магістратуру з менеджменту організацій. Через рік після випуску вступив до аспірантури Національного інституту стратегічних досліджень, в якому вивчав економічну безпеку держави. Закінчив виш у 2008 році. Крім цього, протягом 2007 року стажувався в Брюсселі і Страсбурзі, отримав хороший досвід у Європейському парламенті.

Кар'єра

На початку своєї трудової діяльності (2002 рік) Василь Гацько працював в Київському економічному університеті заступником голови профспілкового комітету.

У травні 2003-го влаштувався в Київську міськдержадміністрацію ревізором Головного управління у справах сім'ї та молоді.

З 2005 по 2006 рік обіймав посаду молодшого наукового співробітника Департаменту соціальної та економічної стратегій в Національному інституті стратегічних досліджень. Протягом двох років (2005-2007) очолював ВГО "Християнсько-демократична молодь України".

У 2007 році взяв під керівництво Всеукраїнську молодіжну громадську організацію "Демократичний альянс". У 2010-му ця організація була перереогранізована в однойменну політичну партію, яку також очолив Гацько.

За даними видання "Skelet-info", партія "ДемАльянс" отримувала фінансування від деяких олігархів, які диктували її лідерам, що робити. І тому її глава, незважаючи на дуже низький природний рейтинг цієї політсили, був змушений пробиватися до парламенту. При цьому, за твердженнями ЗМІ, через розкрадання коштів всередині партії в Раду вона так і не змогла потрапити.

Залишалося хоча б зайти до Київради. Туди вдалося потрапити тільки після судових розглядів і повторного перерахунку голосів, в ході якого дивним чином було виявлено ще 93 голоси. Так, під час місцевих виборів 2014 року "ДемАльянс" подав судовий позов, в якому вимагав перерахувати голоси на дільниці №842. На загальний подив, суд задовольнив цей позов, а скандал приніс свої плоди: партія Гацька пройшла до Київради.

У червні 2014 року керівник "ДемАльянсу" Василь Миколайович таки пройшов до Київської міськради і на посаді депутата займався питаннями бюджету та соціально-економічного розвитку міста.

Займався, очевидно, формально, оскільки, за результатами перевірки ефективності роботи депутатів виданням "Чесно", Гацько практично не подавав законопроєктів, пропустив більше 20% засідань у Київраді, а також досить багато засідань комісії з питань бюджету. А ті запити та проєкти, якими він все ж займався, в основному стосувалися фінансових структур, пов'язаних із його спонсорами.

У тому ж 2014 році він балотувався в народні депутати від партії "Громадянська позиція", але, навіть будучи 2-м в списку, не пройшов до парламенту.

Компромат

"Народне" фінансування

Лідера "ДемАльянсу" неодноразово звинувачували в тому, що він "привласнює" гроші своїх виборців. Так, під час виборів до Верховної Ради 2012 року Гацько публічно заявив, що не візьме грошей від олігархів. Але , оскільки партії потрібні були як мінімум 2,2 мільйона гривень для внесення застави в ЦВК, щоб пройти реєстрацію і приєднатися до інших кандидатів, Василь Миколайович вирішив збирати пожертви з народу. Говорять, тільки в Луганській області він "випросив" більше 10 тисяч доларів. Скільки точно було зібрано грошей, ніхто так і не дізнався.

Великий "революціонер"

У квітні 2013 року Василь Гацько брав участь у ході на Межигір'я, активісти якої вимагали поліпшити дороги. Протест виглядав досить смішно, враховуючи той факт, що в Україні були і більш вагомі проблеми, які потребували вирішення. За це "повстання" одного з членів "ДемАльянсу" на тиждень посадили в тюрму, а інші заплатили штрафи.

Очевидно, одного протесту нереалізованому політику було мало, оскільки незабаром він влаштував ще один страйк, вимагаючи звільнення його однопартійця, за що вже його самого заарештували на 5 днів.

Усі ці акції протесту набули великого розголосу завдяки підконтрольним "сім'ї Януковича" ЗМІ, а також телеканалу "Інтер", який належить, як відомо, Сергію Льовочкіну. Метою такої активної участі Василя Гацька в безкорисних мітингах було створити образ великого "революціонера" і вплинути на свій рейтинг у майбутньому.

Зрадник Майдану

Активна участь в революційних подіях у Києві дозволили Гацьку увійти до Ради народного об'єднання "Майдан". На цьому "великий революціонер" не зупинився. Після втечі Віктора Януковича він намагався очолити Антикорупційне бюро, але так і не отримав цю посаду. Мабуть, не викликав довіри в інших "майданівців" через те, що кілька разів утікав перед початком "кривавих" розборок.

Наприклад, нардеп Олександр Кужель охарактеризував Гацька як "зрадника ідей Євромайдану" і "головного провокатора" за те, що за дивним "збігом" глава "ДемАльянсу" разом із іншими його членами покинув Майдан за годину до розгону 29 листопада, ніби знав, що скоро почнеться "бійня". 

