Сергій Таран

Блогер і експерт

Таран Сергій Вікторович: політолог і депутат Київради

Таран Сергій Вікторович — член президії та центральної політради «Європейської Солідарності» і син екснардепа.

Біографія
Освіта
Сім'я
Кар'єра
Депортація з Росії
Посилання

Біографія

Сергій Вікторович Таран народився 12 грудня 1969 року в місті Київ.

Освіта

Таран має диплом журналіста. У 1993 році він закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка. Там же Сергій захистив дисертацію з політології. Сергій вивчав суспільні науки в Амстердамському університеті. Він є докторантом Академії гуманітарних наук ім. Олександра Гейштора в польському місті Пултуськ.

Сім’я

Батько Сергія — Віктор Васильович (1941 р.н.) — письменник, нардеп II — VI скликань.

Молодший брат — Віктор Вікторович (1977 р.н.) — історик, політолог, керівник аналітичного Центру «Ейдос». З 2002 по 2017 рік Віктор був одружений на нардепці VIII-IX скликань Вікторії Сюмар.

Сергій Таран одружений на нотаріусі Мар'яні Матківській. У подружжя двоє дітей: Устина і Лука. Матківська — двоюрідна сестра ексголови Держінвестпроєкту та депутата Закарпатської облради від ОПЗЖ Владислава Каськіва.

Кар'єра

Сергій з 1993 року працював в друкованих виданнях «Молодь України», «Розбудова держави», УНІАН. У 2008 році почав вести блог на сайті «Української правди».

У 1995 році він заснував громадську організацію «Інститут масової інформації», яка займається захистом свободи слова в Україні. Протягом семи років (1997-2004) читав лекції («Міжнародна політика», «Політика міжетнічних відносин», «Проблеми демократизації в перехідних суспільствах») і займався дослідженнями в навчальних закладах та наукових центрах, зокрема в Академії Істрополітана (Словаччина), університеті Дюка (США).

У 2004 році Таран став співзасновником і керівником громадської організації «Міжнародний інститут демократій». Організація проводить дослідження процесу демократизації в країнах колишнього Радянського Союзу.

У 2005 році він взяв участь у створенні ТОВ «Центру політологічних та соціологічних досліджень «Соціовимір». До 2017 року компанія дослідила кон'юнктуру ринку і вивчала громадську думку.

З 2009 по 2010 рік він очолював Національне агентство з питань іноземних інвестицій і розвитку. Сергій був керівником проєкту «Мости реформ», входив до складу координаційної ради кампанії «Фільтруй Раду!» громадського руху «Чесно». З 2019 року він працює в Міжнародному республіканському інституті. Член Наглядової ради Національної громадської телерадіокомпанії України.

В середині «нульових» Таран кілька разів безрезультатно балотувався в український парламент. У 2006 році він був 28-м у списку «Громадського блоку «Пора-ПРП», через рік — 307-й у списку блоку «Наша Україна — Народна Самооборона». У V-VI скликаннях Сергій на громадських засадах був помічником народного депутата-«бютівця» Володимира Полохала.

У 2014 році Сергій Таран разом з журналістами і майбутніми нардепами Вікторією Сюмар та Єгором Соболєвим став членом новоствореної партії «Воля». А вже у 2019 році він знову балотувався до Верховної Ради. На цей раз він був кандидатом від «Європейської Солідарності». На момент виборів Сергій обіймав посаду радника директора ТОВ «Ораціо». Але за результатами виборів його 33-й номер у списку виявився непрохідним.

У травні 2019 року Сергій став членом президії та центральної політради «Європейської Солідарності». Через рік Таран став депутатом Київської міської ради від ЄС. Він балотувався по 8-му виборчому округу (№1 в списку) і під 6-м номером у загальному партійному списку.

Депортація з Росії

У лютому 2008 року Сергій Таран прибув до Санкт-Петербурга для участі в з'їзді профспілок. Через деякий час Мар'яна Матковська заявила про зникнення чоловіка. За її словами, Сергій Таран встиг повідомити, що затриманий російськими міліціонерами, а потім зв'язок з ним пропав.

При цьому правоохоронні органи Петербурга і служби аеропорту не підтвердили факт затримання Сергія Тарана. Також росіяни заявили, що їм нічого не відомо про місцеперебування українського політолога.

Проте, наступного дня Таран прилетів до Києва. Він розповів, що був затриманий російськими правоохоронцями в аеропорту Пулково-1, перевезений в аеропорт Пулково-2 і депортований з Російської Федерації як «небажана особа».

Посилання