Шахбаз Шаріф

Шахбаз Шаріф: прем'єр-міністр Пакистану з березня 2024 року

Шахбаз Шаріф — критики звинувачують його у використанні силових методів для придушення опозиції, включаючи арешти і цензуру

Біографія

Міан Мухаммад Шахбаз Шаріф народився 23 вересня 1951 року в місті Лахор, Пакистан.

Освіта

Шахбаз здобув початкову освіту в престижній школі Святого Антонія в Лахорі. Пізніше він вступив до Урядового коледжу (нині університету) Лахору, де здобув ступінь бакалавра мистецтв. 

Шаріф вільно володіє кількома мовами, включаючи урду, панджабі, сіндхі, англійську, німецьку та арабську. 

Сім'я

Шахбаз походить з впливової родини Шаріфів, яка емігрувала з Кашміру в Пенджаб на початку XX століття. Сім'я Шаріфів оселилася в Лахорі після поділу Індії в 1947 році, ставши однією з найвпливовіших у Пакистані.

Його батько, Мухаммед Шаріф, був успішним промисловцем, який заснував Ittefaq Group. Мати належала до родини з Пулвами. У Шахбаза два брати — Наваз Шаріф, який тричі обіймав посаду прем'єр-міністра Пакистану, і Аббас Шаріф. 

Шахбаз був одружений тричі. У 1973 році він одружився із Нусрат Шаріф, з якою у нього четверо дітей: сини Салман і Хамза, а також дочки-близнючки Джаверія і Рабія. 

У 1993 році він уклав шлюб з Аалією Хані, який закінчився розлученням через рік.

У 2003 році Шахбаз одружився із Техміні Дуррані, відомій пакистанській письменниці і активістці, шлюб з якою триває донині.

Кар'єра

Після закінчення навчання Шаріф приєднався до сімейного бізнесу — Ittefaq Group. На піку свого розвитку компанія займалася виробництвом дизельних двигунів потужністю до 200 к.с., токарних верстатів, дорожніх катків, сільськогосподарського обладнання та електричних вентиляторів.

Політична кар'єра Шахбаза розпочалася в 1988 році, коли він був обраний до провінційних зборів Пенджабу від Ісламського демократичного Альянсу. У 1990 році він став депутатом Національної Асамблеї Пакистану, а в 1993 році очолив опозицію в Пенджабі.

Його перший термін на посаді головного міністра Пенджабу розпочався в 1997 році. Шаріф репутацію ефективного адміністратора завдяки реформам в охороні здоров'я, освіті та сільському господарстві, а також масштабним інфраструктурним проєктам в Лахорі.

У 1999 році після військового перевороту під керівництвом Первеза Мушаррафа Шахбаз був заарештований і разом з родиною відправлений у вигнання до Саудівської Аравії.

У 2002 році, перебуваючи у вигнанні, він став президентом Пакистанської мусульманської ліги, а у 2007 році повернувся до Пакистану. Після перемоги партії на виборах 2008 року він знову обійняв посаду головного міністра Пенджабу. Наступного року Шахбаз був тимчасово відсторонений за рішенням Верховного Суду, який згодом поновив його на посаді. 

Третій термін Шаріфа на посаді головного міністра (2013-2018) ознаменувався запуском амбітних проєктів, включаючи метро в Лахорі та розвиток транспортної інфраструктури, що принесло йому прізвисько «Шахбаз Спід» від китайських партнерів за швидкі темпи реалізації проєктів в рамках китайсько-пакистанського економічного коридору.

У 2018 році, після скандалу брата Наваза Шаріфа у справі «Панамських документів», Шахбаз став президентом Пакистанської мусульманської ліги та лідером опозиції в Національних зборах. 

У 2022 році, на тлі політичної кризи та відставки Імрана Хана, він був обраний прем'єр-міністром Пакистану. У цей час країна зіткнулася з серйозними викликами, включаючи інфляцію та наслідки руйнівних повеней 2022 року. Його перший термін (2022-2023) ознаменувався спробами стабілізувати економіку та переговорами з МВФ.  У березні 2024 року Шахбаз знову став прем'єр-міністром, сформувавши коаліційний уряд.

Компромат

Шахбаз Шаріф неодноразово стикався зі звинуваченнями, які кидали тінь на його репутацію. У 1999 році його звинуватили у причетності до позасудових вбивств у справі Сабзазар, де поліція Пенджабу нібито ліквідувала кількох людей за його вказівкою. Шаріф відкинув звинувачення, назвавши їх політично мотивованими, і в 2008 році був виправданий антитерористичним судом.

У 2020 році Національне бюро підзвітності заарештувало його у справі про відмивання 7,3 мільярда рупій через компанії-оболонки, пов'язані з його родиною. Бюро заморозило 23 об'єкти нерухомості, що належали Шаріфу і його синові Хамзі. Однак у 2021 році Шахбаз отримав заставу, а у 2022 році був повністю виправданий судом Лахору.

У 2019 році британська газета Daily Mail опублікувала статтю, звинувачуючи Шаріфа в розкраданні коштів, призначених для жертв землетрусу 2005 року. Шаріф подав позов про наклеп до Високого суду Лондона, і в 2022 році видання принесло вибачення, видаливши статтю і визнавши звинувачення необґрунтованими. 

У 2023 році стало відомо, що Шариф утримав 90 подарунків з державної скарбниці Тошахана.

Його дії на посаді прем'єр-міністра були суперечливими: з одного боку, Шариф прагнув економічних реформ та зміцнення міжнародних зв'язків. З іншого — його уряд звинувачували в репресіях проти опозиції і цензурі, включаючи установку інтернет-файрвола та обмеження на платформу X.