Схожа ситуація сталася в лютому, коли "силовики" пішли в наступ на активістів Майдану, які протестували проти режиму Януковича. І хоча Гацько завжди позиціонував себе як активного учасника революційних подій, у день, коли в центрі Києва був "кривавий бій", ні його, ні членів "ДемАльянсу" там не було.

Несподіване об'єднання з "Громадянською позицією"

Восени 2014 року Василь Гацько одноосібно прийняв рішення про об'єднання з "Громадянською позицією", незважаючи на незгоду його однопартійців. Про це повідомив блогер Андрій Богданович, який згодом вирішив вийти з "Демократичного Альянсу".

За словами Богдановича, під час з'їзду партії її члени шляхом голосування визначили, що в "Громадянській позиції" 2-е місце повинен зайняти глава "ДемАльянсу" Василь Гацько, 13-е - його колишній заступник Віктор Андрусів, а 33-є - чинний заступник Наталя Соколенко.

Однак, всупереч рішенню колег, Василь Миколайович на з'їзді "Громадянської позиції" представив зовсім іншу інформацію з приводу розміщення кандидатів від "ДемАльянсу". За його даними, 13-е місце у виборчому списку повинна зайняти Соколенко (а не Андрусів), а 33-тє - його новий заступник Максим Черкасенко.

Дізнавшись про це, члени партії винесли це питання на розгляд суду. Цікаво, що суд задовольнив цей позов і в жовтні 2014 року зобов'язав главу "Демократичного Альянсу" надати копію протоколу з'їзду, в ході якого було вирішено об'єднатися з партією "Громадянська позиція" з метою балотуватися до Верховної Ради 8-го скликання.

Однак керівництво "ДемАльянсу" проігнорувало вимогу суду, що було розцінено учасниками партії як страх оприлюднити цей протокол з'їзду, в якому кандидати і їхній порядок у списку явно відрізнялися від наданого Василем Гацьком.

З огляду на все сказане вище, блогер Андрій Богданович повідомив про своє рішення вийти з партії, заявивши, що більше не має морального права там залишатися. При цьому він додав, що рішення покинути партію далося йому дуже складно, але іншого виходу він бачить.

"Таємний агент" Льовочкіна

Цікаво виглядала поїздка Гацька в Слов'янськ улітку 2015 року. Хоча сам політик робив вигляд, що активно готується до виборів, зустрічаючись з активістами, багато ЗМІ стверджували, що це було ні чим іншим як "електоральною розвідкою" для покровителів "ДемАльянсу". Адже ні опозиціонерам, ні представникам партії "Відродження", де залишилося багато регіоналів, активісти багато не розповіли б, зате з "демократами" вони легко йшли на контакт.

до того ж, з урахуванням того, що партія Василя Миколайовича мала вкрай низький рейтинг, провести пару зустрічей з виборцями і розпитати, кого вони хочуть бачити в парламенті - малоефективні дії для самого "ДемАльянсу". Зате ці дані точно стали б у нагоді більш впливовим політичним силам, які в той час також активно готувалися до виборів.

Роком раніше (на парламентських виборах 2014 року) про співробітництво Гацька з Льовочкіним уперше заговорив Юрій Луценко. Тоді він назвав главу "ДемАльянсу" разом із його партією "проєктом Льовочкіна", викликавши тим самим великий резонанс у ЗМІ.

З цим припущенням швидко погодилися багато журналістів, політологів і виборців. Ще одним підтвердженням прихованої співпраці Льовочкіна і Гацька стало несподіване об'єднання "Демократичного Альянсу" з "Громадянською позицією" Анатолія Гриценка.

Звичайно ж, партія Гацька - далеко не першорядний проєкт глави АП Януковича, але й така на перший погляд незначна політсила могла допомогти в боротьбі за владу. На думку політичних експертів, мета участі "ДемАльянсу" в майбутніх виборах - похитнути позиції Петра Порошенка, Віталія Кличка та інших членів їхньої команди, а також відтягнути голоси у проукраїнських партій на місцевих виборах, тим самим дозволивши опозиції збільшити свій вплив.

Декларація

Даних про доходи Василя Гацька у відкритому доступі немає. При цьому видання "КиевВласть" зберегло копію декларації голови "ДемАльянсу" за 2014 рік. Згідно з документом, загальний дохід політика склав всього 69 600 гривень, які він отримав в якості заробітної плати.

При цьому бідувати Василю не довелося, оскільки його дружина принесла в сім'ю майже мільйон гривень, які вона отримала від заняття підприємницькою діяльністю.

У власності Гацька та його дружини знаходилися тільки дві квартири площею 86,6 і 29,5 кв.м, а також скромних 305 гривень на банківському рахунку. Ще 11 959 гривень політик заплатив по кредиту. Цікаво, що при мільйонному доході подружжя не задекларувало ні вагомих заощаджень, ні транспортних засобів.